Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій)
Скачать 1.95 Mb.
|
| 41.Арбітражне вирішення міжнародних економічних спорів.(47).Міжнародний арбітраж. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань міжнародних економічних договорів, є одним із засобів їх мирного розв'язання. Дві різновидності Міжнародного арбітражу: 1) Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на випадок розгляду спорів, пов'язаних з їх невиконанням;2) Міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв'язання конкретного спору. Відповідно до Статуту 00Н сторони, які беруть участь у будь-якому спорі, продовження якого може загрожувати підтриманню миру і безпеки, повинні намагатись розв'язати його мирними засобами Відповідно до ст. 5 Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про сприяння капіталовкладенням від б травня 1992 р., спори, які можуть виникнути між ними, можуть передаватись за ініціативою будь-якого із урядів до арбітражного суду. Арбітражний суд буде створений і функціонуватиме таким чином: кожний Уряд призначить одного арбітра. За взаємною згодою вони визначать голову арбітражного суду, який повинен бути громадянином третьої держави і призначення якого має бути прийняте обома урядами. Арбітри мають бути призначені протягом трьох місяців, а голова — впродовж шести місяців з дня одержання прохання від будь-якого з урядів про проведення арбітражу. Якщо призначення не будуть здійснені в зазначені строки, то будь-який з урядів може, за відсутності іншої домовленості, просити Генерального секретаря Постійного арбітражного суду зробити необхідне або необхідні призначення, і обидва уряди погоджуються прийняти таке або такі призначення. Арбітражний суд грунтуватиме своє рішення на відповідних принципах і нормах міжнародного публічного права. Його рішення, прийняті більшістю голосів, будуть остаточними і матимуть обов'язкову силу. Під час судового розгляду кожен з урядів візьме на себе витрати, пов'язані з діяльністю свого арбітра і своїм Представництвом у судовому розгляді в арбітражному суді, тоді як витрати, пов'язані з діяльністю Голови, та інші витрати арбітражу будуть сплачені в рівних частинах обома урядами. В своєму рішенні арбітражний суд може на власний розсуд змінити пропорцію розподілу витрат між двома урядами. З усіх інших питань арбітражний суд встановить свої правила процедури. Арбітражний розгляд як один із засобів розв'язання спорів Передбачений Декларацією про принципи міжнародного права (1970 р.) та Манільською декларацією про мирне розв'язання міжнародних спорів. Необхідність розгляду спорів міжнародного характеру арбітражем обумовила потребу розробки Кодексу арбітражного Процесу. Проект Кодексу як первинний варіант був Підготовлений Інститутом міжнародного права. Комісія міжнародного права 00 Н, створена 21 листопада 1947 р.В 1950 р. на Комісії був запропонований проект арбітражного процесуального Кодексу. Особливістю цього :звернення до арбітражу, незалежно від волі сторін, є обов'язковим. Якщо сторони, між якими виник спір, не можуть укласти арбітражну угоду самостійно або з допомогою третьої сторони, то умова такої угоди визначається Міжнародним Судом 00Н. Якщо арбітраж не може розтлумачити своє рішення, воно роз'яснюється Судом. Якщо відкрились нові обставини, то Суд може Переглянути арбітражне рішення. У 1958 р. на десятій сесії Комісії міжнародного права був Прийнятий кінцевий варіант документа про арбітражний Процес, який називався "Зразкові правила арбітражного процесу". Він був представлений Генеральній Асамблеї 00Н, яка 14 листопада 1958 р. своєю резолюцією рекомендувала Цей документ до використання. Зразкові правила потребують вдосконалення з Урахуванням сучасної практики міжнародного економічного співробітництва. Найкращий варіант вирішення цього питання— це розробка на основі "Зразкових правил арбітражного процесу" відповідної конвенції. У 1957 р. державами — членами Ради Європи була укладена Європейська конвенція з мирного врегулювання спорів. Цей міжнародно-правовий акт, поряд з іншими питаннями, регулює при розгляді спорів судову процедуру , примирення і арбітраж. У Підсумковому документі Віденської зустрічі представників держав — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаному 15 січня 1989 р. і колишнім Радянським Союзом, зазначено, що для врегулювання спорів слід заслуховувати третю сторону, якщо вони не можуть бути урегульовані іншими мирними засобами. Уряди держав — учасниць СНД (за винятком Азербайджанської Республіки) підписали 20 березня 1992 р. Угоду про порядок розгляду спорів, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Відповідно до цієї Угоди встановлено порядок розгляду господарських спорів між суб'єктами, які знаходяться в різних державах — учасницях Співдружності. Господарюючі суб'єкти (підприємства, об'єднання, організації, громадяни-підприємці) кожної держави — учасниці Співдружності користуються на території іншої держави-учасниці правовим і судовим захистом своїх майнових прав і законних інтересів, рівним з господарюючими суб'єктами іншої держави. Компетентний суд держави-учасниці має право розглядати спір, коли на його території: а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на момент пред'явлення позову. Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, які знаходяться на території різних держав — учасниць СНД, то спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача; б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства-відповідача; в) має місце дія або інша обставина, яка стала підставою для відшкодування збитків; г) має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації; д) знаходиться контрагент — постачальник, підрядник, і спір стосується укладення, зміни або припинення договорів. Компетентні суди держав — учасниць СНД розглядають справи і в інших випадках, якщо є письмова згода сторін про передачу спору цьому суду. За наявності такої згоди суд іншої держави — учасниці СНД припиняє проведення справ за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі. Позов суб'єктів господарювання про право власності на нерухоме майно розглядається виключно судом держави — учасниці СНД, на території якої знаходиться майно. Щодо справ про визнання повністю або частково ненормативних актів державних та інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктом такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання вказаними органами своїх обов'язків стосовно господарюючих суб'єктів, то вони розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу. Зустрічний позов і вимога про залік, які випливають із того ж правовідношення, що й основний позов, підлягають розгляду у тому ж суді, який розглядає основний позов. 42.Гармонізація національного галузевого законодавства з міжнародним правом.(44). Міжнародне економічне право покликане регулювати суспільні відносини між різними суб'єктами. Головним суб'єктом міжнародного економічного права є держава. За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. Так, у Декларації про державний суверенітет України зазначено, що народ України є єдиним джерелом державної влади. Повновладдя народу забезпечується на основі Конституції як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад України. До ознак будь-якої держави слід віднести такі: І) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова система; 6) право. Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин. Наприклад, у розділі десятому "Міжнародні відносини" Декларації про державний суверенітет України зазначено, що вона як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах. Нині держави світу або їхні групи функціонують в умовах інтернаціоналізації господарського життя, міжнародного поділу праці, різних можливостей у забезпеченні виробництва сировинними, енергетичними, трудовими та іншими необхідними ресурсами, монополії ряду держав на випуск окремих видів продукції та дії інших факторів, які обумовлюють необхідність міжнародного економічного співробітництва. Вихід сьогодні будь-якої держави на шлях науково-технічного прогресу, інтенсифікації національної економіки практично неможливий без активної діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, створення найсприятливіших умов для інтегрованості національної економіки у світову, наближення її до ринкових структур розвинутих країн. Ці чинники значною мірою сприяють зростанню економічної могутності держав, піднесенню народного добробуту та вирішенню інших соціальне важливих для кожної країни завдань. Держави нині активніше займаються питаннями зовнішньоекономічної діяльності, намагаються частіше виступати як суб'єкти міжнародного економічного права, використовуючи різні форми міжнародного співробітництва Укладається чимало різноманітних міжвідомчих угод на рівні окремих державних органів. Держави беруть участь у діяльності міжнародних економічних організацій та використовують інші форми міжнародного економічного співробітництва. Враховуючи ту роль, яку відіграють міжнародні організації в різних сферах міжнародного співробітництва, багато держав світу стають їх членами. Це стосується й України, яка є сьогодні самостійним і суверенним суб'єктом міжнародних відносин. Уже в 1994 р. вона була членом близько 40 міжнародних організацій, причому до 20 із них вступила протягом 1993—1994рр. Участь України у міжнародних організаціях вимагає від неї, звичайно, відповідної участі у формуванні їх коштів. Так, за один рік членства в 00Н наша країна сплачує близько 19 млн дол. США. Але водночас членство в міжнародних організаціях забезпечує як пряму, так і побічну вигоду. Так, лише участь України в миротворчій акції 00Н у колишній Югославії обумовила повернення в державу протягом двох років близько 10 млн дол. (сплата заробітної плати, компенсація за використання техніки, а також перевезення). Або такий приклад. Завдяки участі України в такій організації, як Всесвітній поштовий конгрес, Міністерство зв'язку України одержить від цієї організації більш як 2 млн дол. на розвиток поштової і телефонної мереж України, тобто це — фактично повернення тих коштів, які ми платимо в бюджет міжнародних організацій. Участь України в діяльності міжнародних організацій значно розширює її можливості у міжнародному, зокрема економічному, співробітництві Держава може вступати у міжнародні відносини економічного змісту і не з суб'єктами міжнародного права чи міжнародного економічного права. В цьому разі відносини регулюватимуться не нормами міжнародного права або міжнародного економічного права, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами міжнародного приватного права. Виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет, законів "Про економічну самостійність України", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та деяких інших, Україна як держава є самостійним суб'єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин. Вона укладає необхідні міжнародно-правові договори та угоди, бере участь у діяльності міжнародних економічних організацій. Використовуючи свої права у міжнародних економічних відносинах, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов'язання. 43.Міжнародна економічна організація як суб’єкт міжнародних економічних відносин. Одним із ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми з нагляду і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин, та ін. 24 жовтня 1945 р. була створена міжнародна, міждержавна організація — Організація Об'єднаних Націй, основними цілями якої є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів, здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеруГоловною у системі соціалістичних країн була (РЕВ). Як відомо, процеси, які відбувалися у 80—90 роках XX ст. у багатьох соціалістичних країнах, привели до припинення існування РЕВ. Система капіталістичних держав була .Перший найбільш узагальнений поділ міжнародних організацій дає можливість виділити їх чотири групи: 1) універсальні міжнародні організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; 2) міжнародні організації, членами яких були соціалістичні країни; 3) міжнародні організації, які об'єднували капіталістичні країни; 4) міжнародні регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються. Класифікацію міжнародних економічних організацій можна продовжити і в межах кожної із названих груп.Серед такої універсальної міжнародної організації, як 00Н, можна виділити дві підгрупи:1) спеціалізовані установи 00Н :Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку;2)допоміжні органи 00Н, які користуються статусом міжнародних організацій:Конференція з торгівлі та розвитку. Певну роль у розвитку міжнародного економічного співробітництва в окремих напрямах відіграють міжнародні та регіональні міжурядові галузеві організації, зокрема Продо вольча і сільськогосподарська організація О ОН, Всесвітня поштова спілка, Організація міжнародної цивільної авіації, Міжурядова морська консультативна організація, Міжнародний банк економічного співробітництва та ін. Всі названі організації наділені міжнародною правосуб'єктністю і відіграють значну роль в організації і здійсненні міжнародного економічного співробітництва. Створені на основі міжнародних договорів, вони у межах своєї діяльності обговорюють різноманітні економічні проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми міжнародного економічного права Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин провадять діяльність, пов'язану з організацією та здійсненням міжнародного економічного співробітництва. Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету (ст. 4). 44.Загальні проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом.(42) 45.Віденська конвенція про право міжнародних договорів. Серед універсальних міжнародних організацій:Комісія 00Н з права міжнародної торгівлі. В результаті діяльності цієї комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти: Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін. Всі ці акти мають важливе значення для регулювання міжнародних економічних відносин. У Преамбулі Конвенції 00Н про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у Відні (Австрія) у 1980 р., зазначено, що держави-учасниці, беручи до уваги загальні цілі резолюції 6-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї 00Н про встановлення Нового міжнародного економічного порядку та вважаючи, що розвиток міжнародної торгівлі на основі рівності і взаємовигоди є важливим елементом у справі сприяння розвитку дружніх відносин між державами, прийняття однакових норм, які регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів і враховують різні суспільні, економічні і правові системи, сприятиме усуненню правових бар'єрів у міжнародній торгівлі і її розвитку, підписали згадану Конвенцію. |
Похожие:
 | Конспект лекцій з дисципліни п равознавство Харків − хнамг − 2006... Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство” (для студентів усіх спеціальностей академії). Автор А.І. Кубах – Харків: хнамг, 2006.... | | Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження (1 частина ) (для студентів... Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження, частина 1 (для студентів спеціальності 090603 Електротехнічні системи споживання)/... |
| Тема: «международная деятельность тнк» I. проблемы регулирования международной деятельности транснациональных корпораций (тнк) | | Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються... З метою подальшого впорядкування діяльності митних ліцензійних складів та у зв'язку зі змінами, які відбулися в митному регулюванні... |
| Конспект лекцій Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави Основні теорії, що пояснюють суть І природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади |  | Правительство Российской Федерации Федеральное государственное автономное... Международные процессы свидетельствуют, что деятельность тнк непосредственно влияет не только на экономическое развитие стран, где... |
| Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч... ... | | НовостИ «рбк-дайджест» («Коммерсант-Daily»). Тнк-bp получила уведомление фас о налоговой задолженности за 2001г в размере 6,98 млрд руб |
| Программа дисциплины Управление капиталом в холдингах Автор курса: к э н., заместитель Генерального директора ОАО «Удмуртнефть» по экономике и финансам (группа компаний тнк-вр) М. М.... | | Мінімальна кількість балів – 80 Нормативний курс “Міжнародна інформація” призначений ознайомити студентів з теорією та практикою міжнародних інформаційних відносин... |
| Зміст Від авторів Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини Аналіз та компонування інформації для проекту у різному форматі. Художнє конструювання об’єктів технологічної діяльності | | Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. Математика: Підручник для 1 кл Формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів... |
| Экономический механизм консалтинговых услуг в корпоративных стратегиях тнк Работа выполнена на кафедре Внешнеэкономической деятельности и международного бизнеса Дипломатической академии Министерства иностранных... | | Рабочая программа дисциплины Тнк, интеграционных группировок, международных экономических организаций, т е дает базовую основу студентам в области мирохозяйственных... |
| «Удосконалення торгово-посередницької діяльності тов «Акрос»». Актуальність теми Актуальність теми. Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Сечину больше ничего не напоминает про тнк. Крупнейшая тюменская дочка "Роснефти" переименована, но Якушев по-прежнему в плюсе |
