Вступ





Скачать 230.11 Kb.
НазваниеВступ
Дата публикации05.12.2014
Размер230.11 Kb.
ТипДокументы
100-bal.ru > Право > Документы
Міністерство освіти і науки України

Львівський технічний коледж

Кафедра історії та права

Р е ф е р а т
Державна служба в Україні”

студента групи 33-ПК

Бігуна Павла
Львів 2002 ®
План.

Вступ


Розділ 1. Суть державної служби.

Розділ 2. Принципи державної служби.

Розділ 3. Правовий інститут державної служби.
Висновок.
Список використаних джерел.

Вступ.



Державна реформа, що включає в себе і адміністративну реформу, що проводиться сьогодні в Україні направлена, передусім, на створення державного механізму, здатного ефективно вирішувати задачі і функції, що стоять перед сучасною демократичною правовою державою. Ключове місце в процесі реформування системи державного управління належить інституту державної служби, який продовжує і завершує організаційне оформлення державного механізму, а головне робить цей механізм здатним практично вирішувати будь-які питання сфери державного управління.

З прийняттям Закону України «Про державну службу», що не має аналогів у вітчизняній правотворчій практиці, створена національна система державної служби. У законі легалізовані ключові поняття, що відносяться до інституту державної служби, такі як «державна служба», «посада», визначені основні принципи, на яких будується державна служба в Україні. На основі Конституції України і Закону України «Про державну службу» прийнята велика кількість нормативно-правових актів, регулюючих суспільні відносини в сфері державної служби. На сьогоднішній день встає задача по подальшому підвищенню ефективності функціонування державного апарату, забезпечення професіоналізму державних службовців. Безсумнівно, що подальший розвиток інституту державної служби повинно засновуватися на накопиченому за останні роки досвіді правового регулювання і функціонування державної служби, теоретичного його осмислення, дозволу ряду проблемних питань, що виникли. Це і обумовлює актуальність даної роботи, в якій зроблена спроба розкрити основні поняття і принципи організації і функціонування державної служби в Україні.

Ще в радянський період в науковій літературі досить широко освітлювалася проблематика державної служби, хоч законодавча база цього інституту практично була відсутня. Серед сучасних вчених особливо потрібно відмітити роботи в даній області Д. Н. Бахраха, В. М. Манохина, Ю. Н. Старілова і ряду інших. На жаль, на сьогоднішній день, потрібно констатувати відсутність в Україні фундаментальних монографічних досліджень присвячених державній службі, хоч окремі проблеми широко освітлюються в спеціальній літературі.

Справжня робота складається з трьох розділів.

У першому розділі роботи розкривається поняття державної служби, його місце в системі соціально-корисної діяльності людей, аналізуються різні види державної служби. Другий розділ присвячений основним принципам і витікаючим з них функціям державної служби. Аналізу державної служби як правового інституту присвячений третій розділ роботи.

На закінчення роботи представлені висновки.

Розділ 1. Суть державної служби.
Діяльність держави, функціонування його управлінського апарату здійснюються через державну службу, що є особливим інститутом сучасної держави. Інститут державної служби робить механізм держави здатним практично вирішувати будь-які питання в сфері державного управління.

На сьогоднішній день в світовій практиці існує декілька підходів до державної служби. У Англії і США концепція державної служби побудована на підлеглості її в структурі держави. Задача державної служби тут складається в проведенні в життя державної політики і здійсненні експертизи, характерне обмеження повноважень, державна служба не може виходити за межі того, що встановлено законом. У інших країнах (Франція, Японія) реалізовується інша концепція державної служби, заснованої на ідеї державної служби як лідера суспільства. У рамках даного підходу державна служба розглядається як професія, що передбачає підвищений соціальний статус і деякі привілеї державних службовців. Державна служба сама може розробляти і провести, а також направляти розвиток суспільства. Вітчизняне законодавство про державну службу втілює положення, характерні для обох підходів. Саме на державну службу покладається значна частка відповідальності за збереження стабільності і принципів правової держави, за забезпечення прав і свобод людини і громадянина, тобто досягнення соціальних цілей, закріплених Конституцією України. Таким чином, державна служба, за допомогою діяльності осіб, зайнятих в ній, покликана втілювати в життя волю держави, що визначається демократичним шляхом. Для цього передбачене формування державної служби з висококласних фахівців, зацікавлених в роботі на користь суспільства і що стоять поза політичними впливами. З метою стимулювання добросовісної і якісної роботи державним службовцем надаються широкі соціальні гарантії і закріпляються певні привілеї.

Саме слово «служба» вживається в різних значеннях. Під службою розуміється і вид діяльності людей, і відомчий підрозділ (державна служба охорони МВС), і самостійне відомство (Державна митна служба). Розглядаючи державну службу як один з видів платної суспільно-корисної діяльності законодавець, в ст. 1 Закону України «Про державну службу», дає її визначення як професійної діяльності осіб, що займають посади в державних органах і їх апараті по практичному виконанню задач і функцій держави і одержуючих заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці обличчя є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Доктринально до державним службовцем часто відносять також і службовців, зайнятих в сфері соціального обслуговування. Таким чином, з урахуванням легалізованого на сьогоднішній день визначення державної служби необхідно розрізнювати державних органів (державні службовці), що служать і державних підприємств, що служать і установ.

Д. Н. Бахрах, характеризуючи місце служби в системі людської діяльності, виділяє за змістом і правовим особливостям декілька видів інституціоналізованої суспільно-корисної діяльності людей: навчання, тобто засвоєння соціальної програми; виробництво матеріальних цінностей, надання господарських послуг на оплачувальних початках; господарювання домашнього; службу в державних, громадських і інших організаціях; безвідплатну діяльність поза рамками сім'ї. При цьому специфіка служби, як одного з видів соціальної діяльності людей, визначається тим, що службовці: а)організують, підтримують стійкість системи, безпосередньо цінностей не створюють, але забезпечують умови для їх виробництва; б)володіють особливим предметом труда - інформацією (збирають, обробляють, передають, зберігають, створюють інформацію); в)з допомогою інформації впливають на людей, обслуговують їх; г)звичайно зайняті розумовим трудом; д)регулярно отримують заробітну плату; е)займають посади в державних, громадських, приватних або інших організаціях.

Державна служба, будучи різновидом служби взагалі, і публічної служби зокрема, володіє рядом властивих тільки їй ознак, що дозволяють відмежувати державну службу від інших видів служби. Державна служба це, передусім, діяльність по безпосередньому виконанню функцій держави. Державна служба це служба в державних органах і їх апараті. Державні службовці займають посади в державних органах і їх апараті. Посада це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу і його апарату, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу»). Як відмічає В.М. Манохин, державна служба починається там, де встановлюються посади, які невідривні від організації державного апарату. Посада є первинним, нерозчленованим компонентом управлінської структури, певною мірою відособленим. Її можна розглядати як мінімальна межа диференціації управлінських функцій і як засіб стабілізації, формалізації діяльності службовця. Посада - найпростіший осередок апарату, призначена для одного працівника, що визначає його місце і роль в управлінському ансамблі. З іншого боку це стабільний комплекс прав і обов'язків, правове встановлення, орієнтоване на одну людину. Кожна посада утвориться в розпорядливому порядку. Правовими актами компетентного органу визначається її назва, місце в службовій ієрархії (тобто визначення тим, кому підлегла, хто їй підлеглий), порядок заміщення. Вона включається в штатний розклад і єдину номенклатуру посад. Посада є юридичний опис соціальної позиції особи, що займає її. За допомогою посад забезпечується персоналізація державних функцій і повноважень, чіткий розподіл праці в апараті органу держави, індивідуалізація відповідальності державних службовців. Право на державну службу мають громадяни України (ст. 4 Закону України «Про державну службу»). У відповідності з ч. 2 ст. 38 Конституції всі громадяни України, користуються рівним правом доступу до державної служби. Робота державних службовців оплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» визначає сферу державної служби: правовий статус Президента України, Голови Верховної Поради України і його заступників, голів постійних комісій Верховної Поради України і їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Голови і членів Конституційного Суду України, Голови і суддів Верховного Суду України, Голови і арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України і його заступників регулюється Конституцією і спеціальними законами України. Таким чином, політичні посади в державних органах не входять в державну службу, до якої відносяться адміністративні і патронатні посади.

З урахуванням різноманітних функцій, що стоять перед сучасною демократичною соціальною правовою державою (ст. 1 Конституції України) і що виконуються різними органами держави, державну службу можна поділити по ряду ознак. Кожний вигляд державної служби, зумовлюється специфікою задач і функцій, що стоять перед відповідним державним органом і має своє правове оформлення, характеризується особливими ознаками і спеціальним правовим статусом, встановленим відповідними нормативними актами.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її розділення на законодавчу, виконавчу і судову (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Відповідно до цього конституційного принципу державну службу поділяють на службу в органах законодавчої, виконавчої і судової влади.

Аналіз норм Закону України «Про державну службу» дозволяє зробити висновок, що законодавець відмічає відмінність в правовому статусі служб і відповідних органів, хоч така відмінність сформульована не досить чітко. У ч. 4 ст. 6 Закону України «Про державну службу» вказується, що питання функціонування державної служби в інших державних органах, правове положення яких регулюється спеціальними законами України, регулюється цими органами. У ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» закріплено, що регулювання правового положення державних службовців, працюючих в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ і інших, здійснюється згідно з вказаним законом, якщо інше не передбачене законами України. На основі приведеного можна в системі державної служби виділити цивільну і мілітаризовану службу.

При цьому цивільна служба ділитися на загальну і спеціальну. Загальна цивільна служба має на увазі здійснення загальних, традиційних, «стандартних» для всякої сфери діяльності державно-службових функцій, не відмінною галузевою специфікою (діяльність службовців в міністерствах, державних комітетах, місцевих державних адміністраціях). Спеціальна державна служба це реалізація особливо встановлених в нормативних актах повноважень службовців, що займають посади в державних органах, що мають яскраво виражену галузеву компетенцію, яка накладає відбиток на практичну діяльність службовців (служба в органах прокуратури, судах, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ). Спеціальна служба вимагає додаткової регламентації законами України.

Мілітаризована служба має ряд відмітних ознак, які виділяються при аналізі нормативно правових актів, що встановлюють правове положення цих видів державної служби і відповідних державних службовців. На думку Д. Н. Бахраха, для мілітаризованої служби характерні наступні, відмітні від цивільної служби, ознаки: професійним обов'язком службовців цієї категорії є захист життя і здоров'я людей, забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління, прав людини і громадянина, публічних інтересів, матеріальних цінностей, правоохорона суспільного і правопорядку навіть при умові ризику для життя, в багатьох випадках із зброєю в руках; надходження на державну службу мілітаризованого характеру здійснюється особами, як правило, що досягли вісімнадцяти літнього віку, фізично розвиненими; наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну, зумовлених специфічними особливостями посадових функцій мілітаризованих службовців; ці службовці мають особливі умови надходження на службу, її проходження, привласнення спеціальних звань, проведення атестації і припинення державної служби, для них встановлюється спеціальна форма одягу і знаки відмінності; наявність встановлених в спеціальних адміністративно-правових нормативних актах особливого правового статусу мілітпризованих службовців (права, обов'язку, відповідальність, спеціальні пільги і т.д.); встановлений ряд обмежень, що перебувають в забороні користуватися деякими конституційними правами громадян; надається ряд пільг, обов'язкове державне страхування; особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності.
Розділ 2. Принципи державної служби.
Концептуально основними цілями і задачами державної служби є: охорона конституційного ладу, створення умов для розвитку відкритого суспільства, захист прав людини і громадянина; забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень і компетенції шляхом надання професійних управлінських послуг політичному керівництву цих органів і громадськості.

Для успішної реалізації певної мети і задач державна служба повинна будуватися на певних базових принципах. Правове встановлення принципів державної служби зумовлює функціонування державних органів, діяльність державних службовців (персоналу), стійкість державно-правового регулювання відносин державної служби, а також обгрунтування тенденцій розвитку законодавства про державну службу. Принципи державної служби зумовлені існуванням принципів функціонування держави, державних органів і державного управління, яке здійснюється в більшій мірі такими суб'єктами права як державні службовці, і відображають найбільш істотні сторони організації і функціонування не тільки самої державної служби, але і системи державних органів, визначають зміст складних взаємовідносин всередині даної системи. Таким чином, принципи державної служби можна визначити як основоположні ідеї, встановлення, що виражають об'єктивні закономірності і визначальні науково обгрунтовані напрями реалізації функцій держави, повноважень державних службовців, діючої в системі державної влади і, зокрема, державної служби. Принципи державної служби встановлюють найважливіші закономірності в системі організації і функціонування державної служби, відображаючи об'єктивні зв'язки, виникаючі в системі відносин державної служби. Отже, формулювання і встановлення законодавче принципів державної служби залежить від вибраної моделі державної служби, від адекватності розуміння внутрішніх закономірностей суспільних відносин і правового регулювання. З іншого боку дані принципи виявляють собою активний, динамічний початок, бо обумовлюють нормативно-правову модель державної служби, що встановлюється законодавцем.

Ст. 3 Закону України «Про державну службу» містить перелік основних принципів державної служби.

Першим є принцип служіння народу України, заснований на здійсненні влади як безпосередньо, так і через органи державної влади народом України, який є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі, (ч. 2 ст. 5 Конституції України), таким чином, службовці державних органів, здійснюючи свої повноваження, діють по волі народу.

Принцип демократизму і законності полягає в тому, що Україна є демократичною державою (ст. 1 Конституції України). Державні службовці зобов'язані діяти тільки на основі Конституції і законів України, прийнятих на їх основі підзаконний актів.

Державна служба повинна засновуватися на принципі гуманізму і соціальній справедливості, що включає в себе і рівне для всіх громадян України право доступу до державної служби (ч. 2 ст. 38 Конституції).

Принцип пріоритету прав людини і громадянина, їх безпосередньої дії зобов'язує державних службовців визнавати, дотримувати і захищати права і свободи людини і громадянина.

Принцип професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданість справі включає професіоналізм, як виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків постійно (протягом певного часу) і за винагороду, що регулярно отримується; компетентність, що відображає об'єм знань і досвід працівника. Професіоналізм стимулює розширення і підвищення знань, нагромадження досвіду, розвиток організаторських здібностей, постійно високий рівень службової і виконавської дисципліни, чим в сукупності з ініціативністю, чесністю і відданістю справі досягається здатність державних службовців виконувати свої службові обов'язки на високому рівні.

Відповідно до принципу персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни державні службовці несуть у встановленому порядку юридичну відповідальність, передусім дисциплінарну і адміністративну.

Принцип дотримання прав і законних інтересів органів самоврядування засновується на закріпленому в Конституції України принципі визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Відповідно до принципу дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян державних службовці зобов'язані дотримувати права прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, не втручаючись в їх діяльність крім випадків, передбачених законами України.

Також представляється вірною точка зору, заснована на аналізі нормативно-правового матеріалу, про виділення ще одного принципу соціально-правової захищеності державних службовців. Такі гарантії, зокрема, закріплені розділом 10 Митного кодексу України, розділом 5 Закони України «Про міліцію», Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей».

У світлі Конституції України і подальшого реформування системи державної служби в країні Концепція адміністративної реформи декілька по іншому визначає базові принципи державної служби. До них відносяться: верховенство Конституції і законів України; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; патріотизм; професіоналізм і компетентність; оптимальне співвідношення повноважень і відповідальності; політична і релігійна нейтральність; відвертість і прозорість.

Вказані цілі, задачі і принципи зумовлюють головні функції державної служби, зокрема:

забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;

залучення до державної служби і утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів, що досягається, передусім, мотивацією, стимулюванням, заохоченням державних службовців з метою забезпечення конкурентоздатності державної служби не ринку труда;

побудова кар'єри і просування по службі державних службовців на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи; професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу державної служби, яка забезпечується загальнонаціональною системою підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;

здійснення ефективного управління державною службою, тут очолююче значення має спеціалізований орган управління державною службою Головне управління державною службою при Кабінеті Міністрів України;

забезпечення зв'язків з громадськістю означає доступність державних органів їх рішень з тих або інших питань представникам громадськості, всебічне освітлення питань, що стосуються державної служби в засобах масової інформації.
Розділ 3. Правовий інститут державної служби.
У теорії права під правовим інститутом розуміється сукупність юридичних норм, регулюючих однорідні суспільні відносини, створюючі самостійну відособлену групу, що проймім внутрішньою єдністю і що охоплює всі істотні моменти регулювання відповідної дільниці. Правовий інститут державної служби являє собою сукупність правових норм, регулюючих відносини, що складаються в процесі організації системи державної служби, статусу державних службовців, гарантій і процедури його реалізації, а також механізму проходження державної служби. Таким чином, правовому регулюванню підлягають три групи суспільних відносин: а) формування системи державної служби; б) створення статусу державного службовця, гарантій його здійснення; в) механізм проходження державної служби.

Інститут державної служби складається з первинних, початкових одиничних юридичних положень правових норм, що встановлюють різні і різноманітних по характеру і значущості державно-службові відносини. Інститут включає в себе правові норми, що встановлюють: формування державно-службових правовідносин; державні посади, які займають службовців, що здійснюють від імені держави його функції; принципи державної служби; правовий статус службовця; проходження служби; припинення державно-службового відношення. Він об'єднує як матеріальний, так і процесуальні норми. Матеріальні норми визначають статус державної служби загалом як інституту, її принципові межі. До матеріальних норм відносяться: поняття державної служби, поняття посади і класифікація посад, правовий статус державного службовця (права, обов'язку, правообмеження, пільги, гарантії і компенсацій, відповідальності), способи заміщення посади, випробувальний термін, атестація, принципи підбору і розставляння державних службовців, основи припинення державної служби, управління державною службою. Процесуальні норми регулюють відносини по реальному виконанню положень, що містяться в матеріально-правових нормах.

Правовий інститут державної служби носить публічний і комплексний характер. Комплексність інституту виявляється в тому, що він складається з норм різних галузей публічного права: конституційного права, ряду фінансово-правових правил, з карним правом, але особливо тісно з трудовим правом. Однак в основному даний інститут складається з норм адміністративного права.

У правових нормах, регулюючих державну службу, виявляються особливості адміністративно-правового регулювання управлінських суспільних відносин, які, в свою чергу, зумовлені специфікою державно-управлінської діяльності і предметом адміністративного права. Функціонування державної служби здійснюється при використанні традиційних адміністративно-правових методів правового регулювання: встановлення певного порядку дії розпорядження до дії у відповідних умовах і належним образом, передбачене різними правовими нормами (в більшій мірі адміністративно-правовими); заборона певних дій при недотриманні цього положення державними службовцями законодавець встановлює можливість застосування до них заходів державного примушення: дисциплінарного, адміністративного, карного; надання суб'єкту державно-службових відносин (державному службовцеві) можливості вибору однієї з встановлених варіантів посадової поведінки, які передбачені правовими нормами, в цьому випадку державний службовець може вибрати по своєму розсуду, але суворо згідно із законом один з декількох методів і форм діяльності; надання можливості діяти (або не діяти) по своєму розсуду, тобто здійснювати або не здійснювати встановлені адміністративно-правовою нормою дії. Цей метод застосовується не тільки при реалізації суб'єктивних прав, але і при здійсненні правового статусу державних службовців, використанні ними наданих їм повноважень.

Особливостями державної служби як правового інституту є специфічні кошти і прийоми регулювання: дозволу, заборони, зобов'язання, підлеглість, підзвітність і підконтрольність, довір'я держави, вірність службовців і т.д.

Законодавство України про державну службу складається з Конституції України, Закону України «Про державну службу», інших законодавчих актів, регулюючої особливості організації і проходження державної служби в окремих державних органах (мілітаризована і спеціальна цивільна державна служба): Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про міліцію», Закон України «Про статус суддів», Митний кодекс України, Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» і т.д., прийнятий на їх основі підзаконний актів.

Наступним кроком по створенню логічно завершеної правової системи в сфері державної служби стане розробка і прийняття закону про державну службу (в новій редакції), з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленій Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи.

Згодом, мабуть, правовий інститут державної служби може сформуватися в підгалузь адміністративного права зі своєю загальною частиною, регулюючою основні питання організації і проходження державної служби і особливої регулюючого окремі види державної служби (в митних органах, в судах, в міліції і т.д.).

Висновок.
Узагальнюючи результати роботи можна сказати, що створена на основі Конституції України і Закону України «Про державну службу» система державної служби засновується на теоретичних розробках радянських і сучасних вчених, а також світовому досвіді в даній сфері. Однак, з урахуванням установки на кардинальне реформування системи державного управління в Україні, розробки Концепції адміністративної реформи, теоретичного осмислення накопиченого досвіду реформа державної служби в Україні необхідно продовжується. Основною її соціально політичною метою є утворення кількісно невеликого корпусу професійних службовців, здатного ефективно здійснювати державну владу і управління, не порушуючи прав і свобод людини і громадянина, всіх суб'єктів права. При цьому особлива увага при створенні дійсно професійної, високоефективної, стабільної і авторитетної державної служби необхідно приділити рішенню комплексу питань по правовому забезпеченню державної служби з акцентом на розв'язання статусних проблем, пов'язаних з визначенням правового положення державного службовця і його посади. Законодавче визначення статусу державних службовців, встановлення і затвердження норм гарантій цього статусу повинно включати забезпечення цілісності, системності, повноти і стабільностей правового і соціального положення державних службовців. Необхідно змінити систему оплати праці державних службовців з метою забезпечення конкурентоздатності державної служби на ринку праці. Повинен бути максимально об’єктивізований механізм службової кар'єри, забезпечене просування по службі і матеріальна зацікавленість державних службовців на основі їх особистих заслуг і ряд інших заходів.

Внаслідок завершення реформування державної служби в Україні вона повинна відповідати, проведеній структурній реформі державного апарату, створенню різних видів контролю над ним, нових форм зв'язку державного апарату з громадянами, громадськими організаціями, політичними партіями і суспільством загалом.

З метою нормативного забезпечення реформи державної служби, передусім, планується прийняття нової редакції закону про державну службу, а також законів про військові звання, дипломатичні ранги і інші спеціальні звання, про статус суддів (в новій редакції), про прокуратуру (в новій редакції), митного кодексу, проекти яких повинні бути були розглянуті Верховною Радою України в 2000-2001 рр., а також ряд інших законів.

У перспективі доцільне прийняття Основ законодавства України про державну службу, де можливе також урегулювання питань, пов'язаних з проходженням служби в державних установах і організаціях.

З розширенням законодавчої бази змінитися і місце правового інституту державної служби в системі адміністративного права, концепція реформи якого розробляється робочою групою, створеною розпорядженням Кабінету Міністрів в травні 1997 р. У перспективі правовий інститут державної служби може сформуватися в підгалузь адміністративного права зі своєю загальною частиною, регулюючою основні питання організації і проходження державної служби і особливої регулюючого окремі види державної служби (в митних органах, в судах, в міліції і т.д.).

Таким чином, реформа державної служби в рамках комплексної адміністративної реформи приведе до радикальної зміни системи державного управління всіма сферами суспільного життя, перетворить її в один з визначальних чинників подальших економічних і соціальних реформ в Україні.


Список використаних джерел.
1. Державна програма розвитку законодавства України до 2001 долі. Затв. Постановою Верховної Ради Україні від 15 липнучи 1999 р. // Офіційній вісник України. 1999. - №29. Ст. 1468.

2. Закон Україні «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради Україні. 1993. - № 52. - Ст. 490.

3. Закон Україні «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. - № 4. Ст. 20.

4. Констітуція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради Україні. 1996. - № 30. Ст. 141.

5. Концепція адміністративної реформи в Україні. // Офіційній вісник України. 1999. - №21. С.51.

6. Митний кодекс Україні від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Україні. 1992. - № 16. Ст. 204.

7. Наказ Президента України “Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи'від 20 листопада 1998 р.
8. Аверьянов В., Дубенко З. Закон про державну службу: науково-практичний аналіз // Юридичний вісник. 1994. - № 4. С.32-33.

9. Бахрах Д.Н. Адміністративне право. М., 1993. 273 з.

10.Бахрах Д.Н. Державна служба: Основні поняття, її складаючі, зміст, принципи // Держава і право. 1996. - №12. З. 7-13.

11.Бахрах Д.Н. Загальні питання служби в радянських державних і громадських організаціях / Служба в державних і громадських організаціях. Свердловск, 1988. С.4-15.

12.Кивалов С.В. Митне право України (Служба в митних органах). Одеса, 1998. С.16.

13.Колпаков В.К. Адміністративне право Україні. ДО., 1999. 733 з.

14.Манохин В.М. Радянська державна служба. М., 1966. 195 з.

15.Старілов Ю.Н. Інститут державної служби: зміст і структура // Держави і право. 1996. - №5. З. 3-9.

16.Старілов Ю.Н. Службове право. М., 1996. 683 з.

17. Ященко Н. Перспективи реформування адміністративного права Україні // Право Україні. 1998. №9. З. 7-9.

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Вступ iconВертгеймер М. В 35 Продуктивное мышление: Пер с англ./Общ ред. С....
В 35 Продуктивное мышление: Пер с англ./Общ ред. С. Ф. Горбова и В. П. Зинченко. Вступ ст. В. П. Зин­ченко. — М.: Прогресс, 1987....
Вступ icon“ Галицько-Волинське князівство”
Вступ
Вступ iconЖенская драматургия Серебряного века / сост., вступ ст и коммент. М. В. Михайловой

Вступ icon1. (2г). Вступ
Развитие умения озаглавливать текст, составлять вопросы к тексту, письменно отвечать на них
Вступ icon1. (1г). Вступ
Цель: Создание модели социального партнёрства педагога доу с родителями детей раннего возраста
Вступ iconТри вида гуманизма
Л36/ Пер., вступ ст и прим. А. Б. Островского. — М.: Республика, 1994. — 384 с.: ил. — (Мыслители XX в.)
Вступ iconВступ
України. Іван Франко якось сказав, що у XIX столітті в Європі українське козацтво сприймалося як символ вільності, варте наслідування...
Вступ icon1999. 432с. Abraham Harold Maslow the farther reaches of human nature
Перев с англ. А. М. Татлы- баевой. Научи, ред., вступ статья и коммент. Н. Н. Акулиной. Спб.: Евразия
Вступ iconMuttersprache und geistesbildung
Родной язык и формирование духа / Пер с нем., вступ ст и коммент. O. A. Радченко. Изд. 2-е, испр и доп. — М.: Едиториал урсс, 2004....
Вступ iconВертгеймер М. Продуктивное мышление: Пер с англ./Общ ред. С. Ф. Горбова...
Учебная задача: освоение особенностей и проведения эксперимента (на примере исследования А. Лачинс)
Вступ iconЗ. фрейд психология бессознательного
Ф86 Психология бессознательного: Сб произведений / Сост,, науч ред,, авт вступ ст. М. Г. Ярошевский.— М.: Просвеще­ние 1990.— 448...
Вступ iconВступ 2
Аналіз цих деструктивних процесів у сучасному суспільстві дозволяє зробити висновок, що є небезпека виростити бездуховне покоління,...
Вступ iconПрограмма по формированию навыков безопасного поведения на дорогах...
Чтения и рассказы по истории России / Соловьев,Сергей Михайлович; Сост и вступ ст. Дмитриева С. С.;Коммент. Дмитриева С. С.,Дойниковой...
Вступ iconЦентр национальной библиографии Санджи Каляев Биобиблиографический указатель
Е. П. Шуваринова, Г. И. Лиджиева, И. Э. Суксукова; Авт вступ ст. А. В. Бадмаев, А. Г. Салдусова; Ред. Э. А. Эльдышев; Ред сост. Л....
Вступ iconБюллетень новых поступлений за июнь 2011 года
Текст] / Данилевский, Николай Яковлевич; сост., авт вступ ст и коммент. А. В. Репников, М. А. Емельянов-Лукьянчиков. М.: Росспэн,...
Вступ iconКнига написана крупнейшим французским античником Пьером Грималем,...
Грималь Пьер. Сенека, или Совесть Империи / Пер с фр. Е. В. Головиной; Вступ ст и науч ред. Т. А. Бобровниковой. — М.: Мол гвардия,...


Школьные материалы


Заказать интернет-магазин под ключ!

При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
100-bal.ru
Поиск