Урок доброти:
«Дивіться на нас,
як на рівних».
Розробила
класний керівник
Ларіонова Т.І.
Криниця без джерела – це не криниця,
І колос – це не колос без зерна
Без доброти душа – то є безкрила птиця,
Не заспіває жайвором вона
Мета: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав людини, Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя; сприяти розвитку волонтерського руху, спрямованого на утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечити потребу у спілкуванні з хворими ровесниками.
Вчитель: Щороку на початку грудня у Міжнародний день інвалідів ми разом з усією світовою спільнотою ще раз переосмислюємо все, що зроблено на підтримку людей з особливими потребами, і консолідуємо наші зусилля задля їх гармонійної інтеграції у сучасне суспільство.
Але перш ніж ми продовжимо наш урок, я хочу від вас почути які ваші очікування від уроку, на що ви сподіваєтесь?
Надіюсь ваші очікування справдяться.
Учениця. 3 грудня – Міжнародний день інвалідів.
За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами.
У 1992 році, в кінці «Десятиріччя інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем інвалідів».
Це десятиліття було періодом підвищення інформованості і вживання заходів в цілях покращення становища інвалідів і забезпечення для них рівних можливостей.
Пізніше Асамблея закликала держави-члени проводити заходи в підтримку цього Дня, маючи на увазі подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю.
Проведення 3 грудня «Міжнародного дня інвалідів» спрямовано на посиленні уваги до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя, посиленні уваги суспільства до переваг які воно отримує від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті.
Мета, заради якої був проголошений цей день, - повне і рівне дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства. Ці цілі були зазначені у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році.
У грудні 2006 року ООН прийняла Конвенцію про права інвалідів, у 2008 році вона набула чинності. Конвенція націлює на сприйняття інвалідності як, в першу чергу, питання прав людини, а не тільки медичного забезпечення, благодійності або залежності від оточення.
Учениця. Готуючись до нашого уроку, я дізналася, що в Україні майже 2 млн.одиноких людей, близько 200 тисяч не здатні себе обслуговувати, 15 тисяч проживає в будинках інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. Понад два з половиною мільйона людей, які потребують належного ставлення до себе – вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу відвідувати бібліотеки, кінотеатри, поліклініки, концерти.
Учень. За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності. За даними Державного комітету Статистики в 2006 р. в Україні налічувалося 168 128 дітей-інвалідів віком до 18 років. Причинна структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.
Якщо дитина хвора - це біда!
Безсилі ми буваємо, шкода!
Є шанс сьогодні, об'єднавши сили,
Когось з дітей поставити на крила.
До щедрих рук добро ізнов вернеться,
Якщо душа на поклик одізветься.
Здоров'я кожного - це надбання в родині,
У нашім серці - в рідній Україні!
(Фрагмент фільму про дітей інвалідів)
Навчаймося добра, як вчаться мові діти –
Щоб потім все життя творить святе,
Плекаймо крізь роки троянди ніжной жито
Тримаємо в серцях, як сонце золоте.
Даруймо для людей погожі дні весняні,
Щоб щедрим садом вік світився небокрай,
Щоби беріз пісні лунали до нестями,
І повнився добром наш дім і рідний край.
Вчитель: Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями?
Учень. В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями. Постановою Кабіну в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».
Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’ язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.
Учениця. Ми також не залишаємось байдужими до таких людей, особливо до дітей, тим більше, що такі діти навчаються і в нашій школі, їх 12, держава робить все можливе, щоб інтегрувати таких дітей в суспільство. Ці учні не почувають себе ущербними, неповноцінними, вони добре навчаються, приймають активну участь в житті класу, шкільних заходах, займаються спортом. У нашому класі вчилися дівчатка з вадами слуху Курка Таня і Пересунько Даша, маючи знижений слух вони добре вчилися и відчували себе повноцінними членами нашого колективу, зараз вони навчаються в одному з коледжів міста Львова.
Учень. Можна від сонця високого сховатися під парасолькою.
Від холоду – біля багаття або в теплій хаті.
Від галасу людського – в полі, де руно буяє молоде.
І лиш від жорстокості, від душевного болю не сховаєшся ніде.
Учениця. Я вірю в силу доброти. Добро завжди сильніше злого. Дає наснагу, щоб цвісти І світлу обирать дорогу. Що має долю роботящу. Що хоче, щоб і я, і ти, І все було у світі кращим!
У різних життєвих ситуаціях треба завжди бути гідною людиною, ніколи не втрачати людяності.
Вчитель: Мабуть ви і не всі знаєте, що серед людей, які мали вади розвитку з дитинства, чи отримали їх протягом житя, потрапивши у тяжкі життєві ситуації є досить відомі люди.
Пропоную переглянути презентацію, яку підготували нам дівчатка.
(Перегляд презентації)
Серед дітей з обмеженими можливостями які навчалися в нашій школі є також знамениті, хто ж вони?
Так це Товста Анна – семикратна чемпіонка Європи, двократна чемпіонка світу, чемпіонка Дефлімських змагань з плавання у Тайбеї 2009 року.
Малюк Анастасія – випускниця минулого року, член збірної області на чемпіонатах України з легкої атлетики.
Володимир Олександрович Сухомлинський писав: «Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очаї складний духовний світ, радість, горе, біду, нещастя… Умій співпереживати і співчувати.»
Творча робота в парах.
Перед вами конверти, в яких ви знайдете слова. Складіть із них прислів'я про добро.
Пояснити зміст скарбниці народної творчості:
Добро не пропадає, а зло умирає.
Не все добре, що солодке.
Добрий чоловік у сусідів дім від вогню збереже.
Не сподівайся за добро дяки.
Злий сам себе б 'є.
Учениця. Готуючись до уроку я знайшла цікаву притчу і хочу вам її запропонувати.
Притча
Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного очорнила, оббрехала. Не минула лиха година старенького місцевого св’ященика. Коли почула жінка, що св’ященик буде помирати, вирішила піти до нього попросити прощення. А він їй каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулиц, розірви, а пір’я пусти по вітру.” Дивне прохання. Жінка зробила все, як просив св’ященик , а коли повернулася, то він наказав піти позбирати те пір’я і принести ту саму подушку. «Але це ж неможливо!» - скрикнула жінка. «Так це неможливо» - з сумом відповів св’ященик.
Лікуються добротою не лише хворі, самотні, ай цілком благополучні, здорові люди, у котрих душа черства і глуха до чужого горя.
Учениця. Лікування милосердям і добротою потрібне тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості і горя . І з такими сліпими і глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життємовним і проникливим. Антон Павлович Чехов писав: «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком . що є нещасні».
Вчитель:Кожен із нас повинен робити добро. Але не всі розуміють значення цього слова.
Що ж таке добро?
Добро - це. можливо, якийсь гарний вчинок, який приносить користь не тільки нам. а й оточуючим. Кожен із нас у дитинстві читав казки. У кожній із них були добрі і злі герої, в яких зло було на противагу добру. Але майже в усіх казках перемагало добро, щирість, людяність, вдячність, любов один до одного. Тому і зараз є люди, які вважають своїм обов'язком зробити щось добре іншим.
Звичайно, не кожен день проходить так добре, як би хотілося. Інколи у цьому винні інші, а іноді і ми самі.
Якби кожен починав свій день із добра, то в країні жилося набагато спокійніше і краще, ніж зараз. Хіба, коли ти зробиш щось добре, тобі не хочеться жити і радіти кожній хвилині? Якщо ти переведеш стареньку бабусю через дорогу, поступишся місцем старій, втомленій людині в автобуси допомогти вдома мамі, хіба це не добро? Звичайно. Добрі справи завжди приносять користь, а в першу чергу нам самим.
Тож робіть добро і кожен ваш день буде щасливим.
Учень . Мені подобається вислів: «Добра людина не та, яка робить добро, а та, яка не робить зла».
Теперішнє суспільство дуже жорстоке, не завжди люди на добро тим самим відповідають. Іноді відплачують і злом. Я намагаюся робити лише добрі справи. Коли хтось мені заподіє зло, я або відповідаю добром або просто не зважаю. Рано чи пізно всі збагнуть, що були неправі.
Не говори про доброту. Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте, Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти.
Вчитель: Поряд із добром стоїть поняття «милосердя»
Що ж таке милосердя?
Учень. Тлумачний словник В. І. Даля говорить. Милосердя - щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду.
Милосердя - щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду.
Милосердя - готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді - це в характері нашого народу.
Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.
(Учениця зачитує фрагмент свого твору на вільну тему «
Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому,що я існую,що поруч є найдорожчі мені люди,що мені дано милуватись красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Але ж ніколи не залишаються без уваги поведінка людей,їх ставлення. Ось,ми,молоді,здорові люди,які живуть на повну силу. Вчимося,гуляємо,ображаємо невинних людей. Не ділом,а словом,навіть не помічаючи цього. Нам соромно зараз допомогти старенькій бабусі перейти дорогу,понести важкі сумки,подати жебракові. А що ж буде далі?Люди,які в змозі допомогти не хочуть цього,не прагнуть. Але ж добро повертається добром. В сучасному житті жорстокі правила,адже кожен сам за себе,а раніше було інакше: «Один за всіх і всі за одного!» Не панують такі поняття ,як чуйність ,милосердя,доброта. Просто зникли,відлетіли у вирій,як ключі журавлів. Горда людська душа не переступить ті почуття,жалощі,які проникли в куточку серця. Чому ми ніколи не думаємо про людей яким дійсно потрібна наша допомога,хворим людям. Хіба вони винні,що на них впала та капля злості? Хіба людина,яка сліпа,винна ,що не бачить?Бажання хоч краєчком ока обвести схід і захід сонечка,сяйво маленької зірочки-нереальне,адже медицина не допоможе. Не допоможе молоді в яких повні кармани грошей. А що ж тоді робити пенсіонерам?Не ходити в лікарню,помирати тихою смертю?Але як так?Лікарі теж люди,в них не кам’яне серце,воно стукає,і сльози є ,і усмішка,саме від них залежить життя людей,вони повинні марити своєю роботою,а не йти кожного дня тільки з однією метою: виманити побільше грошей. Де та доброта,чуйність?Та про що ми говоримо? А люди-інваліди,хіба вони винні,що на їх життя впав такий тягар? І хто захоче їм допомогти,адже це соромно,будуть однолітки сміятись! А ти не звертай увагу на них, стануть дорослими,зрозуміють. Головне,що ти зробив добру справу і людині приємно, з’являється усмішка,яскравіша сонця,на душі стає так тепло і спокійно. Є люди ,одиниці, які дійсно хочуть допомогти але не в змозі,адже коштів самому на життя ледве вистачає. Але ж милосердя не тільки на ділі проявляється. Можна промовити декілька чуйних слів,підтримати,зрозуміти ,і навіть дати пораду. Це духовна допомога,яка з матеріальною не зрівняється. Кожна людина повинна,ні зобов’язана бути людиною з великої літери-допомагати,підтримувати,робити добрі вчинки. Тоді світ посміхнеться,й тобі самому на душі буде радісно,адже саме ти поділився шматочком свого щастя,своєю власною добротою.
Вчитель: Коли ви проявляли милосердя до оточуючих?
Учениця.
Учні нашої школи постійно приймають участь в акції Милосердя, збирають іграшки, книжки для дітей психо-неврологічного диспансера. Ця акція завжди проходить спільно з міською організацією «Червоний хрест».
Міська організація «Просвіта» щороку проводить благодійну акцію
«Різдв’яний ангел”, я сподіваюсь, що ми і далі будемо проявляти доброту і милосердя, приймемо активну участь в цій акції.
Вчитель:
Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус ? Чи Чорнобильська катастрофа ? Хіба без них не можна бути милосердним ? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану
(Чи перший біль, чи то останній)
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке,
Короткі внас слова черстві
Кажімо більше ніжних слів...
(І.Вовк)
Вчитель. Символом доброти і милосердя є Мати Тереза, що ж це була за жінка і які заповіді вона нам залишила?
Мати Тереза (1910-1997), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 матір Тереза була визнана гідною Нобелівської премії світу.
Мати Тереза ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. Коли її не стало – планета осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді.
Заповіді Матері Терези
1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні.
І все ж, люби їх!
2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.
І все ж, твори добро!
3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів.
І все ж, добивайся успіху!
4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть.
І все ж, твори добро!
5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.
І все ж, будь щирим і відкритим!
6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить.
І все ж, будуй!
7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї.
І все ж, допомагай людям!
8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар.
І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!
Заповіді доброти
Бути добрим – це забути про себе самого, щоб думати за інших.
Бути добрим – це пробачати, пам’ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.
Бути добрим – це мати милосердя для слабкості інших людей і пам’ятати, що ми не є кращими від інших, навіть в їхніх ситуаціях ми були б, може, ще гірші.
Бути добрим – це закрити очі на прояви невдячності.
Бути добрим – це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих, які нас не розуміють, навіть недооцінюючи нашої доброти.
Бути добрим – це вчинити зі свого життя дар для інших, навіть лучити з працею кожного дня клопоти ближніх.
Бути добрим – це приглушити біль власного серця і посміхатися завжди.
Бути добрим – це погодитися на те , що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.
Бути добрим – це згодитися на те, що не затримуємо нічого для себе, за винятком радості, яка випливає з чистого сумління.
Бути добрим – це визнати у великій простоті, що правдиво добрим є тільки БОГ.
Вчитель. Наш урок добігає кінця, я пропоную вам виконати вправу «Побажай добра собі і всім»
Запам’ятайте такі слова:”Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І щоб не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам’ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім’я Людина. А людина починається з добра. І творити добро – значить бути щасливим» Отже напишіть на сердечках одним словом, що ви бажаєте собі і всім оточуючим, і по черзі побожайте вслух, починаючи словами: « Я бажаю собі і всім вам…..» , сердечка, коли будете виходити прикріпіть до дерева ваших сподівань, і нехай воно зігріє вас своїм теплом.
Отже «Я бажаю собі і вам добра».
|
