Цивільний захист. До тем для дипломних робіт

6.4. СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА Спеціальна обробка — складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту й особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт. Спеціальна обробка включає: — санітарну обробку особового складу; — дезактивацію; — дегазацію; — дезінфекцію. Санітарна обробка — ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення ОР і БЗ. Дезактивація — видалення РР із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини. Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин. Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об'єк­тах, які були заражені. Дезінсекція — знищення комах і кліщів. Дератизація — знищення гризунів. Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну. Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу форму­вань і населення самостійно. Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань. В областях створюються для цього служби: — санітарної обробки людей і обеззараження одягу (СОЛІОО) — на базі під­приємств побутового обслуговування населення; — комунально-технічна — на базі обласного управління комунального господарства. Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування: — збірні загони (команди, групи) РХЗ; — команди, групи знезараження; — санітарні обмивальні пункти (СОП) — на базі лазні; — станції обеззараження одягу (СОО) — на базі пралень, фабрик хімічної чистки; — станція обеззаражування траспорту (СОТ) — на базі мийок для транспорту. Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками і службовцями об'єктів, населенням в усіх випадках, коли встано­влений факт радіоактивного, хіміч-ного або біологічного забруднення. Воно може проводитися бага­торазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням ко­мандира (начальника), а населенням — самостійно. При зараженні радіаційними речовинами обробка містить у собі механічне видалення цих речовин з відкритих частин тіла, зі слизових оболонок очей, носа, ротової по­рожнини, одягу, спорядження і за­собів індивідуального захисту. Вона проводиться безпосередньо після зараження у зоні радіаційного за­раження і повторюється після виходу з зони зараження. При проведенні часткової са­нітарної обробки у зоні радіоактив­ного зараження засоби індивідуаль- Рис. 6.2. Часткова санітарна обробка ного захисту не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності: — знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином); — не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують; — обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза; — знімають протигаз і старанно миють водою обличчя; — прополіскують рот і горло. Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги. При зараженні краплиннорідкими отруйними речовинами необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Таке оброблення проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакета (ІПП-8), і є достатньо ефективним коли краплі прибрати не пізніше 5 хвилин після попадання. При відсутності ІПП-8 для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило. У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняються у розчинниках і за рахунок цього розподіляються на більшій площі та значно легше проходять крізь шкіру). При зараженні бактеріальними засобами часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють речовини, які осіли на одяг, взуття, спорядження і засоби індивідуального захисту. Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8) обробляють маску протигаза. При відсутності ІПП-8 можна користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%-розчином їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замі­нити силікатним клеєм у тій же кількості). Повна санітарна обробка містить у собі обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим обеззараженням білизни та одягу. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці та евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зони зараження). При забрудненні радіоактивними речовинами обробку потрібно проводити не пізніше 5 годин після забруднення, а через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його обтрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину. При забрудненні краплиннорідкими ОР необхідно негайно провести част­кову санітарну обробку. Наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження і необхідності в її проведенні немає. Забруднений одяг повинен бути замінений у максимально короткий термін. При зараженні бактеріологічними засобами повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі зараження, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з^миттям особового складу обов'язково проводиться повна заміна забрудненого одягу. Дезактивація. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Рис. 6.3. Часткова дезактивація одягу та засобів індивідуального захисту Повна дезактивація здійснюється наступними методами: — змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночас­ною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; — змивання РР струменем води під тиском; — знищення РР газокрапельним потоком; — знищення РР витиранням забрудненої роверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; — змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; — знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування. Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, полягає у відриванні радіоактивних частин від поверхні та усунен­ня їх із забруднених об'єктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання почина­ється з даху і ведеться зверху.вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допо­могою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітка­ми, а також протиранням. Спочатку стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, а потім підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином. Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття, може прово­дитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин при-биральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипанням забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см, переорюванням зараженої території плугом на гли­бину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіацій­ного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептури, які -створюючи плівку перешкоджають пилоутворенню. Дезактивація води проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням. Дезактивація криниць проводиться шляхом багаторазового відкачування з них води і зчищення грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її чистим піском. Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробки або заміни тари. Продукти, які не було затарено, — шляхом зняття забрудненого шару, а заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією ж метою розчини можна підігріти. Дегазація. Будинки, споруди, майно, техника дегазуються хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речо­винами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно). При відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлорувальної дії. Відходи, які містять речовини лужного характеру створюються при: — очищенні нафтопродуктів; — обробленні вовни, льону, бавовни, віскози; — мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв; — обезжиренні металевих поверхонь; — переробці целюлози й інших підприємствах хімічної промисловості. Лужність відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу (синіє), або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної та окислю­вально-хлорувальної дії створюються при: — відбілюванні бавовняних, штапельних тканин та целюлози; — виробництві хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє. Фізико-хімічний спосіб заснований на змиванні отруйних речовин із забруд­неної поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього викори­стовуються порошки «Дон», «Ера» та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і ви­даляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, гас, дизельне паливо, дихлоретан, спирт. Фізичний спосіб заснований на випаровуванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин. Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок тощо. Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна. Демеркуризація — це комплекс заходів, які спрямовані на зниження кон­центрації парів ртуті в повітрі приміщень до гранично допустимої. Вона може проводитись двома способами: хіміко-механічним і механічним. Хіміко-механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок металічної ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами і природним випарюванням ртуті з забруднених матеріалів шляхом провітрювання приміщень. Після такого способу обробки приміщення потребує підсиленого провітрювання. Механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлог, нагріванням поверхні для випаровування залишків ртуті, а при необхідності заміною штукатурки або капітальним ремонтом будівлі. Ці способи можуть застосовуватися комбіновано. Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбі­нованим способами. Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції. Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях. Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що й дегазація і перед­бачає видалення зараженого грунту або використання настилів. Для того, щоб полегшити проведення спеціальної обробки використовують різні комплекти, а також технічні засоби: — індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8; — індивідуальний дегазаційний силі-кагелевий пакет ІДС; — індивідуальний комплект для спе­ціальної обробки автотранспорту ІДК-І; — автомобільний комплект спе­ціальної обробки ДК-4; — авторозливні станції АРС-І2У; — теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д; — димові машини ТДА-М; — дезінфекційно-душеві установки ДДА-53А; — поливо-мийні, прибиральні і по­жежні машини; — сільськогосподарські машини для оприскування рослин; — бульдозери, скрепери, грейдери та інші. Рис. 6.4. Індивідуальний дегазаційний комплект, пристосований для спеціальної обробки автомобілів (ІДК) Розчини, які використовуються для спеціальної обробки Дезактивуючі розчини: — мийний порошок СФ-2У — від білого до жовтого кольору, добре розчиня­ється у воді при t = +10—15 °С. Для дезактивації техніки використовується 0,15% водний розчин СФ-2У; — порошок СН-50 — суміш спеціальних речовин. Для дезактивації техніки використовуються 1% водний розчин при температурі повітря від 14 до 25 °С. Використовують пасти РАС-1, форетіла, лабеміда, мийні засоби — «Новость», «Лотос», «Кристал». У Чорнобилі використовували: сульфанол (СФ-2У) — 0,5-0,6%; щавлеву кислоту — 0,5—1,5%; трилон Б -- 0,3—0,4%; глиноділомід — 15—20%; воду — 77—83%. Ефективність розчину у 8 разів вища, ніж штатних. Дегазаційні речовини і розчини: — діхлорамінДТ-2 (ДТХ-2) — кристалоподібний порошок жовто-білого коль­ору із запахом хлору. У воді не розчиняється, а у діхлоретані розчиняється добре. При додаванні у сухий діхлорамін органічних речовин він самозапалюється. Збе­рігається у фанерних бачках по 40 кг; — діхлорепган — безколірна (жовтувата) летуча речовина із запахом спирту. Кипить при +84 °С, замерзає при -35 °С. У воді не розчиняється, горить чадним полум'ям. Є сильною отрутою, його пари шкідливі при вдиханні та дії на шкіру; — їдкий натрій (каустична сода) — топлений моноліт або лусочки. Гігроскопічний, добре розчиняється у воді. Концентрований розчин його (більше 3—5%) роз'їдає шкірні покриви, пошкоджує тканини, взуття. Зберігають їдкий натрій у герметичних металевих барабанах по 25—100 л; — моноєтамоналамін (технічний) — в'язка рідина (колір жовтий) зі слабким аміачним запахом, гігроскопічна, горюча, добре змішується з водою, температура замерзання -ЗО °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 300 л; — аміачна вода є 20—25% розчином аміаку у воді. Подразнює слизові оболонки очей і носа, на шкірні покриви практично не діє. Температура замерзання -40 °С, зберігається у металевих бочках по 100 і 250 л; — двітретіосновна сіль гіпохлоріду кальцію (ДТС-ГК) — білий сипкий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних роз­чинниках не розчиняється. Подразнює органи дихання, слизові оболонки очей і шкірні покриви, знебарвлює і пошкоджує тканини, викликає корозію нефар­бованих металевих поверхонь. Зберігається у герметичних барабанах з оцин­кованої сталі по 25—50 л; — хлорне вапно — білий порошок із запахом хлору. У воді розчиняється погано, в органічних розчинниках не розчиняється. Викликає іржу металів і пош­коджує тканини, руйнує взуття; — скло натрієве рідке — темно-бура рідина. Використовується для стабілізації водних суспензій ДТС-ГК. Зберігається у металевих бочках по 250 л при температурі повітря від +5 до -5 °С; — монохлорамін Б — білий (з жовтуватим відтінком) кристалоподібний порошок зі слабким запахом хлору. Добре розчиняється у воді, не горить. Зберігається у паперових мішках або фанерних барабанах не більше 30 кг. — дегазаційний розчин № 1 є 2% (за вагою) розчином діхлораміна ДТ-2 у діхлоретані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального за­хисту і місцевості, заражених іпритом. Використовується при температурі повіт­ря до -35 °С при нормі витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину з мо­менту виготовлення не більше 5—7 діб; — дегазаційний розчин № 2 бщ є водним розчином 10% їдкого натрію і 25% моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості, заражених зоманом. Температура замерзання розчину -30 °С. Норма витрати 0,5—0,6 л/м2. Термін придатності розчину не більше одного року; — дегазаційний розчин № 2 ащ (аміачно-лужний) являє собою розчин 2% їдкого натрію, 5% моноєтаноламіна і 20—25% аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, що і розчину № 2 бщ. Температура замерзання роз­чину —40 °С. Для виготовлення 100 л розчину в ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% аміачної води і 5 л моноєтаноламіна, потім одержаний розчин перемішують З хв. і розчин готовий; — 1% водна суспензія ДТС-ГК — призначена для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту шкіри, місцевості заражених зомдном та іпритом. Вико­ристовується при температурі повітря +5 °С та вище. Норма витрати 1,5 л/м2; — водна кашка ДТС-ГК — (дві частини ДТС-ГК та одна частка води). Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених VX, зоманом та іпритом при температурі повітря не нижче +5 °С; — 1% воднийрозчин порошку СН-50 — призначений для дегазації (дезактивації) техніки, зараженої VX, заманом, іпритом за допомогою комплекту ДК — при температурі повітря від 25 до 40 °С. У каністру місткістю 20 л висипають 1 пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1—3 хвилини; — перманганат калію (марганцівка)— (20 грамів на 10 л). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні. Норма витрати 10л на 5—7 м2. Зберігається 2—5 годин; — хлорне залізо — (2 кг хлорного залізу на 10 л води). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні. Норма витрати 10 л на 7— 8 м2. Зберіга­ється 3 доби; — розчин сірчаної кислоти — (0,5—1 літрів сірчаної кислоти на 10 л води). Використовується для демеркуризації цементних або кам'яних поверхонь. Норма витрати 10 л на 6—10 м2. Зберігається 3 доби; — розчин сірки та перекису водню — (1500 г сірки, 6 л перекису водню). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні де можлива адсорбція парів ртуті. Норма витрати 10 л на 10 м2. Не зберігається. Дезінфікуючі речовини і розчини: — формальдегід — безколірний задушливий газ, який розчиняється у воді 35—40% водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях,по 40 л; — фенол —тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою. 3—5% розчину її знищує вегетативні форми мікробів. Фенол є отрутою. Зберігається у металевих бочках і скляних бутлях; — крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу, слабо роз­чиняється у воді. Добре розчиняється у лузі і кислоті. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів також є отрутою; — лізол — червоно-бура масляниста рідина, розчин крезолу в рідкому калійному милі. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5% вод­них розчинів. Зберігається у 100 л металевих бочках; — нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила. 10% водний розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості. Для дезінфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовуються розчини: — 10% монохлораміна Б і 17—20% формальдегіда; — 5% (по вазі) водна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря вище +5 °С. Для дезінфекції об'єктів, які заражені вегетативними формами мікробів, використовуються розчини: — 3—5% формальдегіду; — 2% монохлораміну; — 3—5% фенолу; — 5% крезолу і лізолу; — 5—10% нафталізолу; — 1% водна суспензія ДТС-ГК; — 2% порошку СН-50. Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використо­вуються 20—25% водна суспензія ДТС-ГК, а при спррових фирмах мікробів суспензії, які містять 10—12% активного хлору. Суспензії стабілізуються від випадіння осаду рідким склом (1% від ваги). Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію. / В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміну Б. Розділ 7 ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ТА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Похожие:

	Закон україни Цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт І послуг за державні кошти		Дипломної роботи бакалавра Рекомендований обсяг пояснювальної записки випускних робіт 80-90 сторінок формату А4 (без додатку); кількість плакатів не менше 7...
	Сыктывкарский государственный университет Из указанного количества 55 тем были финансируемыми из различных источников (т е более 50 тем), а 50 тем выполнялись по госбюджетной...		Рабочая программа по изобразительному искусству для 6 классов для учебников Также сделаны изменения формулировок тем уроков (с тем, чтобы можно было по журналам отслеживать выполнение государственного образовательного...
	Обычно в нашем сознании понятие "стресс "ас­социируется с чрезвычайно... Книга предназначена и тем, кто находится в состоянии повышенного нервного воз­буждения, и тем, кто не может справиться со сво­ими...		Пояснительная записка Перечень тем для подготовки выпускниками экзаменационных... Примерный перечень тем рефератов для проведения государственной (итоговой) аттестации выпускников
	Урок-экскурсия по теме: «The Place We Live In» Тем не менее, проведение отдельных уроков, вводных или заключительных по целому ряду тем, представляется вполне возможным. Музейные...		Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...
	Тем, кто когда-то слушал «Арию» и «Мастера» Казалось бы, автор этой книги совершенно не нуждается в пред­ставлении, а уж тем более для тех, кто целенаправленно взял ее в ру­ки....		Лекция Проектирование баз данных Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...
	Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Что ни говорите, а Носов — самая подходящая фамилия для писателя, тем более — для детского писателя, и уж тем более — для весёлого...		Примерный перечень тем рефератов Перечень тем для подготовки выпускниками экзаменационных рефератов по основам безопасности жизнедеятельности, предложенный ниже,...
	Чем меньшее количество пикселей на дюйм вы выберите, тем сильнее... «тяжелый» файл. Конечно, лучше использовать специальные программы для предварительной обработки изображения, но если их у Вас нет,...		Названия разделов, тем, тем уроков
	Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... В настоящее время все большее значение имеет раннее выявление и развитие способностей детей дошкольного возраста. Чем раньше начинается...		Учебник для общеобраз учреждений в 2-х ч. Авт сост. Ю. В. Лебедев.... Данный учебник отличается от большинства подобных ему изданий тем, что предлагает для ознакомления и изучения литературу всего XIX...