Бахмутчини Донецьк "Східний видавничий дім"
Скачать 1.58 Mb.
|
| Василь Терещенко Події і люди Бахмутчини Донецьк "Східний видавничий дім" 2006 ББК 63.3 (4Укр-4Дон) Т35 Терещенко В. Події і люди Бахмутчини – Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. - 159 с. ISBN 966-7804-98-4 T35 У новій книзі відомого донецького краєзнавця, Заслуженого учителя України В.Т.Терещенка відтворено історію Бахмутського краю від початку його заселення і до наших днів. Яскраві події і непересічні особистості, багатий фактичний матеріал, думки, сподівання та висловлювання самих бахмутчан про свій край – все це захоплює читача і дає привід замислитися про власну малу батьківщину. ББК 63.3 (4Укр-4Дон) Книга видана за фінансової підтримки корпорації “ТЕС”, генеральний директор Баєв Сергій Анатолійович та Бахурця Івана Петровича (Артемівський район) ISBN 966-7804-98-4 © Терещенко В.Т., 2006 © Макет, Донецьке відділення НТШ, «Східний видавничий дім», 2006 Присвячується світлій пам’яті тих, хто своєю працею примножував славу історичної землі Східної України - Бахмутського району Донеччини Мій рідний край – пахуче поле, Мій рідний край – квітучий май... Микита Шаповал Вступ Бахмутський край... У цих словах широчінь степу і спокійна течія сивого Бахмуту, пам’ять про наших далеких предків, тих, хто відкрив поклади вугілля і солі, хто боронив свободу і незалежність. З Бахмутського краю починався розвиватися Донбас, поклади стратегічної сировини сприяли бурхливому розвитку промисловості і транспорту, небаченому в історії переселенню робочого люду. Пропонована читачам книга розповідає про природу і історію краю від його заселення та освоєння і до сьогодні. Читач зустріне картини з життя видатних людей Бахмутчини, розповідь про становлення і розвиток сільського господарства та промисловості краю, дізнається про освіту і соціальну сферу, духовний світ його мешканців. Ця книга, напевно, викличе роздуми і спогади про рідних і близьких, гордістю і патріотизмом наповнить життя наших земляків. Автор віддає шану працьовитим і талановитим людям району. Адже в історії Бахмутчини залишилась і частка його життя, його праці. Візитна картка району Район розташований на північному сході Донецької області в межах: Північна широта Східна довгота 48019’ - 48056’ 37050’ - 38026’Район розташований на північному сході Донецької області в межах: Північна широта Східна довгота 48019’ - 48056’ 37050’ - 38026’ Бахмутський район у складі Бахмутської губернії утворено Постановою ВУЦВК 7 березня 1923 року Артемівський (до 1924 р. Бахмутський) район займає площу 1772 км2 – 6,8% площі області. В районі проживає 53,9 тис. осіб, що складає 15% населення області. Із загальної кількості жителів – українців 75,3 %; росіян 22,9 %; працездатних 25,4 тис. ос.; пенсіонерів 17000 тис. ос.; молоді 11,5 тис. ос. На півночі район межує з Кремінським (Луганська область) та Краснолиманським (Донецька область) районами. На північному заході - зі Слов’янським районом (Донецька область). На заході та південному заході - з Костянтинівським (Донецька область) районом. На півдні - з територією м. Горлівки. На південному сході - з м. Дебальцеве. На сході та північному сході - з Попаснянським районом (Луганська область). На території району розташовані населені пункти, підпорядковані м. Артемівську - м. Часів-Яр, м. Соледар, смт. Червона Гора; м. Дебальцеве - смт. Миронівське, смт. Світлодарське та промислова зона Вуглегірської ТЕС. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ Адміністративно район поділяється на 26 територіальних громад: Сіверська міська рада м. Сіверськ Луганська селищна рада с. Луганське с. Роти с. Криничне с. Розсадки с. Красний Пахар с. Миронівка Дронівська сільська рада с. Дронівка с. Платонівка Сріблянська сільська рада с. Сріблянка с. Григорівка Верхньокам’янська сільська рада с. Верхньокам’янське с. Івано-Дар’ївка с. Новоселівка Різниківська сільська рада с. Різниківка с. Кірове Званівська сільська рада с. Званівка с. Переїзне с. Кузьминівка Васюківська сільська рада с. Васюківка с. Федорівка с. Бондарне с. Хромівка с. Петрівське с. Сакко і Ванцетті Никифорівська сільська рада с. Никифорівка с. Федорівка ІІ с. Діброва с. Липівка Миньківська сільська рада с. Миньківка с. Привілля с. Оріхово- Василівка с. Дубово- Василівка с. Голубівка Роздолівська сільська рада с. Роздолівка с. Миколаївка с. Краснопілля Парасковіївська сільська рада с. Парасковіївка с. Благодатне с. Залізнянське Яковлівська сільська рада с. Яковлівка с. Білогорівка с. Липове с. Василівка с. Веселе Берестівська сільська рада с. Берестове с. Спірне с. Нагірне с. Виїмка Володимирівська сільська рада с. Володимирівка с. Трипілля с. Стряпівка с. Пилипчатине Покровська сільська рада с. Покровське с. Новокам’янка Красненська сільська рада с. Красне с. Кліщіївка с. Берхівка с. Артемівське І с. Артемівське ІІ с. АртемівськеІІІ с. Андріївка Бахмутська сільська рада с. Бахмутське с. Підгороднє Калінінська сільська рада с. Калініна с. Богданівка с. Григорівка Клинівська сільська рада с. Клинове с. Відродження с. Мідна Руда Опитненська сільська рада с. Опитне с. Ягідне с. Зеленопілля с. Іванград Зайцівська сільська рада с. Зайцеве с. Весела Долина с. Вершина Кодемська сільська рада с. Кодема с. Дача с. Миколаївка Друга с. Отрадівка Новолуганська сільська рада с. Новолуганське с. Доломітне с. Травневе с. Семигір’я Комунівська сільська рада с. Комуна с. Логвинове с. Калинівка Новогригорівська сільська рада с. Новогригорівка с. Санжарівка с. Нижнє Лозове У 20-і роки XX-го ст. наш район вважався найбільш заселеним в Україні – понад 130 поселень. Індустріалізація, голодомори, війна, репресії «відкорегували» кількість населених пунктів: деякі з них зникли, деякі об’єдналися. У 1930-і роки на території району були такі села: хут.Рябих с. Гладосове Новолуганська сільрада хут. Закутний сел. Запоріжжя Зайцівська сільрада сел. Новомиронівка Луганська селищна рада сел. Ганнівка Роздолівська сільрада сел. Приємна Долина сел. Розівка Званівська сільрада сел. Варварівка сел. Приютіне Миньківська сільрада сел. Кудліне с. Підгорівка Калінінська сільрада сел. Доломітний м.Сіверськ селище радгоспу ім. Куйбишева (колишня Кам’янка), с. Радивонівка, с. Чорногорівка м. Сіверськ сел. Новоободар’ївка с. Трипілля сел. Плотва с. Урицького с. Карфаген с. Володимирівка сел. Металіст с. Травневе сел. Воскресенське с. Золотоярівка Парасковіївська сільрада с. Михайлівське Бахмутська сільрада Земельний фонд району складає 168680 га Землі сільгосппризначення 137579 га Земля населених пунктів 14206 га Землі водного фонду 907 га Землі-заказники, культурні пам’ятки тощо 36 га Землі промислових підприємств 7932 га Землі запасу 40027 га Землі лісового фонду 3555 га У користуванні громадян (будівлі, городи) 43113 га. Всього власників земельних паїв 15391 осіб. На момент створення в районі було 20000 землевласників. Заселення Щедро обдарований природою наш край ніколи не був безлюдним. З давніх-давен це були землі Київської Руси-України. Хто тільки не мандрував нашими землями і не населяв територію нинішнього Артемівського району! Сармати, скіфи, хозари, алани, татаро-монголи. Кожний народ своєю мовою давав назви навколишнім речам (предметам), втілюючи в них новий зміст та визначення, підкреслюючи характер, особливості та значення природних об'єктів. Пам'ятками найдавніших народів, що населяли нашу територію, є географічні назви ландшафтів, рік, населених пунктів. Назву головної річки району - Сіверський Дінець - учені пов'язують з аланами, які воду називали «Дон», та слов'янським племенем сіверян (севрюків), що жили вздовж річки. З хозарами пов'язана назва річки Бахмут - «солона вода». Чимось особливим приваблював наш Бахмутський край вождів давніх народів. Між річками Сіверський Дінець, Бахмут і Лугань знаходилися відомі з досліджень археологів великі древні поселення кочівників Шарукань, Балін і Сугров. Нині - це землі східної і південно-східної частини району. Ця територія якоюсь мірою історично не менш знаменита від Єгипту - там піраміди, у нас - величні кургани з кам'яними бабами. Кам'яні баби, або, як їх звуть у літературі, Бал-Бали, з нашого району зберігаються в краєзнавчих музеях Києва, Москви, Донецька. Досить багатим було також село Трипілля (сучасний схід району). Через нього проходив древній Бахмутський шлях на Кавказ і далі в Середню Азію. На півночі району головним був Сріблянський зимівник разом з лівобережним поселенням російських біглих людей, що називалося Сплави. Приєднання українських земель до Росії в другій половині XVIII століття спричинило більш інтенсивне заселення території. Тодішні правителі для якнайшвидшого заселення новоприєднаних земель запрошують іноземних підприємців (німці - с.Соколівка, с.Феттерівка (с.Калініно), с.Карлівка (с.Кліщіївка), поляки - с.Званівка). Щедро роздають земельні ділянки (дачі) військовим офіцерам, молодим дворянам - с.Шахівка (с.Кірове), с.Варварівка (с.Переїзне). З метою підтримання належного порядку до військових поселень запрошуються сербські війська - два полки на чолі з генералами І.Шевечем та Р.Депрерадовичем (весна 1753 року). Ними створені роти від 1-ї (с.Сріблянка) до 16-ї (с.Луганське) вздовж рік Сіверський Дінець і Лугань, які також сприяли всебічному розвитку економіки та культури нашого краю. Сербам виділялися окремо від тодішніх поселень непридатні землі, хоча офіцери отримували досить великі ділянки придатної землі. Наприклад, Райко Депрерадович з трьома синами став володарем 10.000 десятин орної землі - від колишньої Радивонівки до Комишувахи. Спочатку серби сприймалися як колоністи, але з часом стерлися будь-які культурні розбіжності. Лише на кладовищах с.Сріблянки та с.Луганського можна відрізнити могили сербських чиновників за особливо оздобленими надмогильними хрестами. У нашому районі серби залишили по собі пам'ять у назвах невеличкого села і станції Роти (колишня 14 Рота) Луганської селищної ради, с. Михайлівське - Бахмутської сільради. Назви колишніх сіл, що утворили місто Сіверськ, - Радивонівка та Чорногорівка. У розвитку культури та освіти сербські роти відіграли неабияку позитивну роль: при кожній роті були відкриті церкви (спочатку в наметах, потім - дерев'яні), а при них - початкові школи для хлопчиків (церковноприходські). Спочатку в цих школах навчалися діти сербів (військових), а пізніше - діти місцевих жителів. Навіть якщо брати до уваги, що у 1764 році сербські військові поселення були ліквідовані, все одно цей рік можна вважати роком заснування початкових шкіл сіл Сріблянка та Луганське. У період інтенсивного заселення Донбасу в 60-і роки XIX століття нова хвиля переселенців з Європи та Росії заселила і наш район - угорці, поляки, німці, прибалтійці, румуни, молдавани. У XX столітті значних переселень у районі було п’ять. Дата першого - 1907 рік, коли заможні жителі села Миньківка Харківської губернії купили на свої кошти землю в с.Привілля (нинішнє село Миньківка). Це було єдине добровільне переселення, інші переселення були примусовими. У 1935-36 роках після голоду відбулося друге переселення селян з центральних областей Росії. У 1944-46 роках - третє, спричинене спустошливою війною. У 1951 році із Польщі (с.Лісковата) були примусово вивезені українці до сіл Званівка, Роздолівка і Верхньокам'янка. Останнє п'яте переселення було стихійним, воно сталося в результаті національних зіткнень у СРСР наприкінці 80-х рр. XX ст. У 1989 році після кривавих подій у Середній Азії до сел Васюківка, Лозова і Комуна Артемівського району переїхало майже 300 турків. Чуйне і доброзичливе ставлення до переселенців, їх працевлаштування дало можливість уникнути національних та серйозних побутових конфліктів. Останні роки, що характеризувалися економічною нестабільністю, відсутністю достатньої кількості робочих місць, також спричинили міграційні процеси. На постійне місце проживання за межі району виїхало небагато людей, але майже 1000 осіб виїхали на заробітки за кордон (Польща, Росія, Греція). Особливості рослинного і тваринного світу люди відобразили в назві населених пунктів: Зеленопілля, Ягідне, Діброва, Оріхово-Василівка, Дубово-Василівка, Клинове, Липове, Берестове, Калинівка, Розсадки, Кліщіївка, Зайцеве, Соколівка. Річки дали назви селам Луганське, Новолуганське, Скелеве, Лозова, Санжарівка, Яма, Васюківка, Верхньокам'янка, Плотва, Бахмутське. Села Білогорівка, Сіль, Мідна Руда, Залізнянське, Доломітне, Алебастрове, Чорногорівка, Кам'янка, Підгороднє, Вершина своїми назвами завдячують рельєфам і корисним копалинам. Різноманітна і багата природа Бахмутчини сприяла появі барвистих назв - Роздолівка, Отрадівка, Весела Долина, Привілля, Трипілля, Благодатне, Приємна Долина, Веселе. Від запорожців залишилися назви Сріблянка, Кодема. Назви сіл Дача, Званівка, Розсадки нагадують нам про історичний період дарування земель офіцерському люду в XVIII-XIX століттях. Пам’ять про військових колоністів (сербів) закарбована в назвах Михайлівка, Роти, Депрерадівка (поблизу м. Дебальцевого). Види ремесел і занять вплинули на назви населених пунктів Пахар (пізніше додалося Красний), Бондарне, Переїзне, Хромівка, Виїмка, Опитне. Історичні події відобразилися у назвах сіл Сакко і Ванцетті, Артемівське I, II, III, Карфаген, Красне, Кірове, Калініне, Відродження, Комуна. На згадку про рідну землю переселенці називали створювані ними села Новогригорівка, Новолуганське, Миньківка, Зайцеве, Новоселівка. Прізвища та імена колишніх власників сіл живуть донині: Пилипчатине, Федорівка, Григорівка, Никифорівка, Платонівка, Богданівка, Дронівка, Стряпівка, Яковлівка, Кузьминівка, Парасковіївка. Модна течія перейменування населених пунктів у середині 30-х років XX століття зачепила і деякі села Бахмутчини: майже німецьке село Карлівка згодом стало Кліщіївкою, Карпівка в 70-і роки була перейменована у Бахмутське, історична Чубарівка змінилася на Ворошилівку, а згодом - на Верхньокам'янку. Село Плотва спочатку назвали Червоним, пізніше - ім. Урицького і останнім часом - Володимирівкою. Ша- хівка стала селом Кірове, а напівнімецьке Фаттерівка сучасним Калініне. Віддаючи шану релігії, наші предки давали селам такі назви як: Покровське, Боголюбівка, Івано-Хрещенське, Миколаївка. До сьогодні збереглися назви Покровське і Миколаївка. |
Добавить документ в свой блог или на сайт
Похожие:
 | Донецький Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 17 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 280 с | | Донецький Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 11 – Донецьк: Український культурологічний центр. – 2006. – 252 с |
| Програма «Освіта Донеччини. 2007 2011роки» Донецьк програма «Освіта Донеччини. 2007 2011 роки» Україні» (від 04. 07. 2005 р. №1013/2005), Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція Державної програми розвитку... |
