Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе
Скачать 11.66 Mb.
|
Литература
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ А.М. Ященко, Н.А. Коношенко, науковий керівник С.В. Коношенко Україна, Донецька область, м. Слов’янськ, Донбаський державний педагогічний університет Соціально-економічні і політичні перетворення в Україні призвели до такого стану суспільства, який можна вважати перехрестям, де незалежність, демократія, входження у світове співтовариство цивілізованих держав зіткнулись з негативними аспектами нової економічної дійсності - корупцією, соціальною незахищеністю, незадовільним медичним обслуговуванням, не тільки дорослі, а й діти переживають непростий період соціальної адаптації до нестабільних та суперечливих процесів у суспільстві. Наслідками соціальної дезадаптації все частіше стають дитячі злочинність, проституція, алкоголізм, наркоманія, нервово - психічні відхилення. Сьогодні проблема соціальної дезадаптації є предметом дослідження в соціології, психології, педагогіки. У педагогічній науці дослідженню прояву дезадаптації різних категорій дітей і молоді присвятили свої праці Ю. Александровський, Ф. Березін, Л. Дзюбко, С. Коношенко, Н. Максимова, Л. Міщик, О. Новікова, І. Сабазнадзе та ін. Проте проблема розв’язання дитячої конфліктності у навчально-виховних взаємовідносинах залишається актуальною. Саме тому метою статті є висвітлення проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до успішного подолання міжособистісних конфліктів, що виникають між соціально дезадаптованими учнями та оточенням. Гуманізація навчально-виховного процесу вимагає від педагогів відмовитися від традиційних педагогічних реакцій на порушення дезадаптованими дітьми порядку і режиму, які визначалися репресивністю і не запобігали розв'язуванню конфліктів. Вижити репресивність дуже складно. Через загострення міжособистісних протиріч з вихованцями багато педагогів не бачать іншого виходу, крім застосування покарань. Але мета педагога як вихователя і керівника полягає не в тому, щоб отримати перемогу, нав'язати дитині своє рішення, а, навпаки, укріпити її волю і розум, пробудити добрі почуття. Безконфліктна педагогіка вимагає від педагога творчого підходу, високої комунікативної компетентності, подолання стереотипів авторитарної педагогіки [2]. Враховуючи можливість психологічних втрат, емоційних зривів у дезадаптованих дітей, досвідчений педагог у крайніх випадках вступає з ними в конфронтацію. Часті зіткнення з вихованцями - серйозний показник низької педагогічної культури. Переживання і осмислення гострих комунікативних ситуацій виступають передумовою удосконалення психолого-педагогічної культури педагога. Культура вирішення міжособистісних конфліктів має в першу чергу виховне, але крім того і важливе дидактичне значення. Так, закордонні вчені пов'язують високу результативність японської системи освіти з умінням вчителів уникати зіткнень з дітьми, знаходити в проблемних ситуаціях компромісні рішення [6, с.23]. К. Платонов дає таке визначення поняттю „конфлікт”: конфлікт - це вид спілкування, в основі якого лежать реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні в різній мірі усвідомлені суперечності в цілях особистостей, що спілкуються, при спробах їх вирішення на фоні гострих емоційних станів [5, с.74]. Існує багато інших визначень конфлікту, і всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму суперечності. Педагогічний конфлікт є складний процес, який виявляється у різних формах і має різні наслідки. До основних форм конфліктної поведінки дезадаптованих вихованців можна віднести: зухвалі дії і вчинки (неслухняність, грубість, порушення дисципліни); некоректне вираження незгоди; різка критика вчинків і дій педагога; скрите протистояння (ігнорування педагогічних вимог, пропуск занять); пасивний протест (сльози, мовчазне відчуження ); провокаційні дії і вчинки ( „каверзні питання”, вчинки з метою докучити педагогу). Відомо, що ініціатором педагогічного конфлікту може виступати не лише дезадаптований вихованець, а й сам соціальний педагог. Його конфліктогенні прояви також відрізняються різноманітністю: попрання достоїнства, грубість, наклеювання ярликів; публічна компрометація дитини; прямий диктат („Я сказав, значить, так і роби”); залякування(„Ти дуже пожалкуєш про це!”) та багато інших. Наведений вище перелік достатньо типових конфліктогенних вчинків є порушенням принципів педагогічної етики, невмінням будувати навчально-виховні взаємовідносини на ненасильницькій рівнопартнерській основі. Конфліктогенна поведінка педагога представляє небезпеку не лише тому, що веде до загострення взаємовідносин з дітьми. Образ дій, вчинки наставника сприймаються ними як допустима модель поведінки дорослими, що карають, виробляє звичку до насилля у дітей [4, с.53]. Щоб цього не трапилося, соціальному педагогу необхідно бути вимогливим і терплячим, принциповим і гнучким, об'єктивним і доброзичливим. Відповідальність за негативні наслідки конфліктів лежить на спеціалісті. Безумовна повага до особистості дитини, адекватний рівень самоповаги, самоаналіз і самоконтроль - необхідні передумови формування навичок ефективної поведінки педагога у конфліктних ситуаціях. В. Журавльов виділяє три типи конфліктогенних ситуацій [1, с. 99]: - конфлікти діяльності, що виникають у зв'язку з виконанням навчальних завдань, успішністю, позашкільною діяльністю; - конфлікти поведінки (вчинків), що виникають через порушення учнями правил поведінки на заняттях, а також за межами учбового закладу; - конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно - особистісних відносин учнів і викладачів у сфері їх спілкування у процесі педагогічної діяльності. В залежності від того, наскільки ефективним буде управління, наслідки конфлікту стануть позитивними або негативними. Це в свою чергу вплине на виникнення наступних конфліктів. Подолання конкретного конфлікту - не самоціль, а черговий етап у самовдосконаленні системи взаємовідносин і особистого розвитку дезадаптованих вихованців. Лише єдність стратегії і тактики забезпечує оптимальний вибір технології управління педагогічними конфліктами. Можна вважати доцільною типологію стратегій управління конфліктами, яка запропонована американськими вченими Р. Блейком і Д. Моутрном [6, с.125]. Якщо взяти за основу їх концепцію, можна виділити наступні педагогічні стратегії управління міжособистісними конфліктами: пристосування, відвертання, відступ, компроміс, співробітництво, домінування. Розглянемо особливості їх прояву в конфліктній взаємодії. 1. Пристосування до індивідуальної своєрідності соціально дезадаптованих вихованців забезпечує міжособистісну гармонію. Згідно цієї стратегії соціальному педагогу необхідно приймати дезадаптовану дитину такою, якою вона є, - в'ялою і рухливою, врівноваженою і запальною, впертою і поступливою. Суть пристосування полягає в багатосторонній орієнтації педагога в ситуації спілкування і адаптації до комплексу особистих проявів цих вихованців. Австралійські вчені Х. Корнеліус і Ш. Фейр зазначають, що спілкування з такими вихованцями вимагає від педагога знань їх болючих точок і гнучкої тактики, уміння своєчасно знімати емоційне напруження, уміння передбачати конфлікти, слідкувати за появою конфлікту [3, с. 37].
Оскільки домінування приваблює негайністю педагогічного ефекту, багато педагогів зловживають цим способом управління конфліктом. Зловживання цією стратегією обертається репресивністю педагога, коли за будь-яким порушенням режиму ідуть слідом педагогічні санкції. На думку психологів, тяжіння до власних рішень видає байдужість до міжосібних відносин [6, с. 101]. 6. Співробітництво. При цій стратегії педагог і дитина визнають право один одного на власну думку і готові її зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини суперечності і знайти прийнятний для всіх вихід. Соціальний педагог, який спирається на співробітництво, не намагається досягти своєї мети за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми. Отже, з метою успішного подолання міжособистісних конфліктів педагогам необхідно приймати кожне непорозуміння з соціально дезадаптованими дітьми як серйозну психолого-педагогічну проблему, необхідно творчо підходити у виборі технології управління конфліктом, враховувати індивідуальні, вікові особливості вихованця, рівень його культури, актуальний емоційний стан, схильність дитини до невротичних реакцій, об'єкт конфлікту і умови його протікання, особисті психологічні і професійні можливості педагога і рівень його авторитетності. Перспективними завданнями досліджень у цьому напрямку нам вбачається формування в педагогів особистісних рис характеру, професійних знань, умінь і навичок, необхідних для попередження і подолання серед соціально дезадаптованих дітей міжособистісних конфліктів. Література 1.Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии / Журавлев В. И. – М. : Рос. пед. об-во, 2005. 184 с. 2. Коношенко С.В. Реабілітаційна робота з соціально дезадаптованими підлітками в умовах регіону: монографія. Слов’янськ: Печ. двор, 2009. 251 с. 3. Корнеліус X., Фейер Ш. Выиграть может каждый. Как решать конфликты. М., 1992. 242 с. 4. Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально-дезадаптированными школьниками: метод. реком. К.: ІЗМН, 1997. 136 с. 5. Платонов К.К. Краткий словар системы психологических понятий. М., 1984. 174 с. 6. Спиваковская А.С. Популярная психология для родителей. СПб.: Союз, 2007. 154 с. |
Похожие:
 | Актуальные вопросы развития экономики и профессионального образования в современном обществе Материалы XII международной молодежной научно-практической конференции 18 марта 2015 г., гг. Екатеринбург, Алматы, Харьков, Елабуга:... | | Актуальные проблемы мировой экономики на современном этапе ... |
 | Программа работы конференции предполагает работу нескольких секций... Пермский институт экономики и финансов приглашает Вас принять участие в работе IV всероссийской ежегодной научно-практической конференции... | | Ростов-на-Дону, 6-8 декабря 2010 г. Актуальные вопросы управления... В. Н. Некрасов, д э н., профессор, проректор по экономике и международным связям Северо-Кавказской академии государственной службы,... |
| «Наука в современном информационном обществе» Оргкомитет международной... Фгос спо по специальности 080014 Экономика и бухгалтерский учет (по отраслям), утвержденный Министерством образования и науки РФ... | | Программа дисциплины «Современные тенденции развития медиасистемы» Актуальные проблемы современности и журналистика: актуальные проблемы мировой цивилизации и журналистика, основные проблемы развития... |
| Пояснительная записка Происходящие изменения в современном обществе... Проектная деятельность как один из способов развития самостоятельности младших школьников | | Концепция развития дополнительного образования детей в российской федерации (Первая версия) Ценностный статус и стратегическая роль дополнительного образования в современном обществе 4 |
| 23 августа 11: 00 «Актуальные вопросы развития научно-технического... Городские площадки по приоритетным направлениям развития московского образования. (по графику) | | «Актуальные вопросы аритмологии: механизмы возникновения, вопросы... Фгу российский кардиологический научно-производственный комплекс Минздравсоцразвития России |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Программа предназначена для преподавателей, ведущих данную дисциплину, учебных ассистентов и студентов, обучающихся по направлению... | | Актуальные вопросы казачьего образования и воспитания Краснодарский краевой институт дополнительного профессионального педагогического образования |
| Концепция развития средней общеобразовательной школы №36 г. Томска Школа в современном обществе рассматривается как социокультурный институт, основной функцией которого является организация процесса... | | Секция 1 Общественные науки в современном мире: актуальные вопросы... Победители XVI всероссийской студенческой научной конференции «От творческого поиска к профессиональному становлению» |
| Методические рекомендации по организации самостоятельной работы студентов:... Филиал негосударственного образовательного учреждения высшего профессионального образования | | «актуальные проблемы экономики и права» с 2007 года Алпатова Э. С. Факторы формирования новой институциональной среды в банковском секторе // Актуальные проблемы экономики и права.... |
