Анастасії Нових «Передбачення майбутнього І правда про минуле та сьогодення»
Скачать 0.96 Mb.
|
Створення Ліги Націй Сенсей з ним погодився і продовжив: - Так ось, саме після цієї війни, людьми Архонтів була створена так звана «Ліга Націй», на основі якої пізніше й було створено ООН... Микола Андрійович здивовано подивився на Сенсея. - Так це що виходить, якщо Ліга Націй створювалася відразу після Першої світової війни... - Абсолютно вірно, - випередив хід його міркувань Сенсей. - Це створювалося як нерозривний наслідок до наступних подій. За два роки до офіційної дати створення цієї організації основні її положення вже були зачитані на розширених зборах «Вільних каменярів» у Парижі. Створення Ліги Націй підносилося світовій громадськості як необхідне міжнародне об'єднання держав заради забезпечення миру та безпеки. Насправді, під егідою цієї організації був затверджений світопорядок, який відповідав інтересам Архонтів. Первинними членами Ліги Націй були 32 держави (багато з яких, по суті, були змушені туди вступити), які підписали Версальський мирний договір. А також 13 запрошених нейтральних держав. Штаб-квартира цієї організації була в Швейцарії, в Женеві. До речі, Швейцарію Архонти пристосували собі як одне зі своїх леговищ, для збереження свого капіталу, оголосивши її країною «необмеженого нейтралітету». За час двох світових війн, коли Швейцарія фактично за своїм центральним місцем розташування в Європі перебувала в пеклі військових дій, жоден снаряд не впав на її територію. Саме в Швейцарії ще в тридцятих роках влаштувалися резиденти спецслужб практично усіх країн, що готувалися до чергової війни, котру влаштовували Архонти. Відповідно до статуту Ліги Націй, усі міжнародні конфлікти повинні були вирішуватися мирним шляхом через посередництво або арбітраж Ради Ліги Націй. А хто порушить мир, той підлягав санкціям. Однак усе це було показне і напускне, щоб Архонтам зручніше було контролювати ситуацію і втілювати свої плани. Наприкінці тридцятих років, коли «Вільні каменярі» виліпили для Архонтів нову «шахову фігуру» на світовій дошці політики під ім'ям Адольф Гітлер, Німеччина стала активно готуватися до нової війни, порушуючи наліво й направо усі домовленості. Керівники Ліги Націй зробили вигляд, що нічого цього не помічають і зайняли відверту позицію пасивності і бездіяльності. Ця «миролюбна» організація палець об палець не вдарила, щоб запобігти Другої світової війни, про підготовку до якої вже знали практично усі держави Європи. - А що і Друга світова війна була запланована Архонтами? - здивувався Славко. - Так. Тільки цього разу вони зробили її значно масштабнішою, заради розширення свого впливу і збільшення прибутку. Втягнули туди вже сімдесят дві держави, а військові дії розпланували на території сорока держав, що означало неминучу післявоєнну залежність цих країн від міжнародних кредиторів, в особі яких і виступали представники від Архонтів... Історія Гітлера У розмові настала невелика пауза, після якої Володя поцікавився у Сенсея: - А що ти там казав про Гітлера? Його «виліпили» «Вільні каменярі» - Так. - Перший раз про це чую. Я думав, що він просто як харизматичний політик зі своєю командою зміг прийти до влади. - І я теж, - погодився з ним Віктор. - А як там було насправді? - Так це ціла історія, - неохоче зауважив Сенсей. - Сенсей, просвіти, - з посмішкою попросив Володя, висловлюючи загальну думку. - Я точно знаю, те, що ти скажеш, мені не знайти в жодній книжці. - Ну, якщо дуже постаратися, то можна все знайти, було б бажання і голова на місці, - напівжартом відповів йому Сенсей, але все ж таки поступився проханням хлопців і розповів наступне. - Гітлер, він же не завжди був Гітлером. Він народився, як і усі, з "чистим листком свідомості». Був дуже обдарованим за внутрішньою силою людиною, яка навіть мріяла стати священиком. Взагалі, я мушу зазначити, що дуже багато людей народжуються обдарованими. Просто, потрапляючи в систему дріб'язкових турбот буття, вони, як правило, не розкриваються повноцінно... Так от, Адольф у певний момент свого життя зробив свій вибір на користь ідеології Архонтів і програв за всіма статтями своїй Тваринній сутності. Але ж міг використати свою внутрішню силу на благо і стати справді святою людиною в духовному світі. - Гітлер святим?! - здивувався Андрій. - Навіть у голові не вкладається така фраза. - Твоя думка лише відображає наслідок його вибору, - зауважив Сенсей і продовжив далі. - З приводу батьків Гітлера хочу відзначити, що його батько, на ім'я Алоїс, спочатку носив прізвище своєї матері - Шикльгрубер. Але оскільки згодом він виховувався в родині свого дядька Йоганна Гітлера, він змінив її на Гітлер. З часом Алоїс влаштувався австрійським митним службовцем. Його остання дружина, Клара Пельцль, була на 23 роки молодша за чоловіка. Їхні сім'ї знаходилися у близькій родинності. Адольф народився у 1889 році, в невеликому австрійському містечку Браунау, на кордоні Австрії та Німеччини. Його брати і сестри померли ще у ранньому дитинстві. До зрілого віку дожили тільки він і його молодша сестра Паула. У сім'ї панував деспотизм батька, який багато пив і часто бив дітей, що звичайно позначилося на їхній психіці. - Так, - кивнув головою Микола Андрійович, - часто люди просто не уявляють, які страшні наслідки для майбутнього вони закладають своєю нерозумною егоїстичною поведінкою в сім'ї. Сенсей з ним погодився і продовжив: - Тому хлопчик ріс замкнутим, відлюдним. Йому були властиві різкі перепади настрою - від сильного збудження до глибокої депресії. Коли хлопчикові виповнилося вісім років, його мати, будучи релігійною католичкою, відправила юного Адольфа в австрійське місто Ламбах, до парафіяльної школи бенедиктинского монастиря, сподіваючись, що він стане священиком. А монастир той виявився зовсім не простим місцем. І аж ніяк не просто так будівлю цього монастиря було прикрашено свастикою, в тому числі вівтар та вхідні ворота. Золота свастика була і на гербі настоятеля, котрим був Теодор Хаген. Під прикриттям даного католицького монастиря переховувався цілий таємний орден, який, по суті, практикував під виглядом езотеричних знань Сходу окультні практики «Вільних каменярів», використовуючи їхні обряди сили. Через рік, після перебування Адольфа в монастирі, вмирає Теодор Хаген - настоятель монастиря. Після смерті настоятеля туди приїхав цістеріанскій чернець Йозеф Ланц, який пред'явив керівництву монастиря «вірчі грамоти» з самого Ватикану. Йому були беззастережно надані деякі матеріали з бібліотеки цього монастиря, котрі особливо охоронялися. Ці матеріали включають в себе ряд стародавніх манускриптів, які свого часу Хаген привіз з Близького Сходу, виконуючи завдання керівників свого ордену. Йозеф Ланц, вивчивши ці таємні документи, був вражений не тільки інформацією, що відкрилася йому, але й практичними знаннями з окультних технік, які пробуджували певні сили і давали деякі можливості. Але для того щоб їх застосовувати, необхідно було мати свє внутрішнє коло. І цю проблему йому допомогли вирішити. До числа «обраних» Ланца потрапив і юний Адольф, котрий з дитячою наївністю та довірливістю захоплювався помпезністю церковних свят і містичною таємничістю обрядів, що проводяться в монастирі. Так що він не тільки співав пісеньки у дитячому хорі і прислужував під час меси... Хлопчик став змінюватися на очах. У нього сталося спонтанне розкриття сили. Цього не могла не помітити мати Адольфа. А оскільки Адольф любив свою матір, він і розповів їй те, що на вимогу своїх настоятелів присягнувся нікому не розповідати. Мати була в жаху від почутого: чому насправді «навчали» її улюбленого сина. Дізнавшись, що творилося у тому монастирі, вона не просто забрала звідти сина. Їхня родина за рішенням батька, який теж боявся розголосу, терміново змінила місце проживання. Хоча згодом в офіційній версії буде сказано, що хлопчика виключили зі школи даного монастиря за те, що нібито застали його в монастирському саду під час паління... Але як батьки не намагалися, було вже пізно. Оскільки спонтанне пробудження цієї сили призвело не тільки до позитивних змін у хлопчикові (він став процвітати в навчанні, особливо з тих предметів, які йому подобалися, у нього з'явилися явні якості лідера), але й до негативних проявів, власне через які його батьки рано пішли з життя. - Так все це відбувалося у нього на несвідомому рівні? - поцікавився Микола Андрійович. - Саме так. Пізніше Гітлер, будучи вже юнаком, сам зв'язався з цими людьми, кинувши заради них школу і фактично залишившись з незакінченою шкільною освітою. Варто зазначити, що починаючи з того року, коли родина Адольфа так швидко покинула ті місця, сталося досить багато подій, які спричинили за собою ряд інших подій. Йозеф Ланц пішов з монастиря, змінив ім'я на Ланца фон Лібенфельса. За підтримки певних зацікавлених осіб, представників «Вільних каменярів», нитки від яких ведуть у тому числі і до Ватикану, він створив у 1900 році «духовне» таємне товариство «Орден нового храму» (або ж «Новий Тамплієрський Орден»), розташувавши його резиденцію у Відні. Згодом він видав знаменитий журнал «Остара», названий так на честь германської богині весняного світла місяця травня. Написав кілька книг. Основні теми, які порушував Ланц, - про гіпербореї, Агарті, Шамбалу, Асгарді, легендарну стародавню столицю - Тулу. «Орден нового храму» став одним з центрів окультної течії, що називалася «вієнай», що в перекладі зі старонімецької означає «посвячення». Але не тільки це товариство процвітало в ті роки. Від тих самих спонсорів-коренів «Вільних каменярів» росло і безліч інших орденів і таємних товариств. Наприклад, орден Гвідо фон Ліста - австрійського поета і окультиста, засновника школи рунічної магії, котрий входив до цієї ж новомодної окультної течії «вієнай». Він розробив цілу теорію арманізму, яка, на його думку, являла собою езотеричну частину старогерманської релігії та її тайнознання. Це були своєрідні висновки людини, на яку свого часу справили велике враження публікації з індійського окультизму, роботи Блаватської, Ніцше, ну і, звичайно ж, стародавня міфологія германських народів. Так чи інакше, але «Вільним каменярам» було вигідне поширення подібних націоналістичних настроїв серед населення. Такі організації вони намагалися відкривати в різних містах. У тому ж Мюнхені в 1918-му році з'явилася ще одна філія від їхньої ложі - «Товариство Туле», під керівництвом барона Рудольфа фон Зеботтендорфа, офіційна мета якого для всіх звучала досить невинно - вивчення старогерманської культури. Оскільки Сенсей зробив невелику паузу, Віктор промовив: - Щось у моїй голові не зовсім вкладається Ватикан, який цікавився Шамбалою. - «Вільні каменярі» завжди таємно полювали за будь-якою інформацією, що стосувалася Шамбали, - відповів Сенсей. - Треба ж, який сплеск усіх цих товариств припав на ті роки, - зауважив Микола Андрійович. - Ну що ви, доктор, інтерес до подібних знань і спроби створення різних товариств подібного толку ніколи не припинялися. Цього повно і сьогодні. Просто в зв'язку з війною для більшості людей небагато висвітився в значному обсязі інформації маленький відрізок часу, котрий стосується цієї теми. А тема про Шамбалу в усі часи була актуальна... Так ось про Гітлера. Адольф також був захоплений усіма цими окультними течіями, читав подібну літературу. І аж ніяк не випадково для реалізації своїх юнацьких планів він обрав собі місто Відень. Справа тут не у Віденській академії мистецтв, куди він намагався вступити, а в тому таємному товаристві його «старих знайомих», яке вже до того часу знаходилось у Відні і яке він охоче відвідував навіть тоді, коли волею обставин вів у цьому місті злиденне, напівголодне існування. - От дає! А що ж його там так приваблювало? - здивувався Стас. - В першу чергу практики. Женя з гумором обурився: - Так що ж ці «старі знайомі» не могли його «нагодувати, обігріти, обібрати»? - У них було прийнято, що кожен вирішував свої проблеми сам, - зазначив з цього приводу Сенсей. - Ідеологія, яка там пропагувалася, була пов'язана не тільки з містикою, пріоритетами національного окультизму, пошуком Шамбали, Грааля, але й багато в чому з темою про верхівку жерців-євреїв, які збираються захопити увесь світ через підконтрольних ним марксистів. І така тема посилено мусолилася тоді в багатьох таємних і явних товариствах «Вільних каменярів». Чому? По-перше, вона була популярна серед різних верств населення. А по-друге, «Вільні каменярі» просто використали її, щоб втілити намір Архонтів і підготувати свідомість населення до майбутньої світової війни, щоб люди йшли завойовувати інші території, йшли на смерть заради «священної» ідеї зробити світ вільним від влади цих жерців-євреїв. - Ну і цирк! - посміхнувся Віктор. - Це що ж, виходить, вони використовували ненависть людей до Архонтів на благо самих Архонтів? - Так, через стимуляцію в людях Тваринної сутності, - додав Сенсей до сказаного Віктором. - І коли почалася Перша світова війна, багато людей сприйняли цю війну як належне, у тому числі й Гітлер, котрий, маючи слабке здоров'я, добровольцем пішов на фронт, перебуваючи під впливом цих ідей. А після війни і такої ганебної поразки Німеччини, насильницької революції в ній, створення Веймарської республіки, ці настрої ще більше посилилися. Повернувшись з війни Гітлер знову відвідав своїх «старих друзів» з таємного ордена, що проживали в Мюнхені. У цей час «Вільним каменярам» необхідно було якомога більше просунути своїх людей не тільки в державні структури Німеччини, але й у різні політичні партії в ній, для створення умов до Другої світової війни. Андрій тут же запитав: - Так Архонти відразу згідно зі своїми планами готувалися до Другої світової війни? - Як я вже казав, вони планують свої дії на багато десятиліть вперед. Тому Архонти передбачали у своїх розрахунках не тільки Першу та Другу, але на жаль і більш глобальну - Третю світову війну... ...Так от, для створення умов до Другої світової війни «Вільні каменярі», слідуючи планам Архонтів, використали усі свої резерви. Для таких їхніх «вихованців», як Гітлер, що потрапили в цей зворотний струмінь, знайшлася особлива робота. Спочатку Гітлера направили в структури, що здійснювали шпигунство за різними дрібними політичними об'єднаннями, партіями, яких тоді розвелося дуже багато в Німеччині. Він збирав відомості про їхні програми, цілі, світогляд, одночасно придивляючись до тактики поведінки лідерів партії, манери їхніх виступи, найбільш успішних тем для виступів. Потім, через деякий час, Гітлера направили в Німецьку робітничу партію, яка була організована за ініціативою Зеботтендорфа, завдяки старанням «братів» ложі - журналіста Карла Харрер і слюсаря Антона Дрекслера. З огляду на здібності Гітлера в політичній агітації, обдарованість внутрішньою силою, значний вплив містицизму на його свідомість, а також багаторічне перебування і залежність від внутрішнього кола таємного ордена, все це робило його кандидатуру одним із претендентів на роль «фюрера» (вождя), який повинен був розв'язати вигідну для Архонтів війну. - Одного з претендентів? А що, були й інші кандидати? - поцікавився Віктор. - Безумовно. І з ними серйозно працювали люди від Архонтів... Гітлера познайомили з архітектором Альфредом Розенбергом і журналістом, драматургом Дітріхом Еккартом, що були членами товариства «Туле». Протягом наступних трьох років вони займалися його ораторською підготовкою. Еккарт натренував Гітлера не тільки у вмінні говорити перед аудиторією, але й вірно викладати свої думки на папері. Крім того, вони постійно накачували його інформацією щодо таємного вчення ордена і загальнополітичної теорії, призначеної для публічних виступів. Користуючись певними техніками і практиками, яким Гітлера навчали в ордені, він, за допомогою особливої групи медіумів, що підтримували його в момент виступу, посилював особисту силу впливу на людей. Гітлер швидко став рости як оратор, здобуваючи популярність у середовищі різних соціальних груп і планомірно збільшуючи кількість своєї аудиторії. Коли партія за чисельністю значно розширилася, була проведена її реорганізація, під час якого відбулося відсторонення від керування старих лідерів партії. На відповідальні місця з фінансових і організаційних питань Гітлер поставив «зручних» для ордена людей. Був визначений принцип фюрерства і дано нову назву партії - Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП). До речі, слово «нацист» є своєрідним скороченням від слів націонал-соціаліст. Символом партії стала давня свастика, так само, як і старовинне і значуще для окультистів привітання «Хайль!» з жестом витягнутої руки. По суті, для Гітлера була сформована не просто партія, а цілий орден за принципом лицарських орденів середньовіччя. Були створені штурмові загони: для охорони партійних засідань і зборів - загони «коричневосорочечників» (СА), а для особистої відданої «гвардії» фюрера - «чорносорочечників» (СС). Введена дуже сувора дисципліна. Фактично партія Гітлера - НСДАП являла собою державу в державі, копіюючи значущі державні відомства і систему дочірніх громадських організацій, спілок, охоплюючих кола молоді, інтелігенції, робітників і так далі. Вони мали навіть свою терористичну організацію. І що особливо хочу відзначити, так це те, що була створена пірамідальна система фюрерства. Партія стала активно проповідувати расизм, антисемітизм, виступати проти ганебного для Німеччини Версальського договору і принципів ліберальної демократії. Мета - залучити до своїх лав якомога більше "ображених і скривджених" і максимально розширити електорат даної партії. Однак кар'єра будь-якого політичного діяча грунтується не стільки на ораторському мистецтві та організаторських здібностях, скільки на стійкому великому фінансуванні. Сьогодні в багатьох історичних джерелах можна прочитати, що перші спонсори партії Гітлера були дружини багатих баварських промисловців. Насправді це далеко не так. Ця інформація навмисно була впивана в «історію» для мас, щоб були приховані справжні джерела фінансування партії Гітлера і Другої світової війни в цілому. - Ні, ну як можна приховати від усіх «історію»? - здивувався Андрій. - Дуже просто. У 1946 році Фонд Рокфеллера виділив велику суму грошей для того, щоб для світової громадськості була представлена якась офіційна версія Другої світової війни, яка б приховала справжні відомості про тих, хто профінансував цю війну і завдяки кому було встановлено нацистський режим, і головне, приховати усе окультно-містичне підгрунтя нацизму, яка явно виводила на керівництво Архонтів. - Ось це новина! - здивувався Віктор. - Ви уважніше придивіться до історії, яку підносять масам, починаючи зі шкільних підручників. Як правило, з метою спеціально спрямованої пропаганди від Архонтів, всю провину і біди вішають на одну людину або ж навпаки, все хороше приписують одній людині, замикаючи на його особистих якостях вашу подальшу цікавість. Але чомусь часто замовчується про головне - що сформувало переконання даної людини або від кого вона їх отримала; хто привів дану людину до влади або зробив її публічною, відомою на весь світ; і, перш за все, хто фінансував її просування. Тому що, знаючи це, людина вже легко може простежити, хто смикає за ниточки даної «ляльки». - І Гітлер теж був цією лялькою для Архонтів? - скоромовкою запитав Костік. - Звичайно... Скажу більше того. Навіть після смерті Адольфа, після війни, якщо й з'являлися книги, в яких можна було прочитати подібну інформацію, що вказує на справжніх господарів цієї публічної ляльки (оскільки це важко було повністю приховати, особливо коли стільки людей були тому свідками), то дані твори тут же вишукувалися, знищувалися і заборонялися «Союзниками». - Оперативно спрацювали! - по-військовому оцінив Володя. - Так от, стосовно фінансування партії Гітлера. Звідки в Німеччині, яка тоді по суті задихалася від виплати величезної суми військових репарацій (накладені Архонтами на німецький народ через Версальський договір і котрі породили розвал німецької грошової системи і хронічну інфляцію), з'явилися величезні кошти для становлення нацистського режиму? Перш ніж відповісти на це питання, я хотів би звернути вашу увагу, як Архонти провернули схему отримання подвійного доходу з німецького народу після Першої світової війни. По-перше, саме до Архонтів (через їхні організації) у кінцевому рахунку стікалася значна частина грошей від репараційних виплат, як основним кредиторам тих країн, які постраждали від війни. По-друге, для виплати цих грошей вони змусили Німеччину взяти кредит знову ж таки у міжнародних банкірів. А щоб полегшити собі такий нахабний грабунок німецького народу, ці міжнародні банкіри заснували в Швейцарії «Банк міжнародного валютного вирівнювання», або як його ще називали «Банк міжнародних розрахунків». З його допомогою можна було проводити відновлювальні виплати так, що готівка на рахунку однієї держави, тої ж Німеччині, переводилася на рахунок іншої країни, яка також мала рахунок у цьому банку. Звісно ж міжнародні банкіри мали від цієї справи дуже непогані відсотки та комісійні... Під «шумок» усіх цих наданих кредитів, до Німеччини, особливо до 1924 року, надходили величезні капітали, які «акули бізнесу» від Архонтів вичавлювали, у тому числі й з американського народу. - З Америки? - здивовано запитав Віктор. - Так. На базисі саме цього американського капіталу і стала відбудовуватися військова машина Гітлера. - А чому саме до 1924 року? - поцікавився Микола Андрійович. - Тому що саме цей рік і став відправною точкою, образно кажучи, для заведення годинникового механізму «бомби», яку створили Архонти для розв'язки Другої світової війни. До 1924 року ними було підготовлено кілька основних моментів. По-перше, практично готовий кандидат, який розв'яже цю війну. І головне - до Німеччини були переведені необхідні капітали для тотального просування цього лідера до влади. Крім того, до цієї країни стали підтягуватися окультні сили Архонтів, які й склали згодом основне ядро нацизму. У 1924 році прибули деякі їхні азіатські представники. До речі, з приводу останніх. Вже у 1926 році, завдяки негласній роботі Карла Хаусхофера, про якого ми ще поговоримо, у Німеччині, зокрема в Мюнхені та Берліні, стали з'являтися і формуватися дуже не прості «колонії» тибетців і індусів. По суті, в них входили члени таємного ордена чорної магії, що поєднував вихованців орденів «Зелений дракон» і «Жовтошапочники». По-друге, у тому ж 1924 році були реалізовані заплановані події на міжнародному рівні. «Ділові кола» Великобританії, США, Франції виступали за значне розширення економічного співробітництва з Німеччиною, завдяки чому відбувається процес зрощування німецького, американського та англійського капіталу через створення спільних компаній та банківських організацій. Наприклад взяти міжнародний картель «І. Г. Фарбеніндустрі» (« I.G. » - це скорочене позначення, яке в перекладі означає «спільність інтересів»), що контролював хімічну та фармацевтичну промисловість в усьому світі і, звичайно ж, являв собою потужну політичну та економічну силу. Його центр був розміщений у Німеччині. У роботі брали участь 93 держави. Це був один з найбільших концернів у світі. Для Німеччини «І. Г. Фарбен» виробляв майже половину всього німецького бензину, а в роки війни його заводи виробляли у тому числі й газ для газових камер. Майже все справжнє керівництво даного міжнародного картелю складали «Вільні каменярі» - власники великого бізнесу, а також люди, котрі обіймали різні відповідальні державні посади, у тому числі і в США. Фінансовий голова «І. Г. Фарбен» Герман Шмитц одночасно належав як до правління «Німецького банку», так і до правління «Банку міжнародного валютного вирівнювання». - Ось навіть як?! - здивувався Віктор. |
Похожие:
 | Тишівська зош I-II ступенів «Бистрий». Тут живуть щирі І працьовиті люди, які ревно бережуть І передають з уст в уста оповіді про минуле рідного села та пам'ять... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... «Сказка про хитрую ловушку», «Сказка про молоток и гвозди», «Сказка про Ойку-плаксу», «Сказка про самого большого зайца на свете»,... |
| Реферат на английском языке на тему : «Правда, сказанная слишком поздно, страшнее лжи» «Правда, сказанная слишком поздно, страшнее лжи» и защитить его. И подготовить монолог от имени известного деятеля на тему : «Где... |  | Использование инновационных технологий при обучении русскому языку и литературе «Спеши в школу как на игру. Она и есть такова, -» писал Ян Коменский. Не правда ли, про современную школу так не скажешь? Хорошо... |
| Классный час : «Правда и ложь» Цель: знакомство с понятиями правда и ложь, совершенствовать навыки культуры общения, воспитывать такие нравственные качества личности,... | | Классный час: «Правда и ложь». Цель: знакомство с понятиями правда и ложь, совершенствовать навыки культуры общения, воспитывать такие нравственные качества личности,... |
| Не правда ли, про современную школу так не скажешь? Эта проблема давно привлекает к себе внимание учителей. Многообразие поисков ее решения находит свое отражение как в привлечении... | | «Кримський агротехнологічний університет» на тему Білі двері краса в минуле вміє одчинять І в будуче”. Духовність, культура, мистецтво в поезії Рильського |
| Правда истории и «правда» киноискусства Режиссеры создавали биографические фильмы, герои которых жили в период античности или средневековья, а зрители могли «разглядеть»... | | Издательском Доме «Комсомольская правда» Издательском Доме «Комсомольская правда» состоялась пресс-конференция руководителя Рособразования Н. И. Булаева на тему «Уроки егэ.... |
| Сказка про Царя-хитреца, Иванушку-лопуха и лютого змея Чеэса Усаживайтесь поудобней, детишки. А расскажу-ка я вам сказочку про добра молодца Иванушку, царя Жугета, енералов Тушилу и Гошу, да... | | По яс ни тель ная за пис ка «Ис кус ство 8-9 клас сы», ав то ры про грам мы Г. П. Сер ге е ва, И. Э. Ка ше ко ва, Е. Д. Крит ская. Сбор ник: «Про грам мы для... |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... «Донеччина», «День», «Дзеркало тижня», «Крымская правда», «Газета по-українськи», «Зоря Полтавщини», «Деснянська правда», «Високий... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Страна ищет свой почерк…Обложка журнала «Наше минуле». Автор композиции — Георгий Нарбут. 1918 год (с. 14) |
| Книга-білінгва, у якій вибр Гончар писал, что правда «Кобзаря», как правда Святого Письма, для человечества никогда не устареет и не угаснет. Шевченко открыл... | | Горячие страницы украинской печати дайджест Крымская правда», «Запорізька правда», «Сіверщина», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Чорноморські... |
