Закон Украины «Об органах и службах по делам детей»
Статья 6. Суды:
«Суды рассматривают дела:
(…) об административной ответственности родителей (усыновителей) или опекунов (попечителей) несовершеннолетних за неисполнение ими своих обязанностей по воспитанию и обучению детей;
Об ограничении родителей в дееспособности, отбирание детей и лишение родительских прав, выселение лиц, лишенных родительских прав, если их совместное проживание с детьми, в отношении которых они лишены родительских прав, невозможно;
О восстановлении родительских прав и разрешение споров между родителями относительно места проживания детей;
(…)
Дела, указанные в части первой этой статьи, рассматриваются специально уполномоченными на это судьями (составом судей) при участии представителей служб по делам детей, кроме случаев предусмотренных законом.
Приюты для детей служб по делам детей
Закон Украины «Об органах и службах по делам детей»
Статья 11. Приюты для детей служб по делам детей:
«(…) В приютах для детей временно размещаются дети возрастом от 3 до 18 лет, которые попали в сложные жизненные обстоятельства.
Дети могут находиться в приюте для детей на протяжении времени, необходимого для их дальнейшего устройства, но не более как 90 суток (…).
Основными задачами приютов для детей являются социальная защита детей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, оставили семьи, учебные заведения; создание надлежащих жилищно-бытовых и психолого-педагогических условий для обеспечения нормальной жизнедеятельности детей (…).
Должностные лица приютов для детей применяют меры по возвращению ребенка в безопасное семейное окружение».
Центры социально-психологической реабилитации детей
Закон Украины «Об органах и службах по делам детей»
Центры социально-психологической реабилитации детей (…) подчиняются соответствующей службе по делам детей для длительного (стационарного) или дневеного пребывания детей возрастом от 3 до 18 лет, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, предоставления им комплексной социальной, психологической, педагогической, медицинской, правовой и других видов помощи.
Социально-реабилитационные центры (детские городки)
Закон Украины «Об органах и службах по делам детей»
Статья 11-2. Социально-реабилитационные центры (детские городки):
Социально-реабилитационные центры (детские городки) являются заведениями социальной защиты для проживания детей-сирот и детей лишенных родительского попечительства, детей, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах, бесприютных детей возрастом от 3 до 18 лет, предоставление им комплексной социальной, психологической, педагогической, медицинской, правовой, других видов помощи и дальнейшего их устройства.
Социально-реабилитационные центры (детские городки) (…) подчиняются службе по делам детей.
Органы опеки и попечительства
Статья 11 Закона Украины «Об обеспечении организационно-правовых условий социальной защиты детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы» определяет, что «(…) органами опеки и попечительства являются государственные администрации районов, районов городов Киева и Севастополя, исполнительные органы городских или районных в городах, сельских, поселковых советов (…)».
В этой статье также подается перечень вопросов, которые решают эти органы.
Перечень органов опеки и попечительства устанавливает общий Приказ № 341/166/131/88 от 26.05.1999 г., Министерства семьи, молодежи и спорта, Министерства образования и науки, Министерства охраны здоровья, Министерства труда и социальной политики.
Органами, которые принимают решения относительно опеки и попечительства, являются:
Районные, районные в городах Киеве и Севастополе государственные администрации, исполнительные комитеты городских, районных в городах, сельских, селищных советов. Непосредственное ведение дел относительно опеки и попечительства налагается в границах их компетенции на соответствующие отделы и управления местной государственной администрации районов, районов городов Киева и Севастополя, исполнительных комитетов городских или районных в городах советов;
В селищах и селах делами опеки и попечительства непосредственно ведают исполнительные комитеты сельских и селищных советов;
Органы образования осуществляют деятельность по вопросам выявления, учета и передачи детей-сирот и детей, лишенных родительского попечительства в детские дома, школы-интернаты разных профилей, на усыновление, под опеку (попечительство) и по другим вопросам, которые принадлежат их компетенции;
Органы по делам семьи и молодежи, службы по делам несовершеннолетних осуществляют деятельность по вопросам виявления, учета и временного устройства бесприютных детей, устройство детей-сирот и детей, лищенных родительской заботы, которые содержаться в государственных детских заведениях, на воспитание в семье (приемные семьи, детские дома семейного типа) и по другим вопросам, котрые принадлежат их компетенции;
Органы социальной защиты наседления осуществляют деятельность относительно обеспечения ухода, предоставления социально-бытового и медицинского обслуживания (…) детям с проблемами физического и умственного развития (…);
Приказ определяет круг полномочий органов опеки и попечительства:
Решают вопросы об установлении и прекращении опеки и попечительства;
Ведут учет лиц, которые нуждаются в опеке (попечительстве);
Осуществляют надзор за деятельностью опекунов и попечителей;
Обеспечивают временное устройство несовершеннолетних нетрудоспособных лиц, которые нуждаются в опеке (попечительстве);
Рассматривают обращения детей по ненадлежащему исполнению родителями (одним из них) обязанностей по воспитанию или относительно злоупотребления родителями своими правами;
Решают в соответствии с действующим законодательством вопросы по денежным выплатам детям, которые находятся под опекой (попечительством);
Рассматривают споры, связанные с воспитанием несовершеннолетних детей;
Рассматривают жалобы на действия опекунов (попечителей);
Решают вопросы по обеспечению жильем сирот и детей, лишенных родительской опеки, которые закончили учебно-воспитательные заведения и не имеют жилья;
Применяют меры по обеспечению жильем сирот и детей, лишенных родительской заботы, которые закончили учебно-воспитательные заведения и не имеют жилья;
Принимают участие в рассмотрении судами споров, связанных с защитой прав несовершеннолетних детей и лиц, которые находятся под опекой (попечительством);
Устанавливают опеку над имуществом в предусмотренных законом случаях;
Оформляют надлежащие документы относительно лица подопечного и относительно имущества (…).
отдельные указы президента в контексте проблемы
Указ президента Украины № 411/2008 «О мероприятиях по обеспечению прав и законных интересов детей».
Указ президента Украины «О первоочередных мероприятиях по защите прав детей» № 1086/2005.
Указ Президента Украины № 1205/2007 «О проведении в Украине в 2008 году Года поддержки национального усыновления и других форм семейного воспитания детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы».
отдельные постановления кабинета министров украины в контексте проблемы
Постановление КМУ «Вопросы деятельности органов опеки и попечительства, связанной с защитой прав ребенка № 866 от 24.09.2008.
Постановление КМУ от 8 октября 2008 г. № 905 «Об утверждении Порядка производства деятельности по усыновлению и осуществлению надзора за соблюдением прав усыновленных детей».
Постановление КМУ «Об утверждении Государственной программы преодоления детской бесприютности и беспризорности на 2006 – 2010 от 11.05.2006 г. № 623
Постановление КМУ «Об утверждении Типового положения о центре социально-психологической реабилитации детей» от 28.01.2004 г. № 87.
Постановление КМУ «О создании государственного департамента по усыновлению и защите ребенка» от 25.03.2006 № 367.
Постановление КМУ от 26.04.2002 г. «Об утверждении Положения о приемной семье».
Постановление КМУ от 26.04.2002 г. «Об утверждении Положения о детском доме семейного типа».
отдельные приказы Министерств
Приказ Министерства Украины по делам семьи, молодежи и спорта, Министерства образования и науки Украины, Министерства охраны здоровья Украины от 02.02.2007 № 302/80/49 «Об утверждении Порядка выбытия детей из учреждений для детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, и социальной защиты детей, к семейным формам воспитания.
Приказ Министерства охраны здоровья Украины, Министерства внутренних дел Украины от 17.03.2004 №142/275 «Об утверждении формы акта о ребенке, покинутом в родильном доме, другом учреждении охраны здоровья или которого отказались забрать родители или другие родичи, о брошенном, найденном ребенке и Инструкции о порядке его заполения».
Законодавчі акти
щодо організації опіки і піклування,
підтримки сім’ї та захисту найкращих інтересів дитини
Зміст
Закон України «Про охорону дитинства»
Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
Сімейний кодекс України (витяг)
Цивільний кодекс України (витяг)
Житловий кодекс Уркаїни (витяг)
Закон України «Про громадянство України» (витяг)
Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008р. N866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».
Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008р. N905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»
Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2007 № 302/80/49 «Про затвердження Порядку вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання»
Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Внутрішніх справ України від 17.03.2004 N 142/275 «Про затвердження форми акта про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати батьки чи інші родичі, про підкинуту чи знайдену дитину та Інструкції про порядок його заповнення»
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про охорону дитинства
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 30, ст.142 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232 N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347 N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86 N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1410-IV ( 1410-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251 N 2304-IV ( 2304-15 ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, N 6, ст.144 N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191 N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.202 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 257-VI ( 257-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230 N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596 }
Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;
дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;
охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав;
дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти;
безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання;
дитина-інвалід - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту;
дитина-біженець - дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; ( Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002 )
неповна сім'я - сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей);
багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей;
прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання;
дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. { Статтю 1 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 }
Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства та його завдання
Законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 ), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства
Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.
Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства
Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Стаття 5. Організація охорони дитинства
Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.
Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;
розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
організацію безкоштовного харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах; ( Дію абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2003 рік (щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей) згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002; дію абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2004 рік щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )
організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються в професійно-технічних навчальних закладах;
вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; ( Частину третю статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 2304-IV ( 2304-15 ) від 11.01.2005 )
вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень:
подають Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення положень законодавства, які стосуються забезпечення захисту прав дітей;
подають висновки до проектів законодавчих актів із зазначених питань;
надають засобам масової інформації, громадськості та особам чи органам, які займаються вирішенням питань захисту дітей, загальну інформацію про забезпечення захисту прав дітей.
{ Частина четверта статті 5 в редакції Закону N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 }
У порядку, встановленому законодавством, трудові колективи, благодійні та інші громадські організації, фізичні особи можуть брати участь у забезпеченні реалізації заходів з охорони дитинства, поліпшення становища дітей, створення розвиненої системи патронату дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки батьків або осіб, які їх замінюють, заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, всебічного гармонійного культурного і фізичного розвитку дитини.
Держава сприяє трудовим колективам, громадським та благодійним організаціям, іншим об'єднанням громадян та фізичним особам у їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей, охорону їх прав та інтересів, заохочує розвиток усіх форм благодійності, патронату і спонсорства щодо дітей шляхом надання податкових, інвестиційних, митних, кредитних та тарифних пільг у порядку, встановленому законами України.
|
