Цивільний захист. До тем для дипломних робіт





НазваниеЦивільний захист. До тем для дипломних робіт
страница5/16
Дата публикации10.06.2015
Размер2.11 Mb.
ТипДиплом
100-bal.ru > География > Диплом
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

3.5. МЕДИЧНИЙ ЗАХИСТ

Серед способів захисту населення у НС особливе місце займає медичний захист. Виходячи з досвіду, надзвичайні ситуації, як правило, призводять до масової загибелі людей та їх ураження. Для зменшення ступеня ураження необхідно приймати невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим.

Наданням цієї допомоги займається медична служба ЦО, яка є спеціальною організацією в системі охорони здоров'я і призначена для медичного забезпечення населення, що постраждало внаслідок стихійного лиха, аварій та катастроф. Вона виконує такі основні завдання:

— своєчасне надання потерпілому населенню усіх видів медичної допомоги та лікування потерпілих з метою їх повного одужання;

— попередження виникнення і розповсюдження серед населення масових інфекційних захворювань;

— забезпечення санітарного благополуччя населення та виключення неспри­ятливих санітарних наслідків виробничих аварій та стихійних лих.

Ці завдання вирішуються шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Основними з них є:

— підготовка органів та установ охорони здоров'я до роботи в умовах вели­ких виробничих аварій та стихійних лих;

— організація і підготовка пересувних медичних формувань для проведення рятувальних робіт, а також підготовка медичних установ до лікування потерпілих і хворих;

— організація і проведення лікарняно-евакуаційних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в осередках ураження і на етапах медичної евакуації;

— навчання медичного персоналу з медичних питань;

— розроблення планів підготовки органів і об'єктів охорони здоров'я до вико­нання заходів ЦО;

— організація забезпечення формувань та установ медичної служби медич­ним, господарським і спеціальним майном;

— навчання населення вмінню надавати само- та взаємодопомогу при отри­манні різних травм.

Для вирішення своїх завдань медична служба ЦО має відповідну структуру, яка забезпечує можливість їх виконання.

Медична служба Цивільної Оборони організовується за територіально-виробничим принципом. Начальниками служби є: на об'єкті — старший медичний працівник об'єкта; у сільському районі — головний лікар центральної районної лікарні; у міському районі, місті, області — завідувачі відповідними відділами охорони здоров'я. Начальником медичної служби Цивільної Оборони держави є Міністр охорони здоров'я.

Начальник медичної служби ЦО несе відповідальність за підготовку всіх медичних формувань.

До медичних формувань відносяться:

а) масові невоєнізовані медичні формування:

санітарні пости, санітарні дружини, загони санітарних пружин призна­чаються для надання першої медичної допомоги потерпілим;

б) спеціалізовані невоєнізовані медичні формування:

загони першої медичної допомоги призначені для надання першої лікарської і невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Створюються у лікарнях, поліклініках, диспансерах, медико-санітарних частинах підприємств (146 осіб в т. ч, 8 лікарів, 38 — середнього медперсоналу);

— бригади спеціалізованої медичної допомоги (2 лікаря + 2 м/сестри + машина), призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги в осередках ураження. Створюються в клініках медичних інститутів, великих лікарнях, поліклініках, диспансерах. Декілька бригад (8—17) за основними профілями можуть об'єднуватись у загони спеціалізованої медичної допомоги;

— пересувні протиепідемічні загони, призначені для проведення проти­епідемічних і санітарно-гігієнічних заходів в осередках бактеріологічного ура­ження. Вони створюються на базі санітарно-епідеміологічних станцій, а також на базі інститутів епідеміології та мікробіології;

— спеціалізовані протиепідемічні бригади, призначені для робіт головним чином в осередках особливо небезпечних інфекцій. Створюються на базі спеціалізованих установ.

До медичних установ ЦО відносяться:

лікарняні установи — профільовані лікарні, головні лікарні, сортувальио-евакуаційні госпіталі;

протиепідемічні установи медичної служби UQ — санітарно-епідеміо-логічні станції;

установи медичного забезпечення та служби крові — аптеки, склади медич­ного майна, станції та відділення переливання крові.

Організація медичної допомоги постраждалим та їх евакуація із осередків ураження здійснюється за принципом двоетапної системи лікарняно-евакуацій­ного забезпечення. Суть цієї системи полягає у розподілі медичної допомоги за її видами і проведення послідовних заходів у поєднанні з евакуацією постраждалих з осередків ураження в профільовані медичні установи.

Медична допомога поділяється за видами:

перша медична допомога має на меті підтримання життєдіяльності орга­нізму, боротьбу з ускладненнями ураження і підготовленням постраждалих до евакуації з осередку ураження (надається у перші ЗО хвилин після ураження);

перша лікарська допомога, мета якої є профілактика і боротьба з усклад­неннями уражень, відновлення і підтримання пошкоджених життєвих функцій організму та підготовка до евакуації у лікарняні заклади для надання спеціалізо­ваної медичної допомоги (надається за 6—8 годин після ураження);

спеціалізована медична допомога є найвищою формою медичної допомоги, під час якої проводяться медичні заходи відповідно до характеру ураження (опти-

мально надається за 2 доби з моменту ураження). Спеціалізована медична допомога поєднується з наступним стаціонарним лікуванням до повного видужання.

Згідно з прийнятою системою перша медична допомога в осередках ураження надається санітарними постами та дружинами, загонами санітарних дружин, а також населенням у порядку само- та взаємодопомоги. Не слід забувати, що надання цього виду допомоги має вирішальне значення для рятування потерпілих.

Першу лікарську допомогу надають загони першої медичної допомоги, медичні підрозділи військових частин ЦО, які розгортаються в осередках ура­ження, або біля кордонів осередку.

Спеціалізована медична допомога надається в умовах стаціонарних лікарень.

Санітарні пости створюються на всіх ОГД та у житловому секторі з розра­хунку — один на 150—200 Працюючих. Санітарний пост складається з 4 осіб і оснащується згідно з табелем.

Санітарні дружини є основним масовим формуванням, яке створюється на об'єктах (одна на 2000 осіб населення). Санітарна дружина складається з 24 осіб та має 5 носилкових ланок по 4 особи. Загони санітарних дружин формуються на великих об'єктах, де є не менше 5 санітарних дружин.

Перша медична допомога безпосередньо у районах стихійних лих і виробни­чих аварій повинна надаватись безперервно. Обсяг цієї допомоги і послідовність її надання визначаються в кожному окремому випадку залежно від обставин, кількості уражених і ступеня ураження, наявності сил та засобів. До першої медичної допомоги відносяться:

— тимчасове припинення кровотечі;

— накладання первинних пов'язок при ураженнях та опіках;

— іммобілізація при переломах кісток та значних пошкодженнях м'яких тканин;

— протишокові заходи;

— проведення штучного дихання;

— відновлення серцевої діяльності.




Рис. 3.17. Зупинка кровотечі:

а — за допомогою джгута; б — за допомогою закрутки;

в — затиснувши пальцями артерію до кістки
Після надання першої медичної допомоги уражених переносять до місця посадки на транспорт. Перенесення здійснюють носильні ланки, які надаються із рятувальних формувань. Перевезення здійснюється транспортом загонів першої ме­дичної допомоги та інших формувань, які діють в осередку ураження (рис. 3.18).

Крім заходів, які проводяться в осередках ураження, планується та прово­диться ще низка заходів медичного захисту.



Рис. 3.18. Способи перенесення потерпілих: а — на носилках; б— за допомогою підручних засобів; в — на собі

У сховищах і ПРУ організовуються медичні пости та медичні пункти, для чого у складі ланок з обслуговування захисних споруд передбачаються медичні працівни­ки. У захисних спорудах місткістю до 150 осіб — 2 сандружинниці, 150—600 осіб — 1 фельдшер і 2 сандружинниці, 600—1200 осіб — 1 фельдшер (лікар) і 4 сан­дружинниці, більше 1200 осіб — 1 лікар і 4 сандружинниці. У кожній захисній споруді є у наявності колективна аптечка та крім того, кожна сандружинниця має санітарну сумку, а на фельдшера і лікаря передбачається відповідний набір ліків.

При проведенні евакуаційних заходів також організується медичне забез­печення. До пунктів збору приписуються 2—3 фельдшери, або медичні сестри.

На шляхах пересування на кожну пішохідну колону, автоколону або залізничний ешелон виділяються медичні працівники. На приймальних пунктах передбачаються медичні пункти у складі лікаря та 2-х медичних сестер. Медичне оснащення формувань здійснюється відповідно до табеля забезпечення.

До основних засобів медичного захисту для населення належать аптечки інди­відуальні (АІ-2) (рис. 3.19), що містять медичні засоби, призначені для профілакти­ки та надання першої допомоги при радіаційному опроміненні, ураженні отруйними і бактеріальними засобами, індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8) (рис. 3.20), які мають закритий посуд з дегазованим розчином і марлеві серветки. Він призна­чений для усунення і знезараження отруйних речовин та бактеріальних засобів.



Крім аптечки та пакету особовому складу формувань видається індивідуаль­ний перев'язувальний пакет (ІПП) для накладання пов'язок. Крім табельних засобів для надання само- та взаємодопомоги можливе використання підручних засобів.

Збільшення кількості природних і техногенних катастроф, а також вивчення

досвіду інших країн щодо організації і надання екстреної медичної допомоги при

HC зумовили створення в Україні Державної служби медицини катастроф.

Державна служба медицини катастроф створюється згідно з Законом України «Про

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природ­ного характеру» від 8 червня 2000 року. Положення «Про Державну службу медицини катастроф» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 11 липня 2001 року.

Вона створена МОЗ, як функціональна підсистема ЄДС і є силами постійної готовності, особливим видом державної аварійно-рятувальної служби.

Основними завданнями Служби є:

— надання безоплатної медичної допомоги на догоспітальному і госпіталь­ному етапах постраждалим від надзвичайних ситуацій, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

— ліквідація медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;

— участь в організації комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних, заходів у районах надзвичайних ситуацій, які здійснює санепідемслужба МОЗ України;

— організація взаємодії медичних сил, засобів та лікувальних закладів у сфері медичного захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій;

— координація роботи із забезпечення готовності органів охорони здоров'я, систем зв'язку та оповіщення до дій у надзвичайних ситуаціях;

— прогнозування медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій та розроблення рекомендацій щодо здійснення заходів з метою зниження негативного впливу таких ситуацій;

— проведення збору та аналізу інформації про медико-соціальні наслідки надзвичайних ситуацій у межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;

— створення і раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для здійснення заходів Служби на державному і територіальному рівнях;

— участь у підготовці та атестації медичних формувань та їх особового складу;

— проведення науково-дослідних робіт, пов'язаних з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

До складу Служби входять медичні сили, засоби та лікувально-профілактичні заклади центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначені МОЗ України за погодженням з МНС, Міноборони, МВС, Мінтрансом, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

До медичних сил, у першу чергу, відносяться формування до яких належать мобільні госпіталі, мобільні загони, медичні бригади постійної готовності першої черги (бригади швидкої медичної допомоги), спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги, положення про які затверджуються МОЗ України.

Мобільні госпіталі (багатопрофільні .чи однопрофільні) та медичні загони швидкого реагування, які створюються на базі лікувальних закладів Служби чи медичних підрозділів відомчого підпорядкування призначаються для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги постраждалим за умов НС.

Мобільні загони, які формуються з декількох лікарсько-сестринських бригад із складу медичних працівників лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної першої лікарської допомоги постраждалим на догоспіталь-ному етапі.

Медичні бригади постійної готовності першої черги (бригади швидкої медичної допомоги), що в повсякденних умовах функціонують у складі служби швидкої медичної допомоги системи охорони здоров'я, а при надзвичайних ситуаціях на території, яку вони обслуговують, виконують функції бригад постійної готовності першої черги територіального рівня.

Спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги, які формуються на базі центрів та закладів Служби (територіального та державного рівня) для посилення стаціонарних та мобільних лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації, що забезпечує надання постраждалим кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги.

Спеціалізовані бригади утворюються, як правило, вузькопрофільними: хірургіч­ного профілю (нейрохірургічні, політравматологічні, травматологічні, комбу-стіологічні, торакальні тощо), терапевтичні, гематологічні, реанімаційні, токсико-терапевтичні, психоневрологічні, педіатричні, акушерсько-гінекологічні тощо.

Лікувальними закладами другого етапу медичної евакуації, є відповідно визначені для цього МОЗ України за погодженням з територіальними органами виконавчої влади та відомствами, незалежно від галузевої підпорядкованості лікарні, госпіталі, науково-практичні центри тощо. До них, як правило, включа­ються лікарні швидкої медичної допомоги, міські та районні лікарні, відомчі ста­ціонарні лікувальні заклади, що в повсякденних умовах ургентно приймають хворих та постраждалих, а при підсиленні спеціалізованими бригадами постійної готовності другої черги спроможні забезпечити надання кваліфікованої та спеці­алізованої медичної допомоги всім постраждалим.

Для забезпечення роботи сил Служби при закладах створюються відповідні запаси медичного обладнання та медикаментів.

При виникненні надзвичайних ситуацій, незалежно від їх масштабу, як пра­вило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибу­вають і починають працювати, згідно із своїми функціональними обов'язками, бригади швидкої медичної допомоги (ШМД), які обслуговують населення даної території. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади — долікарську) допомогу постраждалим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки надзвичайної ситуації силами штатних бригад ШМД неможливо, то розгортаються сили першого етапу медичної евакуації. У район надзвичайної ситуації додатково до діючих штатних бригад ШМД направляються медичні бригади постійної готовності першої черги, територіального рівня (а якщо вимагають обставини, то і державного рівня).

При неможливості забезпечення кваліфікованої та спеціалізованої допомоги всім постраждалим діючими лікарняними установами розгортаються лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації. Ліжкофонд, що розгортається додатково, забезпечується запасами м'якого інвентарю, медикаментів, продуктів харчування, предметів догляду за хворими, медобладнання тощо. Спеціалізовані бригади пос­тійної готовності другої черги, що прибувають на посилення медичного персоналу забезпечені майном за рахунок закладів до яких вони належать.

Координацію роботи служби на державному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному рівні — територіальні координаційні комісії. Вони є постійно діючими дорадчими позаштатними орга­нами, які створюються з метою погодження дій медичних сил різних відомств в умовах надзвичайних ситуацій. До складу комісій входять представники усіх міністерств і відомств, відповідних рівнів Служби.

Головрю центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій — начальники управлінь (відділів )охорони здоров'я відповідних адміністративних територій.

У компетенції координаційних комісій є узгодження:

— складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів;

— програми розвитку Служби;

— планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виник­нення НС;

— заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування Служби;

— планів заходів щодо забезпечення постійної готовності Служби до вико­нання покладених на неї завдань;

— заходів щодо підготовки фахівців, планів координації роботи стосовно створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

Керівництво Службою під час ліквідації медико-санітарних наслідків на територіальному рівні покладається на МОЗ АР Крим, управління (відділи) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Особливе місце в роботі медичної служби займає захист населення від інфекційних хвороб.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку інфекційної хвороби встановлюється режим карантину або обсервації.

Карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно дово­диться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються:

— обставини, що призвели до цього;

— визначаються межі території карантину;

— затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;

— встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.

Встановлення карантину передбачає:

— повну ізоляцію осередку інфекційної хвороби;

— встановлення охорони на зовнішніх кордонах;

— заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

— дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням призначеним для проведення профілактичних та протиепідемічних заходів;

— заборону транзитного проїзду;

— розподіл населення на дрібні групи і доставку продуктів харчування, води в окремі квартири та будинки;

— припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають значення для життєзабезпечення населення;

— проведення профілактичних заходів серед населення та лікування хворих;

— проведення санітарної обробки населення, дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

— використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти які продовжують роботу в зонах карантину переходять на особливий режим праці:

— робітники та службовці переводяться на казармене положення з виконан­ням протиепідемічних заходів;

— зміни розподіляються на окремі групи (меншоїчисельності), контактування між ними та вихід з приміщень забороняється;

— харчування та відпочинок організується групами у спеціально відведених приміщеннях.

Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідної" хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після за­кінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Коли інфекційна хвороба не відноситься до групи особливо небезпечних вводяться обмежувальні протиепідемічні заходи —режим обсервації.

Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органа­ми виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хворіб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хворіб.

До ізоляційно-обмежувальних заходів можуть відноситися:

— максимальне обмеження в'їзду та виїзду;

— вивезення майна дозволяється тільки після обеззараження;

— посилення медичного контролю;

— обмеження масових культурно-просвітницьких заходів та інше.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:

— залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власно*», до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

— залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, спо­руди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов'язаних з його використанням;

— установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності — проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;

— запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;

— установлювати особливий порядок проведення профілактичних і проти­епідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

— створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-про­пускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Похожие:

Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconЗакон україни
Цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт І послуг за державні кошти
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconДипломної роботи бакалавра
Рекомендований обсяг пояснювальної записки випускних робіт 80-90 сторінок формату А4 (без додатку); кількість плакатів не менше 7...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconСыктывкарский государственный университет
Из указанного количества 55 тем были финансируемыми из различных источников (т е более 50 тем), а 50 тем выполнялись по госбюджетной...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconРабочая программа по изобразительному искусству для 6 классов для учебников
Также сделаны изменения формулировок тем уроков (с тем, чтобы можно было по журналам отслеживать выполнение государственного образовательного...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconОбычно в нашем сознании понятие "стресс "ас­социируется с чрезвычайно...
Книга предназначена и тем, кто находится в состоянии повышенного нервного воз­буждения, и тем, кто не может справиться со сво­ими...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconПояснительная записка Перечень тем для подготовки выпускниками экзаменационных...
Примерный перечень тем рефератов для проведения государственной (итоговой) аттестации выпускников
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconУрок-экскурсия по теме: «The Place We Live In»
Тем не менее, проведение отдельных уроков, вводных или заключительных по целому ряду тем, представляется вполне возможным. Музейные...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт icon
Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconТем, кто когда-то слушал «Арию» и «Мастера»
Казалось бы, автор этой книги совершенно не нуждается в пред­ставлении, а уж тем более для тех, кто целенаправленно взял ее в ру­ки....
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconЛекция Проектирование баз данных
Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconПрограмма по формированию навыков безопасного поведения на дорогах...
Что ни говорите, а Носов — самая подходящая фамилия для писателя, тем более — для детского писателя, и уж тем более — для весёлого...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconПримерный перечень тем рефератов
Перечень тем для подготовки выпускниками экзаменационных рефератов по основам безопасности жизнедеятельности, предложенный ниже,...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconЧем меньшее количество пикселей на дюйм вы выберите, тем сильнее...
«тяжелый» файл. Конечно, лучше использовать специальные программы для предварительной обработки изображения, но если их у Вас нет,...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconНазвания разделов, тем, тем уроков

Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconПрограмма по формированию навыков безопасного поведения на дорогах...
В настоящее время все большее значение имеет раннее выявление и развитие способностей детей дошкольного возраста. Чем раньше начинается...
Цивільний захист. До тем для дипломних робіт iconУчебник для общеобраз учреждений в 2-х ч. Авт сост. Ю. В. Лебедев....
Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...


Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
100-bal.ru
Поиск