Сковорода Григорій
Скачать 1.64 Mb.
|
Сковорода ГригорійСковорода Григорій Савич (1722-1794) просвітитель-гуманіст, філософ,поет, перекладач Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині всім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством,гостинністю, чесністю. Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син зранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі,твердістю духу, великим бажанням до науки і знань. У 1738 році батьки віддаютьГригорія на навчання до Київської академії. Досить швидко він став виділятисяуспіхами серед своїх однолітків. У 1742 році його запрошують до придворноїспівацької капели в Петербург. Після двох років перебування у північній столицівін повертається продовжувати перерване навчання. Людина виняткових здібностей ігострого розуму, Г.Сковорода здобув в академії глибокі знання з філософії,вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кількаіноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька. У 1750 роцітрапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої Григорій Савичскористався. Він відвідує Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де знайомиться зжиттям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою,передовими філософськими ідеями, літературними течіями. Безсумнівно, ця подорожсправила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.Три роки тривала ця експедиція, повернувшись після якої в Україну, Г.Сковородазаймається педагогічною діяльністю. Працює в Переяславському колегіумі, дезапроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох.Саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють від цієїдіяльності. Після цього Г.Сковорода тривалий час працює придворним учителем упоміщика Степана Томари на Переяславщині. Він довго не погоджувався на такуслужбу, але, хитрощами заманений і заведений до панської садиби, змушений бувусе-таки пристати на непривабливу пропозицію. Любов, привітна приязнь, якоювідзначався колишній вельможа, більш за все впливали на Григорія Савича.Залишаючись при дворі, він був сповнений щиросердним бажанням стати кориснимлюдям. Ці роки відзначилися поглибленим зближенням з життям народу, йоговнутрішнім єством, і це допомагало йому у пізнанні як самого себе, так інавколишнього світу. Часто у вільні від основних обов’язків години він мандрувавоколицями села: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або співучасниками йогороздумів. Усе більше і більше віддаляючись від суєтності, він з хвилюючимсамозреченням наближався до найпривабливішого свого пристанища — любомудрості. З1759 по 1769 роки Г.Сковорода працює як викладач поетики і етики в Харківськомуколегіумі. Протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесупослужили причиною його звільнення. Понад чверть століття, «переповнюючись живимвідчуттям істини», мандрує він містами і селами Лівобережної України, частоперебираючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання й досвід духовногосамопізнання. З 1753 по 1785 рік Г.Сковорода пише переважну більшість своїхпоетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень». Простий і образнийстрій думок, доступність вчення, власний життєвий подвиг привертали до йогоособистості увагу всієї спільноти. Особливість же його подвижництва полягає втому, що він прагнув збудити «мислячу силу» в свого народу, підняти в людині всекраще, закладене у неї природою й Богом, і розвивати, долучаючи до цінностей вищихі вічних. Досягнення ж їх означає спасіння й дарує щастя. Так, у «трудахправедних», і скінчив свій життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світуГригорій Савич Сковорода. Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці(нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповідавпоховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене,та не спіймав». Таким чином Г.Сковорода ще раз заявив про свою відданістьдуховному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою. Середзагальної атмосфери кволого духу української нації XVIII століття яскравимзблиском стало життя будителя нації, філософа і поета Григорія Савича Сковороди.Здається, з самісінького дна політичного занепаду, в час майже повної руїниколишньої величі з’явилася постать, що уособлювала найкращі якості нашого народу:незламність духу, волелюбство, мудрість, подвижництво. Геній народу, втілений упостать мандрівного філософа-вчителя, пробуджував колективний розум і запалювавйого до прагнення й утвердження існування в дусі. Вроджене відчуття і набутізнання досить швидко виробилися у Г.Сковороди у непохитне переконання, щоживотворящим началом людини є її дух. Самопізнання, заглиблення у свій внутрішнійсвіт, уміння слухати себе, голос своєї совісті дозволяють правильніше й чіткішеосягнути покликання людини на цій землі, викристалізувати думки і почуття, абинавести духовний лад у своїй душі. Бо тільки в чистоті, несуєтності,благоговійності й мудрості можна почути істинний голос свого внутрішнього «я»,голос духу. Феномен постаті Григорія Савича Сковороди — у дивовижному гармонійномупоєднанні краси тілесної й духовної. У власному житті він сповідував виразні йтверді принципи: самопізнання і внутрішня згода з волею Бога. Окрім того, філософпостійно наголошує, що людина має невичерпний духовний потенціал, який лишенеобхідно спрямувати у потрібне русло, на справі Божі: пізнання і творчість. Усвоїх філософських творах великий мислитель розмірковував над основами буття.Вроджена чутливість, схильність до роздумів, здібність до знань, любов до праці —все це сприяло формуванню особ-ливого внутрішнього світу, наповненого істинноюмудрістю, справ-жніми почуттями. Це й дозволило йому визначити чітку системупоглядів на щоденне земне існування. Показником такої справжньої мудрості сталойого переймання загальним станом духовності свого суспільства, йому було замалотого, що він збагнув, відкрив для себе сенс і радість буття, йому боліло зубоженеіснування своєї нації. Бажання допомогти, наставити на путь істинний своїх ближніхштовхало його в нові й нові ман-дрівки, аби нести просвітницьке, рятівне словоспасіння спраглим душам. «Щастя наше є мир душевний, але мир цей до жодноїречовини не стосується; він не золото, не срібло, не дерево, не вогонь, не вода,не зірки, не планети... Як здоров’я має свою точку не зовні, а всередині тіла, такмир і щастя в найглибшій точці душі нашої перебуває і є здоров’ям її та нашимблаженством. Здоров’я тіла є не що інше, як мир тілесний, як мир сердечний єпожива на здоров’я душі, і як здоров’я родиться після очищення з тіла шкідливої йзайвої мокроти, матері всіх хвороб, так і серце, очищуване від підлих світськихгадок, що турбують думку, починає проглядати схований усередині себе скарб щастясвого, відчуваючи, ніби після хвороби, бажання поживи своєї, подібне до нашогогоріха, який зачинає зерно життя свого в звичайному колоску. Оцих-то, хто починаєсебе пізнавати, закликає премудрість божа у дім свій, на гостину...» Одержимийідеєю духовного відродження української нації, мудрець виношує у своїйментальності образ справжнього громадянина своєї держави. У філософському трактаті«Жінка Лотова» Г.Сковорода говорить про подвійне народження людини: один разфізично, а другий — духовно. Ця, вдруге народжена, «...людина вільна. У висоту,вглиб, вшир літає без меж. Не заважають їй ні гори, ні ріки, ні моря, ні пустелі.Провидить віддалене, прозирає приховане, заглядає у минуле, проникає у майбутнє,ходить по поверхні океану, ввіходить зачиненими дверима. Очі її голубині, орлинікрила, прудкість оленя, левова відвага, вірність горлиці, вдячність лелеки,незлобність ягняти, швидкість сокола, журавлина бадьорість. Тіло її — діамант,смарагд, сапфір, яшма, кришталь і рубін. Над головою її літає седмиця божихптахів: дух смаку, дух віри, дух надії, дух милосердя, дух поради, дух прозріння,дух чистосердя. Голос її — голос грому...» Перед нами словесний портрет мовбиідеальної людини, виплеканий уявою і досвідом філософа, що втілив у ньому найкращіморальні та фізичні якості. Увесь творчий доробок Григорія Сковороди, який включає17 філософських творів, 7 перекладів, збір-ник «Сад Божественних пісень», «БайкиХарківські», — це єдина система поглядів, єдина філософія. Свого часу І.Франконазвав Г.Сковороду «національним філософом», оскільки він дав вираження глибоким ісуттєвим духовним цінностям нації. Мудрість Г.Сковороди вирішальною мірою булавиплекана премудрістю віри. Насамперед це стосується розуміння смерті. Воноузгоджується з догматами віри: смерть як вінець життя і двері в безсмертя. «Требасвоєчасно приготувати собі зброю проти цього ворога не різного роду міркуваннями,бо вони не дійсні, але спокійним узгодженням своєї волі з волею Творця. Такийдушевний мир готується заздалегідь, він зростає тихо у тайні серця, зміцнюєтьсяпочуванням зробленого добра». Усвідомлюючи своє покликання й часове призначенняпробудження духу нації, Григорій Савич Сковорода кожним словом, кожним кроком,кожним помислом виконував свою місію. Власним життям він канонізував високіморальні принципи: волелюбність, твердість духу, гідність, щирість, добролюбство,прагнення мудрості, надійність, любов до ближнього. Цим утверджувалися моральніпідмурки нового українського суспільства. Творча спадщина великого філософа сталаневичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу надовгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. Межідуховному вдосконаленню людини так і не визначено. ** Подивись на людину іпізнай її! На кого схожа істинна людина, що панує в плоті? Подібна на добрий іповний колос. Розсуди ж: не стебло з листочками є колос, не солома його, неполова, не зовнішня шкірка, що одягає зерно, і не тіло зерна, а колос є сама сила,яка створює стебло, солому, тіло зерна й інше, у тій силі все оте невидимоперебуває. Вона виявляє все те весною, коли вся зовнішність на зерні зігнила, щобутворення плоду не було приписане мертвій землі, тобто гниючій зовнішності, а щобвся слава була віддана невидимому Богу, який усюди діє своєю таємною правицею, щоблиш він був у всьому голова, а вся інша зовнішність — п’ята. Від колоска поступидо людини. У колосі ти бачив солому, полову, шкірку, та не там Бог. Де ж? Уневидимій рослинній силі Бог виростив нам колос невидимою силою. Глянь же натілесність людини: не там сила Божа! Вона у її невидимості заховалася. Підніми жвід земної плоті думки твої і зрозумій в собі людину, народжену від Бога, а нестворену в останній час життя! Рослинна сила зерна є голова всього тіла, таємнадійсність невидимого Бога: пізнай у собі силу розумну, слово Боже, слово вічне,правицю Божу, закон, владу, царство, невидимість, образ Отця Небесного! Розкрийсерце твоє для прийняття віри і для обіймів того чоловіка, котрий своєму ОтцюНебесному — замість сили його і замість правиці його навіки віків. Це насіннятвоє, зерно твоє просторіше від небес і земних кіл, це видиме небо і ця земля вньому ховаються, і чи не зможе зберегти тебе це насіння? Ах! Будь упевнений, щонайнечутливіша волосина твоєї голови, втративши свою зовнішність, у ньому(насінні) без усякої шкоди заховається, збережеться, стане благою! О насінняблагословенне, людино істинна, Божа! Вся видимість є її підніжжя. Сама вона в собіносить царство, онебеснюючи всякого ним просвіщеного і наповнюючи своїмвсенаповненням, сівши на місці правиці (праворуч) Отця Небесного навіки./**Г.Сковорода.**/ ** Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, щоскладалася з трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходусонця; м’яса та риби не їв не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби;для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і,коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулюватися на чисте повітряі в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всімзадоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушенийговорити, із усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей,відвідував хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любивдрузів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства,поводження без лестощів. /**М.Ковалинський.**/ |
Добавить документ в свой блог или на сайт
Похожие:
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Оборудование: чаша для взбивания, венчик, нож, лопатка, сковорода, доска разделочная, столовая и кухонная посуда | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Посуда: сахарница, салфетница, салфетки, конфетница,сухарница, коробка с чаем, чашка с блюдцем, ложки, кастрбля, сковорода, сахар... |
| Григорий сковорода сочинения в двух томах том 1 Член-корреспондент ан усср в. И. Шинкарук (председатель) Доктор философских наук В. Е. Евграфов доктор философских наук В. Е. Евдокименко... |
