Международная электронная научная конференция (26 апреля 2005 года)
Скачать 5.98 Mb.
|
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УМОВАХ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ Власик Р.А. викладач Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що в даний час в методології процесу навчання та оцінюванні знань студента, спостерігається переорієнтація з суто лекційно-інформативної на диференційовану, особистісно-орієнтовану форму[4]. Дане твердження повністю узгоджується із тенденціями, закладеними у підходах організації навчання та оцінки знань студентів в умовах кредитно-модульної системи[4]. Нагадаємо, що ідеологією сучасної освіти є спрямованість на організацію самоосвіти студента. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомогти студентові чітко розмежувати види навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час [3]. Самостійні заняття фізичними вправами відіграють важливу роль у формуванні потреби до власного вдосконалення студентів [1, 2, 5, 6, 8]. В навчальних планах все чіткіше спостерігається тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, що відводяться на самостійну роботу студента[3]. Творча, наближена до наукового осмислення і узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Крім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з врахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності тощо, з цією метою слід використовувати інформаційне забезпечення вузу. Забезпечувати студентів сучасними знаннями, новітніми досягненнями науки і техніки[4]. Важливою формою фізичного виховання студентів є самостійні заняття. Вони розглядаються як логічне продовження обов’язкових навчальних занять з фізичного виховання та спортивного вдосконалення. Основними напрямками самостійної роботи з фізичного виховання студентів вузів є: - теоретичне і методичне забезпечення самостійних занять фізичною культурою і спортом; - включення до планування фізкультурно–оздоровчої і спортивно-масової роботи організацію і проведення самостійних занять в гуртожитках та за іншими місцями проживання студентів; - залучення фізкультурного активу з числа студентів–спортсменів до організації і проведення самостійних занять з фізичної культури і спорту; Для організації роботи студентів необхідно, насамперед, розробити програму самостійних занять фізичними вправами в вузі поза його межами та за місцем проживання. Її впровадження допоможе вирішити цілу низку й інших виховних завдань, а саме: - сприяти розвитку у студентів стійкого інтересу до занять фізичного культурою і спортом; - здійснювати оперативний контроль за фізичним розвитком і руховою підготовленістю кожного студента; - сприяти розвитку у студентів навичок самостійно займатися ранковою гігієнічною гімнастикою загартуванням та фізичними вправами. Програма самостійних занять фізичними вправами повинна включати: форми методи і засоби самостійних занять, методичне забезпечення, прийоми самоконтролю за динамікою фізичної підготовленості студентів, оперативні засоби самооцінки ефективності цих занять і їхнього впливу на підвищення рівня фізичного розвитку і рухової підготовленості. Подані в програмі критерії оцінювання фізичної підготовленості дозволять студентам у будь-який час визначити, як співвідносяться показані ними результати з навчальними і контрольними нормативами, чи рівномірно розвивається в них сила, швидкість, витривалість та інші необхідні майбутньому фахівцю якості. При виявленні відставання в якомусь із напрямків студентам даються необхідні рекомендації щодо перегляду змісту занять з використанням індивідуальних програм розвитку основних фізичних якостей. У цьому випадку також перевіряється у студентів фізична підготовленість і навичка самостійно займатися фізичними вправами [5, 6]. Реалізація змісту програми самостійних занять фізичними вправами повинна передбачати навчання студентів методиці проведення самоконтролю з своїм психофізичним станом, вибір засобів самоконтролю, послідовність і періодичність їх використання. Поряд з навчанням студентів методики проведення самоконтролю за своїм фізичним розвитком, їм необхідно давати рекомендації щодо підвищення ефективності навчальної діяльності у вищому навчальному закладі шляхом раціональної організації праці і відпочинку. У зв’язку з цим студентам рекомендується вести здоровий спосіб життя, вміти регулювати надмірну психофізичну напруженість, використовувати засоби відновлення. Однією з основних форм самостійної роботи студентів є самостійні заняття фізичними вправами за місцем проживання. Ці заняття потрібно проводити за принципом комплексного підходу, тобто спрямувати на розвиток фізичних і інтелектуальних здібностей, зміцнення здоров’я, підвищення загальної працездатності. Відповідний тижневий графік самостійних занять дає можливість студентам без великого напруження довести руховий режим тривалістю до 6 – 8 годин на тиждень. На самостійних заняттях рекомендується застосовувати фізичні вправи ритмічної гімнастики. Підбір нескладних фізичних вправ- комплексів, дає можливість виконувати їх без пауз для відпочинку у швидкому темпі, обумовленому музичним супроводом. У комплекси включаються вправи для всіх основних груп м’язів і частин тіла. Залежно від поставлених завдань комплекси вправ ритмічної гімнастики можна виконувати під час ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультурних пауз, спортивної розминки. Володіючи вправами ритмічної гімнастики кожний студент може самостійно скласти будь – який комплекс і виконувати його протягом певного періоду часу [2]. Велике значення в процесі самостійних занять студентів має атлетична гімнастика. Це пов’язано з тим, що юнаки люблять силові вправи, які сприяють розвитку силових якостей, формуванню гарної постави[7]. Невід’ємними в самостійних заняттях студентів є заняття рухливими та спортивними іграми. У процесі ігор виховуються також і морально-вольові якості. Важливим засобом фізичного виховання є походи вихідного дня. Необхідною умовою участі у поході повинна бути фізична і спеціальна туристська підготовка, систематичні заняття фізичними вправами і спортом. Найпоширенішим серед студентів вищих навчальних закладів є одноденний похід тривалістю 6 – 7 годин При обранні маршруту враховуються природні особливості, рельєф місцевості, наявність питної води, екскурсійних об’єктів. Особливе значення у формуванні в студентів потреби фізичного вдосконалення має фізкультурно-масова і оздоровча робота. Цю роботу потрібно організовувати як на спортивних базах навчальних закладів, так і в студентських гуртожитках. Методичне забезпечення організації фізкультурно-масових і оздоровчих заходів здійснює кафедра фізичного виховання університету, яка допомагає підготувати навчальні програми з різних видів спорту, календарі і положення про фізкультурно–масові і оздоровчі заходи, огляди, конкурси тощо. Крім того, кафедра фізичного виховання забезпечує студентів методичними розробками щодо застосування в режимі дня фізичних вправ, загартовуючих процедур, оздоровчого бігу, професійно –прикладних фізичних вправ, комплексів атлетичної і ритмічної гімнастики, аутогенного тренування тощо. Підводячи підсумок вище викладеного ми можемо зробити висновок. Реалізація на практиці рекомендацій щодо самостійних занять фізичними вправами дозволить довести рухову активність студентів вищих навчальних закладів до 6 – 8 годин на тиждень, сформує в них необхідні уміння і навички регулярних занять фізичними вправами. Це сприятиме підвищенню відповідальності за свою фізичну підготовленість, покращенню здоров’я, розширенню рівня знань з фізичної культури і спорту. У студентів також сформується інтерес і переконання у життєвій необхідності систематичних занять фізичними вправами в режимі дня. Література 1. Ведмеденко Б.Ф., Кубасов В.І. Методичні рекомендації по розвитку і закріпленню у студентів технічного вузу інтересу до занять фізичною культурою і спортом. – К., 1987. – С. 8-12. 2. Виленский М.Я., Зайцев А.И., Ильинич В.И., Коваленко В.А., Щербаков В.Г. Физическая культура студента. - М., 1999. – С. 144-150 3. Грубінко В.В. Індивідуальна та самостійна робота студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу. / Науково - практичний семінар “Кредитно-модульна система організації навчального процесу”.-Тернопіль., 2004. 4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали)/ За ред. В.Г. Кременя. Авт. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. – Київ -Тернопіль: Вид-воТДПУ, 2004.- с246, 304, 317. 5. Петренко М.І. Самостійні заняття студентів з фізичного виховання. – 1997.-с.7-11. 6. Плаганюк Т.В. Самостійні заняття студентів фізичною культурою. – Чернівці, 1998. – с.6-9. 7. Сичов С.О. Атлетизм. Навчальний посібник.-Київ, 1997.- 62с. 8. Сичов С.О. Формування потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих технічних навчальних закладів./ Автореф. дис. канд. пед. наук.- К., 2002. ПРОБЛЕМА ПОВЫШЕНИЯ КАЧЕСТВА ПОДГОТОВКИ СПЕЦИАЛИСТОВ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА Воробьев Н.С., к. п. н., доцент Владимирский государственный педагогический университет В связи с перестройкой системы образования в России достаточно актуальной является задача повышения качества подготовки специалистов и в области физической культуры и спорта. Решая ее следует объективно оценить сложившуюся ситуацию и выявить те отрицательные процессы, которые наносят образованию, в том числе и физкультурному, непоправимый ущерб. По мнению многих исследователей к ним можно отнести: · многообразие ценностных установок в педагогических методиках, разнообразие которых только внешне демонстрирует образование, разрушая прежние установки, а новые так и не формируя; · разнообразие инновационных технологий, программно – методическое обеспечение которых, должным образом не исследуется и не изучается, они напрямую переносятся в образовательный процесс; · игнорирование культурно – исторических традиций, навязывание приоритета никем не обнаруженных эмпирически и теоретически необоснованных общечеловеческих ценностей (в действительности евро – американских), которые вместо культурного многообразия ведут к унизительному и пренебрежительному отношению к национальному образованию. Кроме того, стремление к интегрированию в мировое образовательное сообщество ведет к изменению соотношения аудиторных и самостоятельных занятий в сторону уменьшения первых. Анализ учебных планов физкультурных ВУЗов за последние 25 лет показывает, что количество аудиторных часов на специальные теоретические и спортивно – педагогические дисциплины значительно снизилось, что привело к тому, что качественно выполняют программные требования лишь 20 – 40 % студентов. Вместе с тем, в связи с неблагоприятной социально – экономической ситуацией у студентов снижается интерес и мотивация к занятиям физической культурой и спортом. Исследование бюджета времени студентов показывает, что к окончанию учебы лишь около 10 % из них продолжают систематически тренироваться в избранном виде спорта. Перестройка высшего образования выдвигает на первый план формирование творческого педагогического мышления будущих учителей. Все формы организации учебной деятельности в ВУЗах должны привести именно к этому результату. Однако анализ научно-исследовательских работ показывает, что в практике еще достаточно часто встречается форма проведения занятий, сводящаяся к монологу педагога, что по сути приводит к разобщенности преподавателя и студенческой аудитории. Повышение профессиональной надежности будущего специалиста по физической культуре и спорту в большей степени возможно за счет разносторонней подготовки, достигаемой при реализации таких методических подходов, как функционально – деятельностный и личностно – деятельностный. Первый методический подход предполагает высокую степень овладения операционно – техническими и методическими умениями, навыками и приемами, характерными для каждой специальной спортивной дисциплины, включенной в учебный план факультетов физической культуры. Второй методический подход требует практической реализации новой концепции подготовки специалистов в ВУЗе за счет создания условий для формирования потребности студентов в интеллектуальном, культурном, нравственном и физическом развитии. Одним из приоритетных направлений совершенствования учебно – воспитательного процесса на факультетах физической культуры является индивидуализация учебной деятельности студентов, предполагающая учет индивидуальности каждого студента, как проявление особенностей его психофизиологической (межполушарная асимметрия, доминирующая сенсорная стратегия, когнитивный стиль), психической (вид мышления, стиль индивидуальности) и личностной неповторимости, своеобразия и уникальности. В современных условиях все возрастающего потока информации невозможно однажды и навсегда научить чему – либо, дать полный объем необходимых знаний, тем более профессиональных. Гораздо важнее научить студентов уверенно ориентироваться в этой информации, активно добывая эти знания, глубоко анализируя и перерабатывая их силой собственных мыслительных действий, формируя, таким образом, у них учебно – исследовательские умения. Данные умения, являясь общеучебными, в структуре педагогической деятельности трансформируются в профессиональные. Снижение доли аудиторных занятий ведет к повышению роли самостоятельных занятий в профессиональной подготовке специалистов физической культуры и спорта. Наиболее перспективной формой самостоятельной работы признается такая, при которой студенты ориентированы, главным образом, на изучение вопросов по формированию у них педагогических умений, что повышает их познавательную деятельность и расширяет представление о будущей профессии. Выполняя самостоятельные задания студенты проявляют познавательную активность в изучении литературных источников специальных и смежных дисциплин, знакомятся с вопросами передового опыта работы, развивают способность к анализу изучаемого материала, овладевают навыками составления алгоритмов действий. Среди причин низкого качества обучения следует отметить недостаточное использование творческих заданий в процессе самостоятельной учебной деятельности студентов, что особенно характерно для курсов спортивно – педагогических дисциплин. Вместе с тем, одной из активных форм самостоятельной работы студентов в этих дисциплинах и является выполнение творческих заданий, тематика которых охватывала бы наиболее важные разделы изучаемого предмета, содержала бы конкретные задания, выполнение которых потребовало бы от студента решения определенных педагогических задач с последующим анализом полученных результатов. Для этого студенту необходимо просмотреть и проанализировать не только учебники и учебные пособия, но и журнальные статьи, сборники материалов научных конференций и другие источники (в том числе возможны и авторефераты диссертаций). В процессе прохождения курса «Педагогическое функционально – спортивное совершенствование» мы давно и успешно применяем индивидуальные задания по самостоятельной учебно – исследовательской деятельности студентов. Нами разработана тематика таких заданий по курсам обучения, которая учитывает мотивацию учебной деятельности студентов. Поэтому одни выполняют задания с направленностью на профессиональные навыки тренера по виду спорта, другие - с направленностью на профессию педагога по физической культуре, третьи – с инструкторской направленностью и т.п. На каждом курсе студенты готовят доклады с глубоким анализом состояния вопроса по литературным источникам, с практическим решением творческих задач и разрешением педагогических ситуаций. На выпускном курсе студент сводит воедино доклады за все годы обучения в реферат по выбранной на I курсе тематике, получая таким образом достаточно полное и глубоко проработанное учебно – методическое пособие для дальнейшей практической деятельности. Таким образом, в решении задачи более качественной подготовки специалистов физкультурно – спортивного профиля большая роль принадлежит информации. Информация сопровождает учебный процесс, освещает его, обеспечивает его выполнение. Сегодня студент, да и педагог, призван хорошо ориентироваться в потоке научно – методической, спортивной и других видах информации, оперативно отбирая из неё все самое важное и ценное. В связи с возрастающим объемом информации и увеличением времени, затрачиваемом на поиск и обработку необходимой информации, возникла одна из актуальных проблем – современное информационное обеспечение факультетов физической культуры. И одним из путей решения данной проблемы, на наш взгляд, является создание при ВУЗах электронных библиотек. РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ, МАСАЖ ТА ЛАЗНЯ ЯК ОСНОВНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СПОРТСМЕНІВ СИЛОВОГО ТРИБОРСТВА НА ПОЧАТКОВИХ ЕТАПАХ ТРЕНУВАНЬ Воробйов Олександр Олександрович, к.мед.н., доц. Циба Юрій Григорович, магістр Чернівецький Національний Університет імені Юрія Федьковича. Кафедра фізичної культури та валеології На сучасному етапі розвитку спорту силові види, такі як важка атлетика, атлетична гімнастика, силове триборство, набувають все більшої популярності, як у нашій країні, так і в світі. Досягнення високих спортивних результатів стає можливим тільки завдяки кваліфікованому використанню найсучасніших знань з особливостей харчування спортсменів, застосування фармакологічних препаратів, педагогічних та психологічних засобів відновлення працездатності. Для досягнення високого результату в майбутньому необхідно вже на початкових етапах тренувань правильно застосовувати медико-біологічні засоби відновлення працездатності. Але, оскільки даний вид спорту в Україні почав розвиватися лише 16 років тому, літератури з цього питання недостатньо. Деякі моменти висвітлені у роботах Карпмана В.Л. [4] і Мухіна В.М. [6]. Вони розкривають особливості застосування основних медико-біологічних засобів відновлення працездатності в різні періоди тренувань. Мета. Дослідити методом експерименту вплив деяких медико-біологічних засобів відновлення на працездатність спортсменів-початківців силового триборства віком 16-17 років. В своїй роботі ми провели експериментальне дослідження впливу таких медико-біологічних засобів відновлення як раціональне харчування, лазня, спортивний масаж та самомасаж на спортсменів-початківців силового триборства віком 16-17 років і терміном тренувань 18 місяців. В ході експерименту було сформовано дві однорідні групи чисельністю 15 чоловік кожна. Обидві групи складалися зі спортсменів однієї статі, однакової кваліфікації, приблизно однаковими показниками спеціальної фізичної підготовки. Перша група (досліджувана) дотримувалась спеціально розробленого відновлювального режиму № 1. Друга група (контрольна) тренувалася без дотримання спеціального режиму відновлення працездатності. Режим № 1 для досліджуваної групи передбачав харчування за раціональною схемою, проведення відновного масажу та самомасажу, відвідування лазні. Схема раціонального харчування, розроблена нами, передбачала харчування дрібними порціями п’ять-шість разів на день, з використанням методу „вуглеводного завантаження”, а також підвищеним вживанням вуглеводів у вигляді натуральних соків, овочів та фруктів одразу після тренування та потім кожні 1,5-2 год. В кінці мікроциклу, в п’ятницю або суботу, проводився загальний відновний масаж в сполученні з лазнею тривалістю 30-40 хв. Один раз на два-три тижні проводився глибокий розсмоктуючий масаж. При дворазовому відвідуванні лазні – перший раз у середу, в день, вільний від тренувань. Друге відвідування лазні відбувалося наприкінці тренувального мікроциклу в п’ятницю (суботу). Але під час другого відвідування лазні кількість заходів у парну збільшувалась до чотирьох-п’яти і тривалість перебування в парній зростала до 10-15 хв. Відвідування лазні завершувалось прохолодним душем і 15-20-хвилинним відпочинком. Перед змаганнями, за п’ять-сім днів спортсмени досліджуваної групи не відвідували лазню, оскільки в перші дні після відвідання парної спостерігається деякий спад силових показників. Після закінчення експерименту ми порівняли спортивні результати обох груп. Аналіз отриманих даних показав, що середній показник досліджуваної групи за час дослідження зріс: в присіданнях зі штангою на плечах – на 25 кг; в жимі штанги лежачи – на 20 кг; в становій тязі – на 25 кг; в сумі триборства – на 70 кг. В той час як середній показник контрольної групи зріс відповідно: в присіданнях зі штангою на плечах – на 17,5 кг; в жимі штанги лежачи – на 15 кг; в становій тязі – на 22,5 кг; в сумі триборства – на 55 кг. Таким чином в досліджуваній групі спостерігався більш швидкий темп росту спортивних результатів, порівняно з контрольною групою. Але після статистичної обробки результатів ми дійшли висновку, що результати експерименту не є достовірними (t<2). Дане питання потребує подальшого дослідження на більш кваліфікованих спортсменах з більшим стажем тренувань. Список першоджерел 1. Воробьев А.И. О структуре силовой подготовки. Пауэрлифтинг Украины.– К.: 1992.– № 1.– 75 с. 2. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным!.– Харьков: К-Центр, 1999.– № 2.– 43 с. 3. Загорская Н.А., Журавлева А.И., Кудюков И.С. Комплексное применение физических методов восстановления у тяжелоатлетов /Методические рекомендации.– М.: ФиС, 1981.– 22 с. 4. Карпман В.Л. Спортивная медицина.– М.: ФиС, 1987.– 304 с. 5. Клапчук В.В., Дзяк Т.В., Муравов І.В. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина.– К.: Здоров’я, 1995.– 312 с. 6. Мухін В.М. Фізична реабілітація.– К.: Олімпійська література, 2000.– 420 с. 7. Платонов В.Н., Булатова М.Н. Физическая подготовка спортсмена /Учебное пособие.– К.: Олимпийская литература, 1995.– 320 с. О СУЩНОСТИ АКСИОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА ФОРМИРОВАНИЯ ЗДОРОВЬЕ СБЕРЕГАЮЩЕЙ КУЛЬТУРЫ СТУДЕНТОВ ВУЗА Воронин Дмитрий Евгеньевич, старший преподаватель Экономико-гуманитарный факультет Таврического национального университета им.В.И.Вернадского Диалектико-материалистическая аксиология (от греческого ах1а –»ценность» и 1оgоs – «учение») вскрывает сущность ценностного подхода и является более общей по отношению к здоровье сберегающей проблематике. Аксиологический подход даёт возможность рассматривать человека как высшую ценность общества, а также позволяет изучать явления с позиции удовлетворения потребностей людей. Это обстоятельство позволяет выбрать его в качестве теоретической основы исследования формирования здоровь есберегающей культуры студентов. Категория «ценности» в литературных источниках, как правило, рассматривается применительно к миру человека и общества, так как вне человека и без человека ценности не существуют. Так, В.У.Крамар отмечает, что ценность представляет собой тип значимости предметов и явлений, имеющих только «человеческое измерение». Ценности не первичны, они производны от соотношения мира и человека и выражают то, что значимо для человека. В обществе любые события, так или иначе, значимы, любое явление выполняет определённую роль. Тем не менее, только положительно значимые явления составляют ценность для человека. Ценность того или иного объекта определяется в процессе его оценки личностью, которая выступает как средство осознания ею значимости предмета деятельности человека, удовлетворения его потребностей. В своей работе В.У.Крамар особо подчеркивает, что разница между ценностью и оценкой заключается в том, что ценность объективна, ибо она образуется в процессе общественно-исторической практики. Оценка же есть выражение субъективного отношения к ценности и поэтому может быть как истинной (если она соответствует ценности), так и ложной (если она ценности не соответствует)[ 1, 19] Оценке в отличие от ценности свойственно быть не только положительной, но и отрицательной. Благодаря оценке мы выбираем те предметы, которые полезны, нужны нам и обществу. Оценка по своей природе может приводить к переоценке ценностей в связи с изменением, как деятельности субъекта, так и объективных условий на разных этапах его развития. Оценка осуществляется на двух уровнях. На эмоциональном уровне она характеризуется неосознанностью и проявляется в чувстве удовлетворения или неудовлетворения, а на рациональном уровне - осознанием ее важности, значимости для человека. Поэтому в педагогической практике является важным то, что только осознаваемая личностью в результате оценки ценность способна служить ориентиром в поведении и деятельности человека, то есть выполнять аксиологическую функцию. В целях различия признаваемых (субъективно-объективных) и фактических (объективных) ценностей употребляется категория «потребность». Общеизвестно, что потребности человека выступают основой его жизнедеятельности. Всё культурное наследие человечества связано с историей возникновения и развития потребностей людей. Детальное изучение истории развития и становления потребностей является своеобразным ключом к пониманию истории человеческой культуры. Многие учёные рассматривают потребность в качестве причины активности, деятельности человека. Характеризуя стадии развития потребности, А.Н.Леонтьев отмечает, что на первой стадии потребность выступает как внутреннее, скрытое условие деятельности, а на второй – как реальная сила, регулирующая и направляющая конкретную деятельность человека. Следовательно, потребность активизирует деятельность и находит в ней своё завершение[ 2]. Удовлетворяя свои насущные потребности, человек обнаруживает в себе новые, побуждающие преодолевать условия своего бытия, улучшать и создавать новые формы жизни. Обладая регулирующей функцией, потребности выступают в качестве значимого критерия развития нравственного потенциала личности. Рассматривая данную проблему, А.С.Макаренко писал, что глубочайший смысл воспитательной работы заключается в отборе и воспитании человеческих потребностей, в приведении их к той нравственной высоте, которая только может побуждать человека к борьбе за дальнейшее совершенствование [ 3]. Стоит подчеркнуть, что отдельно взятые потребности не представляют какой-либо ценности. Цель, являясь идеальным образом предстоящей деятельности, будет для человека более значимой в сравнении с потребностью. Реализуя поставленную цель, человек либо прекращает деятельность, либо ставит перед собой новые цели. Поэтому расположение ценностей для человека зависит не только от характера выполняемых сегодня функций, но и от идеалов, целей, которых он хочет добиться в результате своей деятельности. С одной стороны, ценностные ориентации относительно автономны, поскольку представление о ценностях опирается на научные взгляды о мире в целом. В то же время, формируясь, они оказывают значительное воздействие на интересы и потребности, на цели деятельности человека. Этим обратным воздействием и обусловлена образовательно-педагогическая направленность формирования здоровье сберегающей культуры студентов вуза как общественного явления. В ценностных ориентациях личности проявляется не только собственный, но и накопленный человечеством исторический опыт. Воплощенный в системы принципов, эталонов, ценностных понятий, этот опыт становится доступным каждому члену общества и позволяет ему определиться в культурных нормах индивидуальной деятельности. Доминирующая ценностная ориентация играет роль «аксиологической пружины», передающей свою активность всем остальным звеньям системы ценностей. Выбор ценностного подхода позволяет рассмотреть сущность процесса формирования здоровье сберегающей культуры студентов вуза как социально-педагогического феномена. На наш взгляд, выявляя сущность данного феномена, необходимо рассматривать целевые функции формирования здоровье сберегающей культуры студентов вуза как условие культурного развития личности будущего специалиста, обогащения её творческого потенциала. По характеру формирование здоровье сберегающей культуры студентов вуза представляет собой процесс, направленный на развитие студента как активного субъекта творческой учебы, познания и общения. Знания основ здоровье сберегающей культуры выступают как элемент мышления студента, позволяющие вносить корректуры в его жизнедеятельность, образ жизни. Степень осознания студентом здоровья как непреходящей ценности зависит от его сознания, так как факт установления ценности того или иного явления происходит в процессе его оценки. Осознание личностью ценности того или иного явления, его анализ на личностном уровне с позиции сохранения здоровья позволяет определять внутреннее мотивированное, индивидуальное значения для субъекта того или иного действия, поступка. Это позволяет человеку самоопределяться в стиле жизни и самореализовываться в избранном виде деятельности. Литература 1. Крамар В.У. Здоровий спосіб життя// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб.наук пр. За ред.Єрмакова С.С. Харків ХДАДМ (ХХПІ), 2002.-№22.-с.17-23. 2. Леонтьев А.Н.Потребности, мотивы и эмоции// М.:Изд-во МГУ, 1971.-137 с. 3. Макаренко А.С.Воспитание культурных навыков// Собр.соч.; В 7 т.- М., 1957.-Т.4.-с.417-428. ВАЛЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ“Я СТУДЕНТІВ Воронін Дмитро Євгенович, старший викладач Економіко-гуманітарний факультет Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського Науковці різних галузей знань збентежені зростанням хвороб, послабленням дітей і дорослих, що пов“язані з забрудненням довкілля, депресивним станом психіки, незадоволенням реальним станом власних, приватних справ тощо. В умовах складної соціально-екологічної і економічної напруги, спостерігається все глибший і ширший розрив між природними й моральними запитами та можливостями окремої людини і суспільства. Розроблена Міністерствами охорони здоров“я та освіти і науки України “Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні”, спираючись на державну програму “Освіта” (Україна XXI ст.) щодо виховання освіченої, здорової фізично й духовно особистості, наголошує на тому, що пріоритетним у цьому процесі є узгодження потреб особи і суспільства. Валеологія як наука про зміцнення та збереження здоров“я без застосування медикаментозних засобів набуває все ширшого розповсюдження саме завдяки своїй простоті й доступності. Мова йде про те, що людству взагалі й особистості зокрема дається можливість своїм власним розумом, культурою поведінки, високою моральністю, ощадливим ставленням до природи, доброчинністю забезпечити собі здоровий довгий шлях життєтворчості успіху процесі самореалізації. По суті, забезпечення міцного здоров“я педагогічними засобами та морально-психологічними вправами, фізичними навантаженнями людство цікавиться давно, хоч досі ще не створено якоїсь чіткої певної чіткої системи. Широкого визначення набули матеріали про життєвий шлях народного цілителя П.К.Іванова. Суть його позиції полягає в тому, що у взаємопорозумінні з природою як середовищем, яке утримує людини, годує її, захищає від усіх негараздів, особистість мусить дбайливо ставитись до оточення. Методика самозагартування П.Брегга, вчення про карму людини йогів, висновки про екологічну енергосистему В.І.Вернадського, дослідження П.Банківської щодо інвайронментальної соціології, спостереження науковців із Мелітопольського державного педагогічного університету про виховну роль слова, доброчинність і порядність у системі заходів, спрямованих на фізичний розвиток особи є продуктивними і перспективними. Відомі знахідки мистецтвознавців, методистів про роль колективного співу, слухання музики, підготовку й проведення навчальних вистав, які своїм позитивним впливом допомагають зміцненню здоров“я, включені в це наше дослідження. У процесі вивчення стану проблеми про валеологію як педагогічну проблему, ми дійшли висновку, що вона дає підстави для розробки ефективної системи заходів по зміцненню здоров“я на шляху до активного довголіття. Розроблена нами валеологічна система перевіряється в умовах підготовки студентів економічних спеціальностей. Вона складається з трьох блоків заходів загально-педагогічного характеру, а саме: 1. Створення позитивного морально-психологічного клімату навколо проблеми здоров“я шляхом досягнення злагоди в стосунках між викладачами і студентами на основі педагогіки співробітництва. 2. В організацію позанавчальних заходів залучаються на паритетних умовах студенти й викладачі. Створені графіки підготовки й проведення масових заходів спираються на органічне поєднання аудиторних навчальних та позааудиторних занять. 3. Активно розвиваються колективні та групові забави. Провідними в цих заходах є концертні програми хорових колективів, вокально-інструментальних ансамблів, виступи солістів. До таких заходів готуються вистави малюнків, художніх картин, фотографій, адже сприймання мистецтва – активна діяльність, якій потрібно навчати [1, 194]. Проведення науково-теоретичних та науково-практичних конференцій з проблем валеологічного виконання студентів і викладачів готуються за участю науковців, доктора медичних наук В.Я.Янушевського, професорів О.І.Кошелєва, О.С.Максимова, В.С.Єремєєва. Виступи студентів готуються за допомогою медичних працівників і педагогічних діячів. Їх поєднує ідея зміцнення здоров“я, установка на тривале й здорове довголіття за допомогою навчально-освітніх і виховних заходів. Серед заходів немедикаментозної дії ми виділяємо слово (не тільки смислове його навантаження, але й звучання), мистецтво, спілкування. Література: 1. Окса М.М. Генеза вивчення загальнопедагогічних дисциплін у вузах України в XX столітті. Монографія. - Мелітополь: МДПУ, 2004 .- 313 с. 2. Нечепоренко Л.С. Пелагогика личности: Учебное пособие. -Харьков: ХГУ, 1992.-114 с. ПРЕОДОЛЕНИЕ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ МОЛОДЕЖИ СРЕДСТВАМИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА Воронин И.Ю., канд. пед. наук, доцент Кондаков В.Л., канд. пед. наук, доцент |
Похожие:
 | Санкт-Петербург Международная конференция 12 апреля 2012 года «Модернизация... Развитие технического осмотра в Российской Федерации и фз №170 о техническом осмотре транспортных средств |  | Международная Научно-практическая конференция «v Международная конференция... Международная конференция посвященная проблемам общественных наук: Международная Научно-практическая конференция, г. Москва, 23 февраля... |
| Международная Научно-практическая конференция «v Международная конференция... Международная конференция посвященная проблемам общественных наук: Международная Научно-практическая конференция, г. Москва, 23 февраля... | | В соответствии с приказом ректора №5а от 22. 01. 2014 года в рхту... У имени Д. И. Менделеева в период с 22 по 24 апреля 2014 года (в рамках Конгресса «мкхт-2014») проводится Международная научно-практическая... |
| Исследование механизма подачи и определение силы резания при сверлении... ... | | 莫斯科大学孔子学院 Международная научная конференция «Конфуцианство в России» Блажкина А. Ю. Шесть конфуцианских добродетелей (годяньские рукописи) |
| Ii международная конференция «электронный город — электронная губерния... Куртамышского района», постановлением Администрации Куртамышского района от 21 октября 2010 года №62 «О внесении изменений в постановление... | | В. М. Липкин, Т. В. Овчинникова международная научная конференция... Академиков М. М. Шемякина и Ю. А. Овчинникова Российской академии наук (г. Москва) и Филиале Института (г. Пущино, Московская область)... |
| Международная научная конференция «Современная онтология IV : Проблемы метода» Участие в конференциях, фестивалях, семинарах, форумах и т д. ( название мероприятия, место, год) | | Международная научная конференция Республики Татарстан по реализации молодежной политики, формированию здорового образа жизни и содействию подготовке XXVII всемирной... |
| Научная конференция «Инновационный прорыв России: риски и ресурсы,... Научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и соискателей | | Международная научная конференция «достижения европейской науки» Цель: создание педагогических условий для формирования общих компетенций студентов педагогического колледжа |
| Xx юбилейная Международная научная конференция студентов и молодых... В соответствии с перечнем научных мероприятий на 2014 г. Министерства образования и науки РФ | | Международная научная конференция студентов, аспирантов и молодых учёных Государственное автономное образовательное учреждение дополнительного профессионального образования (повышения квалификации) специалистов... |
| Общество кирилла туровского гомельская специализированная славянская... Международная науч конф. (2007, Гомель). V международная научная конференция “Славянская фразеология в ареальном, историческом и... | | Издательский центр «гравис» Международная научная конференция «актуальные... Цель: создание педагогических условий для формирования общих компетенций студентов педагогического колледжа |
