Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе
Скачать 11.66 Mb.
|
Література
ГЕРОНТООБРАЗОВАНИЕ КАК УСЛОВИЕ И ФАКТОР БЛАГОПОЛУЧИЯ ПОЖИЛЫХ ЛЮДЕЙ Ю.С. Смолева, научный руководитель Е.В. Дворникова Россия, г. Ярославль, Ярославский государственный университет им. П.Г. Демидова В настоящее время становится актуальным разработка и проведение образовательной политики в отношении пожилых людей. Пожилой человек при выходе на пенсию сталкивает с рядом проблем, например, с переменой жизненного уклада. Геронтообразование может служить фактором, который облегчит адаптацию пожилых людей. Пожилые люди – это социально-демографическая группа населения, которая на сегодняшний день составляет пятую часть населения России, более 30 млн. человек. Современная система взглядов на обязательства государственных органов по отношению к пожилым людям должна базироваться не только на общечеловеческих гуманистических ценностях, идее прав человека для всех возрастов, но и на обосновании политических решений и конкретных мер поддержки пожилых на федеральном, региональном, местном уровнях в их развитии, самоорганизации, инициативы с учетом способностей и возможностей, огромного жизненного опыта самих пожилых, постоянного обновления накопленных ими знаний [4]. Образование пожилых – это составная часть образования, основной задачей которого является содействие всестороннему развитию человека в тот период его жизни, когда он достигает пенсионного возраста. В общем виде можно выделить 3 формы образования людей в пенсионном возрасте: образование в учебном заведении, самообразование, организованные программы для пожилых людей. Геронтологические данные позволяют сделать вывод о том, что структурные изменения, обусловленные возрастом, не являются, препятствием для включения представителей «третьего возраста» в образовательный процесс. Стоит выделить, что обучение в старшем возрасте – наиболее эффективная форма тренировки психических функций. Э.Д. Смит выделяет среди оптимальных форм обучения в позднем возрасте восстановление или пополнение знаний языков, истории, литературы или дисциплины, связанной с предшествующим профессиональным опытом, путем чтения, самообразования или посещения курсов, клубов для взрослых, пожилых.[2] Другая сторона проблемы – исследование потребности самих пожилых людей в продолжение образования, их установок, субъективных барьеров, испытываемых ими трудностей, анализ схем их восприятия и интерпретации. Образование пожилых людей является важным фактором формирования геронтокультуры: своего рода философии жизни и старения, которая способствует сохранению определенного жизненного тонуса и оптимизма, уверенности в разумности своего поведения в социуме в целом и в конкретных жизненных ситуациях, обеспечивает взаимопонимание с молодыми поколениями. Политика образования – это в первую очередь взаимоотношение между властью и гражданами, определяющая доступность качественных образовательных услуг для каждого в обществе. Многие исследования показывают, что пожилые люди хотели бы продолжить свое образование, но в нестандартной форме [1]. Образование взрослых как вид социального обучения относится к так называемому неформальному образованию, направленному на сохранение социальной адаптации и активной позиции пожилых людей. Оно не преследует цель получения профессии и дальнейшего трудоустройства. Пенсионеры могут полностью посвятить себя любимому занятию, однако часто оказывается, что для этого нужны новые или дополнительные знания, которые можно получить в процессе соответствующей подготовки. Общение и получение новых знаний позволяет людям пожилого возраста реализовать свои способности, оставаться самостоятельными и быть менее подверженными стрессовым состояниям в кризисный период [3]. Главной целью геронтообразования является социальное воздействие на личность при подготовке ее к старости, выявление потенциальных ресурсов для развития и саморазвития, социализации, интеграции в общественную жизнь для активной, продуктивной компетентной деятельности в интересах личности, общества и государства. Основной задачей геронтообразования является повышение качества жизни пожилых людей старшего возраста через расширение их возможностей в области образования. Геронтообразование должно являться институтом формирования гражданских качеств и геронтокультуры на основе новых знаний с использованием прошлого опыта, мудрости, современных информационно-технических средств. В июле 2014 года нами было проведено исследование на базе Ярославского областного геронтологического центра, а так же МУ КСЦОН «Милосердие» г. Тутаева, в котором приняли участие 95 пожилых людей, из них 69 женщин и 20 мужчины. Исследование проводилось методом анкетного опроса. Целью исследования послужило изучение взаимосвязи системы геронтообразования и социального благополучия пожилых людей. Анализ результатов анкетирования показал, что около 85% из общего числа (100%) опрошенных пожилых людей не удовлетворены своим материальным положением. У 60% опрошенных - высокая потребность в увеличении материального положения, только у 5% такая потребность отсутствует полностью. Что касается образования, то 64% респондентов заинтересованы в продолжение образования. Из них 65 % занялись бы самообразованием. Если собрать вместе те области знаний, которые пользуются интересом у пожилых, то картина выглядит примерно так:
Из числа опрошенных 24% хотели бы посещать отдельные лекции и семинары по интересующей теме или проблеме. Такую форму образования, как поступление в ВУЗ избрали 11 % респондентов. Мы считаем это весьма большим показателем среди лиц пенсионного возраста, что еще раз свидетельствует о важности обучения. 51% респондентов обозначили обучающие мероприятия и трудовую терапию как наиболее интересующие их в культурно-бытовой жизни центра. В ходе исследования было выявлено, что чем больше пенсионеры включены в систему геронтообразования, тем их жизнь становится более продуктивной, наполненной новыми впечатлениями. Получение новых знаний в пожилом возрасте оказывает социальное воздействие на пожилых людей, создает условия для их развития и саморазвития, включает пенсионеров в жизнь общества, повышает их социальных статус и привлекает их к активной жизни. Актуальными являются и нестандартные подходы к образованию в позднем возрасте. Научный поиск в этом направлении связан с развитием андрагогики – новой отрасли человеческого знания (от греч. Aner andros – взрослый человек, зрелый муж и ago – веду)[5]. Разрабатывается андрогогическая модель обучения, в которой акцент делается на субъектных отношениях. Основные принципы обучения взрослых по андрогогической модели:
В ходе исследования нам удалось выяснить, что Ярославский областной геронтологический центр, а так же МУКСЦОН «Милосердие» ведет продуктивную образовательно-досуговую работу с гражданами пожилого возраста, используя такие формы как клубная деятельность; трудовая терапия; общественно–полезная работа; обучающие программы, а также организовываются выставки, концерты и другие мероприятия досугового характера. МУКСЦОН «Милосердие» включает в себя социально-бытовое, медицинское, и культурное обслуживание пожилых людей, организацию их питания и отдыха. Основными задачи работы центров является обеспечение общения пожилых людей, помощь в организации активного образа жизни, адаптация их жизнедеятельности. Основными формами геронтообразования в этих центрах являются клубы по интересам (клуб здоровья, игровой и культурно–творческий клуб и пр.), программно-ориентировочные и тренинговые группы (тренинги когнитивных функций, личностного роста и пр.), дискуссионные группы, «круглые столы». Многие участники исследования обладают потенциалом для внутреннего развития через обучение. Геронтообразование имеет две основные составляющие. Во-первых, понимание того, какое значение имеет образование для самих пожилых в их жизни. Во-вторых, осознание того, какое значение для общества имеет сам пожилой человек и какая социальная роль ему отведена. Мероприятия, направленные на улучшение эмоционального состояния пожилых людей, должны обеспечивать удовлетворение потребности проявить себя как личность, как часть общества. Пожилой человек должен быть включен в такие сферы деятельности как добровольные услуги обществу, совершенствование своих знаний путем самообразования или обучения в учебных заведениях, участие в различных общественных организациях и организациях, продолжение трудовой деятельности. Литература 1. Дмитриев А.В. Социальные проблемы людей пожилого возраста. Москва, 2010. 358 с. 2. Зайцев Л.Г. Вопросы социальной геронтологии. Права и проблемы пожилого человека. Ярославль, 2008. 110 с. 3. Кононыгина Т.М. Герагогика: пособие для тех, кто занимается образованием пожилых людей, Орел 2006. 85 с. 4. Кононыгина Т.М. Концепция геронтообразования в Российской Федерации, Орёл, 2004. 8 с. 5. Сафарова Г.Л. Старение населения России: современное состояние, перспективы, последствия для социальной политики. М, 2008. 159 с. 6. Старцева О.Н. Развитие геронтообразования в модернизирующейся России как социальная проблема. Ярославль, 2010. 10 с. ФОРМИ І МЕТОДИ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ О.А.Тімотіна, науковий керівник С.В. Коношенко Україна, Донецька область, м. Слов’янськ, Донбаський державний педагогічний університет Постановка проблеми та її актуальність. Проблеми особистісного розвитку старшокласників постійно перебувають в центрі педагогічних досліджень. Їх актуальність пов’язана із глибокими соціально-економічними, політичними та культурними змінами, з діями багатьох суспільних чинників, що впливають на формування і розвиток молодої людини. Серед стратегічних напрямів оновлення парадигми виховання провідним є перехід від директивної його організації до особистісно-гуманної. Домінуючим у ній є орієнтація на особистість, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, до свідомого творення себе і свого життя. У загальноосвітніх навчальних закладах особливої уваги вимагає організація позакласної роботи із старшокласниками, які вже у найближчому майбутньому будуть брати активну участь у соціально-економічному, політичному та культурному житті українського суспільства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ми знаходимо провідні ідеї особистісно орієнтованого підходу в психолого-педагогічних дослідженнях Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, Т. Гальперіна, І. Кона, Г. Костюка, В.А. Петровського, С.Л. Рубінштейна. Вони теоретично обґрунтовують гуманістичні положення про особистість, яка є активним суб’єктом розвитку і життєдіяльності. Важливими для нашого дослідження є роботи М. Богданової, В. Бучківської, А. Вірковського, Ю. Гапона, К. Дорошенко, С. Карпенчука, М. Красовицького, Л. Маленкової, С. Подмазіна, Л. Шульги та інших. Автори спрямовують свій пошук на створення технологій, в основі яких особистість як суб’єкт виховної діяльності. Однак у психолого-педагогічній літературі недостатньо розкриті форми і методи організації особистісно орієнтованого виховання старшокласників у процесі позакласної роботи. Мета статті - теоретично обґрунтувати форми і методи особистісно орієнтованого виховання старшокласників у процесі позакласної роботи. Викладення основного матеріалу. Реалізація змісту та досягнення мети і завдань особистісно орієнтованого виховання забезпечувалося відповідними формами, методами та видами творчої діяльності. Під методами в системі особистісно орієнтованого виховання ми розуміємо сукупність способів взаємодії вихователя і вихованців, що впливає на свідомість, волю, почуття й поведінку учнів, її корекцію та удосконалення з метою оволодіння ними системою цінностей-ставлень, вироблення на їх основі суспільно значущих моральних якостей особистості [3, с. 102]. Найбільш результативною, на наш погляд, є традиційна класифікація методів виховання за ознакою спрямованості (Л. Маленкова), згідно з якою ми використовували методи формування свідомості та самосвідомості особистості; організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; стимулювання та індивідуальної підтримки поведінки, діяльності та інтелектуально-морального розвитку особистості; самовиховання [4, с. 60]. В умовах особистісно орієнтованого виховання ми застосовували переважно ті методи, які дозволяють побудувати гуманні суб’єкт-суб’єктні стосунки між педагогом та вихованцем на основі інтимно-особистісного спілкування, співробітництва, партнерства. Разом з ними на практиці використовувалися традиційні та неканонічні методи виховання – це способи взаємодії, що передбачають активну позицію вихованця, сприяють його самовихованню і самореалізації в особистісно орієнтованому виховному процесі. Вони є тим „інструментом дотику до особистості”, за допомогою якого „включаються механізми самореалізації вихованця” [1, с. 142]. Для реалізації змісту особистісно орієнтованого вихованого процесу нами використовувалися організаційні форми, в яких зміст розкривається за допомогою одного або кількох взаємоузгоджених методів. Згідно характеру провідної діяльності ми поділили організаційні форми особистісно орієнтованого виховання на три групи: 1. Інтерактивні (психологічні тренінги, аутотренінги, тренінги-символізації, тренінги-ототожнення, ігрові тренінги, соціально-психологічні, психогімнастичні вправи, ділові, рольові та особистісно-рольові ігри, КВК, брейн-ринги, „мозкові штурми”, психодрами, соціодрами тощо). 2. Комунікативні (відверті розмови, проблемні „круглі столи”, діалоги, „відкриті трибуни”, години спілкування, „сократівські бесіди”, промови „на захист добра і милосердя”, суди над шкідливими звичками, усні журнали, вечори запитань і відповідей, усні самопрезентації, творчі монологи, уроки моральності, розмови при свічках, конкурси-репортажі, експрес-інформації, дискусійні гойдалки, ін.). 3. Творчі (створення і захист моделі власного „Я”, конкурси творчих проектів, складання творів-роздумів, письмові сповіді, самохарактеристики, ведення щоденників самоспостережень, творче їх оформлення і представлення, конкурси та виставки творчих робіт, „аукціони творчих ідей”, банки думок і пропозицій, творчі портрети, звіти творчих досягнень тощо). Досягнення поставленої мети, реалізація змісту особистісно орієнтованого виховання здійснювалося нами шляхом включення старшокласників у різні види активної діяльності, серед яких: ціннісно-орієнтаційна, суспільно-гуманістична, пізнавальна, предметно-перетворювальна, морально-етична, художньо-естетична, спортивно-оздоровча та організаторська. Проведені дослідження показали, що ефективність будь-якого виду діяльності старшокласника залежить від гнучкості та цілеспрямованості педагогічного управління нею, яке в особистісно орієнтованому виховному процесі набуває форми співуправління. Воно насамперед допомагає вихованцю підготуватися і свідомо включитися в діяльність на основі співробітництва, партнерства та взаємодопомоги [5, с. 73]. Як свідчить аналіз практичної діяльності експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів, значною популярністю серед старшокласників користувався факультатив „Я – особистість”, діяльність якого спрямовувалась нами на формування в кожного учня готовності до самоствердження та самореалізації, здібності і бажання усвідомлювати і відстоювати себе як особистість; на культивування у нього досвіду свободи приймати особисті рішення; утвердження у свідомості кожного вихованця цінності іншої людини, образу „хорошого іншого”, високих духовно-моральних цінностей та ідеалів; на розвиток моральних почуттів і переконань, бажання творити себе, жити і діяти за принципами високої моральності. Водночас на заняттях факультативу ми формували ціннісне ставлення старшокласника до себе та до інших шляхом взаєморозуміння, співробітництва, інтимно-особистісного спілкування. Завдяки цьому учні більше уваги почали приділяти самоаналізу, критично відноситись до своїх дій та вчинків, ставитись один до одного згідно загальнолюдських цінностей, визнавати право кожного на свободу і незалежність. Заняття за модулем „Я і моє майбутнє” передбачали участь старшокласників у процесі формування навичок самостійного аналізу життєвого шляху і розробки особистих життєвих планів, концепції життя та активної життєвої позиції; у вихованні здатності критичного аналізу і корекції життєвих цілей; розвитку впевненості в собі; у формуванні досвіду свободи приймати особистісні рішення у процесі розв’язання важливих проблем життєтворчості та самореалізації. Таким чином, факультативний курс „Я – особистість” задовольняв потреби молодої людини у самовираженні, самотворчості і самоствердженні в процесі становлення високоморальної творчої особистості. Розроблена нами технологія особистісно орієнтованого виховного процесу передбачала модифікацію цілей, форм та методів організації позакласної роботи. Такий підхід вимагає використання нових, прогресивних концепцій, запровадження інноваційних технологій, науково-методичних розробок шляхом гуманізації середовища, в якому перебуває вихованець. Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, результати дослідження свідчать, що однією з соціально-педагогічних умов підвищення ефективності особистісно орієнтованого виховання є оновлення змісту та організації процесу позакласної роботи з старшокласниками, яке передбачає не лише зміни у структурі виховного процесу, але й гуманізацію та демократизацію виховання, співпрацю, взаєморозуміння педагога і вихованця, формування особистості в дусі комунікативності, інтелігентного та відповідального ставлення до себе, людей, навколишнього середовища. Перспективою нашого наукового пошуку є розробка соціально-педагогічних умов ефективності особистісно орієнтованого виховання старшокласників в умовах загальноосвітньої школи. |
Похожие:
 | Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе Материалы XII международной молодежной научно-практической конференции 18 марта 2015 г., гг. Екатеринбург, Алматы, Харьков, Елабуга:... | | Актуальные проблемы мировой экономики на современном этапе ... |
 | Программа работы конференции предполагает работу нескольких секций... Пермский институт экономики и финансов приглашает Вас принять участие в работе IV всероссийской ежегодной научно-практической конференции... | | Ростов-на-Дону, 6-8 декабря 2010 г. Актуальные вопросы управления... В. Н. Некрасов, д э н., профессор, проректор по экономике и международным связям Северо-Кавказской академии государственной службы,... |
| «Наука в современном информационном обществе» Оргкомитет международной... Фгос спо по специальности 080014 Экономика и бухгалтерский учет (по отраслям), утвержденный Министерством образования и науки РФ... | | Программа дисциплины «Современные тенденции развития медиасистемы» Актуальные проблемы современности и журналистика: актуальные проблемы мировой цивилизации и журналистика, основные проблемы развития... |
| Пояснительная записка Происходящие изменения в современном обществе... Проектная деятельность как один из способов развития самостоятельности младших школьников | | Концепция развития дополнительного образования детей в российской федерации (Первая версия) Ценностный статус и стратегическая роль дополнительного образования в современном обществе 4 |
| 23 августа 11: 00 «Актуальные вопросы развития научно-технического... Городские площадки по приоритетным направлениям развития московского образования. (по графику) | | «Актуальные вопросы аритмологии: механизмы возникновения, вопросы... Фгу российский кардиологический научно-производственный комплекс Минздравсоцразвития России |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Программа предназначена для преподавателей, ведущих данную дисциплину, учебных ассистентов и студентов, обучающихся по направлению... | | Актуальные вопросы казачьего образования и воспитания Краснодарский краевой институт дополнительного профессионального педагогического образования |
| Концепция развития средней общеобразовательной школы №36 г. Томска Школа в современном обществе рассматривается как социокультурный институт, основной функцией которого является организация процесса... | | Секция 1 Общественные науки в современном мире: актуальные вопросы... Победители XVI всероссийской студенческой научной конференции «От творческого поиска к профессиональному становлению» |
| Методические рекомендации по организации самостоятельной работы студентов:... Филиал негосударственного образовательного учреждения высшего профессионального образования | | «актуальные проблемы экономики и права» с 2007 года Алпатова Э. С. Факторы формирования новой институциональной среды в банковском секторе // Актуальные проблемы экономики и права.... |
