Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій)
Скачать 1.95 Mb.
|
| 26.Принципи міжнародного торгового права. Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах і, насамперед, у документах Конференції О ОН з торгівлі і розвитку(ЮНКТАД) (Заключний акт від 15 червня 1964 р.). Система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає в себе 14 наступних принципів: 1) торгові відносини базуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав; 2) недопущення дискримінації, що може здійснюватись у зв'язку з приналежністю держав до різних соціально-економічних систем; 3) кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4) економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами; 5) національна і міжнародна економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому; 6) міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу; 7) розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговим інтересам інших країн; 9) розвинуті країни, які беруть участь у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту із третіх країн, особливо країн, що розвиваються; 10) міжнародна торгівля має сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються; 11) міжнародні установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення притоку міжнародної фінансової, технічної і економічної допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення свого економічного зростання; 12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються;13) Державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їх торгівлю;14) Повна деколонізація відповідно до Декларації 00Н про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку та здійснення суверенних прав країн на природні багатства. Конференція виробила і рекомендувала ряд спеціальних принципів, які визначають міжнародні торгові відносини і торгову політику і сприяють розвитку зовнішньої торгівлі. Переважно вони спрямовані на підтримку країн, що розвиваються- Деякі правові принципи міжнародної торгівлі були вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі і розвитку (Делі, 1968р.) 27.Сутність транспортних сполучень. У системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов'язані з організацією і здйсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення — це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого урегулювання міжнародних відносин у галузі транспорту багато в чому залежать результати у міжнародному співробітництві в різних його напрямах. Ці відносини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, міжнародними організаціями, регулюються відповідними міжнародними принципами і нормами. Їх система і відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі, складової частини міжнародного економічного права. Під міжнародним транспортним правом слід розуміти систему міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітництва. Принципи і норми міжнародного транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнародних договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту (транспортні договори). Вони укладаються від імені і за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які ідійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосторонні. До багатосторонніх договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море, підписану у 1958 р. 13-ма державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць 1922 р та інші. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов'язково враховується специфіка виду транспортних засобів. Так, у договорі про торгове судноплавство визначається, територія, на яку поширюється договір; питання сприяння сторін свободі торгового судноплавства; підтримка і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнародному судноплавстві принципу вільної і справедливої конкуренції; визнання національної належності судна; надання допомоги при корабельних катастрофах і аваріях та інші питання. 28.(34).Європейська економічна комісія як регіональна міжнародна економічна організація. Створена у 1947р. як тимчасовий орган ООН з питань економічного відродження Європи.Сьогодні вона працює на постійній основі.Об»єднує 32 європейські країни ,США і Канаду.Пріоритетними напрямками ЇЇ діяльності є:сприяння торгівлі;довгострокове економічне планування та прогнозування; науково-технічна співпраця країн-учасниць;захист довкілля.Результа досягнуті в роботі Комісії у розв»язанні проблем розширення співпраці в галузі торгівлі,дослідження та регламентів у зовнішній торгівлі,ліквідації розбіжностей у правових режимах країн-членів. 29.Імунітет держави. (46).Імунітет держави та його значення у міжнародних економічних відносинах. Імунітет — слово латинського походження і в перекладі на українську мову означає звільнення від чого-небудь. У міжнародному праві імунітет держави розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іноземної держави. Коли держава виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин з іншими державами або з міжнародними організаціями, то такі відносини регулюються нормами міжнародного економічного права. Водночас вона може вступати у відносини міжнародно-правового характеру з різними іноземними юридичними особами, окремими громадянами інших держав. Відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами міжнародного приватного права. Міжнародне приватне право — це система правових норм, які покликані регулювати цивільно-правові, сімейні та трудові відносини міжнародного характеру, в яких суб'єктами переважно виступають іноземні юридичні особи, іноземні громадяни та особи без громадянства. Але незалежно від того, які це відносини, якими нормами (чи міжнародного економічного права, чи міжнародного приватного права) вони регулюються, в обох випадках тут діє принцип імунітету держави. Під ним розуміють непідлеглість однієї суверенної держави дії законодавства іншої держави і непоширення на одну державу, її органи юрисдикції (судочинства) іншої держави. Цей принцип діє як у міжнародному публічному, так і в міжнародному приватному праві. В його основі лежить суверенітет держав, їхня суверенна рівність і незалежність одна від одної. Враховуючи це, жодна держава не може здійснювати свої владні функції відносно іншої держави, її органів, а також її власності. Однак слід підкреслити, що не виключається підлеглість однієї держави юрисдикції суду іншої. Але це можливо лише за умови попередньої згоди відповідної держави. Така згода може бути виражена і шляхом укладення міжнародного договору. Ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зазначається, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України чи іншими органами за вибором сторін. Розглядаючи питання про імунітет держави, не слід робити висновок про те, що всілякого роду спірні питання, що виникають, не можуть взагалі розглядатися. Відповідні позови до держави, яка не належним чином виконує свої зобов'язання, можуть бути предметом розгляду у судах цієї ж країни або, за її згодою, у судах іншої країни.При укладенні угод у межах міжнародної торгівлі, як правило, передбачається внесення до їх змісту питання про те, хто може бути арбітром у випадках, коли виникнуть які-небудь спори. Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господарські організації, наприклад державні, які виступають як юридичні особи. У даному випадку йдеться про зовнішньоторговельні об'єднання, морські пароплавства, в оперативному управлінні яких знаходяться державні торговельні судна. Існування принципу роздільної майнової відповідальності між державою і її юридичними особами означає, що за невиконання зобов'язань перед іноземними контрагентами (фірмами) майнову відповідальність несуть юридичні особи самостійно. Це положення, зазначено у ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність",Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, як і вони не несуть такої відповідальності за дії України як держави. Імунітет держави — це принцип міжнародного права, що випливає із засад державного суверенітету. Імунітет держави виявляється в тому, що з огляду на рівність усіх держав (і велетенських за розмірами території та чисельністю населення, і карликових) певна держава не може здійснювати владу стосовно іншої держави. Прицьому спрацьовує правило "рівний не має влади над рівним" . Імунітетом користуються іноземна держава, її органи та майно, що належить державі. Майно іноземної держави не може піддаватись заходам примусового характеру (накладенню арешту тощо). Теорія і практика розрізняють кілька видів імунітету держави: 1)судовий; 2) від попереднього забезпечення позову; 3)від примусового виконання рішення; 4)майновий (власності). Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави, У цьому разі керуються правилом "рівний не має юрисдикції над рівним" Держава не може бути притягнута до суду іншої держави як відповідач, окрім випадків чітко висловленої такою державою згоди. При цьому не мають значення чинники, спираючись на які певна держава хотіла б притягти до свого суду іншу державу. Імунітет держави від попереднього забезпечення позову полягає в тому, що майно держави не може бути предметом забезпечення позову. Імунітет держави від примусового виконання рішення означає, що без згоди держави не можна здійснити примусове виконання судового рішення, винесеного проти неї судом, третейським судом іншої держави. Не можуть виконуватися примусові заходи у порядку забезпечення позову чи у порядку примусового виконання вже винесеного судового рішення стосовно, наприклад, державних морських суден, які навіть перебувають у територіальних водах держави, яка б хотіла їх конфіскувати. Принцип імунітету держави відбитий у внутрішньому законодавстві більшості країн світу. Застосування принципу імунітету держави вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці. Образно кажучи, з тим, щоб будувати міст через річку, згодні всі. Проте як його будувати — уздовж річки чи поперек — думки різняться. Так і з імунітетом держави — відсутня єдність поглядів на розуміння обсягу та сфери застосування цього принципу. У доктрині та практиці різних правових систем є дві основні концепції імунітету держави — імунітету абсолютного та функціонального (обмеженого). Згідно з теорією абсолютного імунітету державний імунітет базується на імперативному принципі сучасного міжнародного публічного права — суверенній рівності державТеорія абсолютного імунітету дає змогу широко тлумачити та застосовувати імунітет держави. Подання позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно держави можуть бути вчинені лише тоді, коли є згода на те з боку відповідної держави. 30.Повноваження державної митної служби. Митний кодекс України (МКУ) був прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. Він складається з 11 розділів. У розділі першому '" Загальні положення" закріплені норми, які стосуються змісту митної справи, взаємовідносин митних органів України з іншими органами та особами. Відповідно до ст. І МКУ митна справа включає порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане із встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики тощо. Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання здійснюється відповідно до Кодексу, законів України та міжнародних договорів України. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних організацій з питань митної справи. Важливе значення МКУ полягає у тому, що він юридичне фіксує такі поняття, як митна територія, митний кордон, митна зона (ст. З — 5). Так, територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію. Межі цієї території України є митним кордоном України. Він збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Останні є складовою частиною митного кордону України. На території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Їх статус та територія встановлюються Верховною Радою України відповідно до законів України про спеціальні митні зони. МКУ у загальних рисах визначає систему та компетенцію органів державного регулювання митною справою. Зокрема у ст. 8 зазначено, що регулювання митною справою здійснюють вищі органи державної влади та управління України. Головні напрями митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мита та умови митного оподаткування, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняються, визначаються Верховною Радою України. Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України, встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури, координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи, проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України, подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюються Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи, як вже зазначалося, є Державний митний комітет України. Він приймає нормативні акти тільки відповідно до МКУ та інших законів України. Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів- Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Систему органів управління митною справою становлять Державний митний комітет України та митниці України. Державний митний комітет України утворюється Президентам України. Голова Державного митного комітету України призначається відповідно до чинного законодавства. Створення, реорганізація та ліквідація митниць України здійснюється Державним митним комітетом України за погодженням з Міністерством фінансів (ст. 9). Митні органи України є частиною системи державних органів. Враховуючи це, в МКУ передбачена група норм (ст. 16 — 20), які регулюють взаємовідносини митних органів з іншими державними органами, підприємствами та. громадянами. Зокрема, передбачено, що державні та інші органи, які відповідно до законів України не здійснюють загального керівництва Митною справою,не вправі приймати рішення .які входять у компетенцію митних органів України ,чи іншим чином втручатись у діяльність цих органів. |
Похожие:
 | Конспект лекцій з дисципліни п равознавство Харків − хнамг − 2006... Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство” (для студентів усіх спеціальностей академії). Автор А.І. Кубах – Харків: хнамг, 2006.... | | Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження (1 частина ) (для студентів... Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження, частина 1 (для студентів спеціальності 090603 Електротехнічні системи споживання)/... |
| Тема: «международная деятельность тнк» I. проблемы регулирования международной деятельности транснациональных корпораций (тнк) | | Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються... З метою подальшого впорядкування діяльності митних ліцензійних складів та у зв'язку зі змінами, які відбулися в митному регулюванні... |
| Конспект лекцій Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави Основні теорії, що пояснюють суть І природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади |  | Правительство Российской Федерации Федеральное государственное автономное... Международные процессы свидетельствуют, что деятельность тнк непосредственно влияет не только на экономическое развитие стран, где... |
| Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч... ... | | НовостИ «рбк-дайджест» («Коммерсант-Daily»). Тнк-bp получила уведомление фас о налоговой задолженности за 2001г в размере 6,98 млрд руб |
| Программа дисциплины Управление капиталом в холдингах Автор курса: к э н., заместитель Генерального директора ОАО «Удмуртнефть» по экономике и финансам (группа компаний тнк-вр) М. М.... | | Мінімальна кількість балів – 80 Нормативний курс “Міжнародна інформація” призначений ознайомити студентів з теорією та практикою міжнародних інформаційних відносин... |
| Зміст Від авторів Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини Аналіз та компонування інформації для проекту у різному форматі. Художнє конструювання об’єктів технологічної діяльності | | Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. Математика: Підручник для 1 кл Формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів... |
| Экономический механизм консалтинговых услуг в корпоративных стратегиях тнк Работа выполнена на кафедре Внешнеэкономической деятельности и международного бизнеса Дипломатической академии Министерства иностранных... | | Рабочая программа дисциплины Тнк, интеграционных группировок, международных экономических организаций, т е дает базовую основу студентам в области мирохозяйственных... |
| «Удосконалення торгово-посередницької діяльності тов «Акрос»». Актуальність теми Актуальність теми. Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Сечину больше ничего не напоминает про тнк. Крупнейшая тюменская дочка "Роснефти" переименована, но Якушев по-прежнему в плюсе |
