Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності тнк (транснац-х корпорацій)
Скачать 1.95 Mb.
|
| 36.Державна митна служба (завдання та функції). Стаття 8. Органи державного регулювання митною справою Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрями(функції) митної політики України;структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладення;спеціальні митні зони та митні режими на території України;перелік товарів,експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України; встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств,державних комітетів та відомств України з питань митної справи;проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України,яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна митна служба України приймає нормативні акти тільки відповідно до цього Кодексу та інших законів України.Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та недержавних органів. Стаття 9. Митні органи. Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.Система митних органів України складається з Державної митної служби України,регіональних митниць, митниць,спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання:а)захист економічних інтересів України;б)контроль за додержанням законодавства України про митну справу;в)забезпечення виконання зобов'язань,які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;г)використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;е)комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;є)здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України; ж)створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;з)боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;и)співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн,а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;і)ведення митної статистики. Державна митна служба України створюється Президентом України.Голова Державної митної служби України призначається відповідно до чинного законодавства України. Регіональні митниці відповідно до закону створюються Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація і ліквідація митниць спеціалізованих митних управлінь та організацій,установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України. 37. Генеральна Асамблея ООН та її роль у міжнародних економічних відносинах. Генеральна Асамблея є одним із вищих органів 00Н. Вона займається питаннями співробітництва держав в економічній, соціальній та інших сферах. На неї покладені функції керівництва діяльністю Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР). Відповідно до ст. 13 Статуту 00Н Генеральна Асамблея передбачає організацію досліджень і прийняття рекомендацій, спрямованих на сприяння міжнародному співробітництву, зокрема в економічній сфері. Функції і повноваження Генеральної Асамблеї 00Н у цій сфері регламентовані у главах IX "Міжнародне економічне і соціальне співробітництво " (ст. 55—60) і Х "Економічна і Соціальна Рада" (ст. 61—72) Статуту 00Н. Питання економічного співробітництва посідають важливе місце у діяльності Генеральної Асамблеї 00Н. Уже на її 16-й сесії, що відбулась у 1961 р., була прийнята резолюція "Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку", в якій вперше було порушено питання про скликання в межах 00Н міжнародної економічної конференції. А на 17-й сесії (1962 р.) з ініціативи колишнього СРСР були прийняті рекомендації щодо проведення міжнародної торгової конференції. У 1963 р. 18-та сесія Генеральної Асамблеї 00Н розглянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгівлі. Завдяки активній позиції цього органу у 1964 р. у Женеві була скликана І Конференція 00Н з торгівлі і розвитку, яка відіграла надзвичайно важливу роль в організації та здійсненні міжнародної торгівлі. Подальша хронологія і аналіз змісту діяльності Генеральної Асамблеї 00Н свідчать про надзвичайно важливе її значення у розвитку міжнародного економічного співробітництва. Так, на 25-й сесії (1970 р.) була прийнята "Міжнародна стратегія розвитку", яка, зокрема, передбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються; на 29-й сесії (1974 р.) була прийнята Хартія економічних прав та обов'язків держав; у 1974 р. на VI спеціальній сесії приймається Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку; у 1975 р. на VII спеціальній сесії було розглянуто питання "Розвиток і міжнародне економічне співробітництво"; у 1980 р. ще раз було розглянуто питання про встановлення нового міжнародного економічного порядку. Активна діяльність Генеральної Асамблеї в організації економічного співробітництва характерна і для сучасного періоду. 38.Засоби вирішення спорів, що випливають з міжнародних договорів. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ І ЗАСОБІВ РОЗВ'ЯЗАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СПОРІВМіжнародне економічне право зокрема, як і міжнародне публічне право загалом, не передбачає міжнародних інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони міжнародних економічних договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори виконувалися самостійно. Як зазначалося, з часів Стародавнього Риму відомо: "Договори слід виконувати" Розділ VI Статуту 00Н передбачає мирні засоби розв'язання всіх спорів між державами. Це стосується і спорів на теремі економіки. Беручи до уваги те, що міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, розв'язання спорів у межах міжнародного економічного права має відбуватися на відомих загальних засадах урегулювання спорів. Статут 00Н окрім спорів згадує ще й про ситуації, продовження яких може загрожувати миру й безпеці. Існують спори юридичні і політичні. Економічні спори можна зарахувати і до тих, і до інших. У Хартії економічних прав і обов'язків держав (прийнято в 1974р. на 29-й сесії Генеральної Асамблеї 00Н) зазначається, що жодна держава не може здійснити щодо іншої держави або загрожувати їй вжиттям економічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на утиснення її суверенних прав або отримання будь-якої вигоди. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (серпень 1975 р.) зафіксував, що держави-учасниці: 1)розв'язують спори між ними мирними засобами так, щоб не піддати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість; 2)добросовісно і в дусі співробітництва використовують такі засоби, як переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд або інші мирні засоби за їх вибором, включаючи будь-яку процедуру врегулювання, погоджену до виникнення спорів, у яких вони були сторонами;3)утримуються від будь-яких дій, що можуть погіршити становище такою мірою, що буде поставлено під загрозу підтримання міжнародного миру та безпеки і тим самим мирне врегулювання спорів стане важким. Політичні спори не передаються на розгляди до міжнародних судів та арбітражів. Політичні спори між державами можуть тривати роками, десятиліттями, а то й століттями, якщо їх не вдається вирішити шляхом переговорів чи іншим способом представникам сторін, що сперечаються. 1)Перший прийомом вирішення міжнародних економічних спорів-безпосередні переговори держав, які конфліктують. Окрім переговорів застосовують також інші узгоджувальної процедури: 2)"Добрі послуги" — це ситуація, коли в конфлікт держав втручається третя сторона. Ця сторона організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх посадити за стіл переговорів. Коли конфліктуючі сторони розпочали переговорний процес, третя сторона може вважати себе вільною. Проте часто такі доброзичливі треті сторони беруть участь і у процесі переговорів. 3)Посередництво означає активну участь третіх сторін у процесі безпосередніх переговорів між сторонами, що сперечаються. Іноді конфліктуючі сторони не хочуть сидіти за одним столом в одній кімнаті зі своїм опонентом і третій стороні — доброзичливиці — доводиться виконувати "човникову дипломатію" між двома приміщеннями, передаючи усні чи письмові точки зору сторін переговорів. Стороною-доброзичливицею, або стороною-посередником, може бути держава, міждержавна організація, міжнародна посадова особа, керівні діячі держав, а то й просто приватні особи, які мають необхідні для такої місії авторитет і досвід. Такими приватними особами часто стають державні діячі, які вийшли у відставку. 4)Слідчі комісії створюють, як правило, на паритетних засадах сторін, що сперечаються. Завдання комісій — виявити фактичні обставини конфліктів. Уперше утворення таких комісій передбачили Гаазькі конвенції 1889 та 1907 р. (укладені на так званих Першій та Другій Гаазьких конференціях миру), які стосувалися мирного розв'язання міжнародних зіткнень. Процедура їх утворення була передбачена Загальним актом про мирне розв'язання спорів, який Ліга Націй прийняла в 1928 р. Згодом Загальний акт переглянула 00Н (1949р.). Якщо сторони не домовилися про інше, то кожна з них призначає до комісії двох представників, причому лише один з них має бути громадянином цієї країни. П'ятою особою в комісії є голова, якого обирають зазначені чотири представники. 5)Узгоджувальні комісіТ утворюються за процедурою, яка практично аналогічна процедурі слідчих комісій. Завдання узгоджувальних комісій полягає у досягненні згоди з предмета конфлікту. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕГУЛЮЄ СПОРИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. У процесі зовнішньоекономічної діяльності міх суб'єктами, які й здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв'язання відповідно до діючого законодавства. В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв'язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 36 квітня І991 р. У сьомому розділі цього закону "Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності" (ст. 38 — 39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна із сторін у справі є фізична особа або держава. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах. Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права. Постановою Верховної Ради України " Про введення в дію Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішяьоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участю Торгово-промислової падати України були розроблені і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України. Названі више закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв'язків. 39.Основні напрями валютного регулювання. ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ФУНКЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ Стаття11.Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання 1.Національний банк України у сфері валютного регулювання: -здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;-складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;-контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;-визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;-видає у межах,передбачених цим Декретом,обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;-нагромаджує,зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;-видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;-установлює способи визначення і використання валютних /обмінних/ курсів іноземних валют,виражених у валюті України,курсів валютних цінностей,виражених у іноземній валюті або розрахункових/клірингових/одиницях,згідно із статтею 8 цього Декрету;-установлює за погодженнями з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;-забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків. 2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання: -визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;-бере участь у складанні платіжного балансу України;-забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; -забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;-визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових /клірингових/одиницях,які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами,а також у неконвертованих іноземних валютах,які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України. Активізація участі України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на своїй території, так і за межами. Це в свою чергу, вимагає відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступає до Міжнародного валютного Фонду, формує свій Валютний фонд, приймає нормативні акти, що регулюють відносини в межах здійснення валютних операцій тощо. До таких актів віднесяться: декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", які було прийнято 19 лютого 1933 р. Цими декретами був становлений режим здійсненні валютних операцій на територіЇ України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів у даній сфері . 40.Види міжнародних економічних організацій. Межгосударственные(межправительственные)организации –субъекты МП/МЕП.Они имеют определенные международные права и обязанности, могут преобретать их, заключать договоры, пользуються иммунитетами, несут международно-правовую ответственность за свои действия.Правосубъектность организаций и ее объем основывается на уставах и не нуждается в признании другими государствами.При этом устав международной организации может содержать «подразумеваемые» элементы правосубъектности:если,например,в уставе прямо не предусмотрена возможность заключать договоры, то подразумеваеться, что организация может их заключать в рамках устава во имя достижения своих целей(при отсутствии возражений со стороны государств-членов).Возможно определенное расширение объема правосубъектности международной организации путем принятия решений ее органами(при отсутствии возражений со стороны государств-членов). В качестве параорганизаций рассматриваються , в частности,межправительственные комиссии по экономическому и научно-техническому сотрудничеству.Параорганизации могут обладать частью или всеми признаками международной организации,но отдельные из этих признаков недостаточно выражены, отсутствует презумпция воли сторон создать международную организацию.Ряд международных организаций/международных экономич.организаций играет роль организационной основы для достижения целей экономической интеграции государств-членов. Перший найбільш узагальнений поділ міжнародних організацій дає можливість виділити їх чотири групи: 1) універсальні міжнародні організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; 2) міжнародні організації, членами яких були соціалістичні країни; 3) міжнародні організації, які об'єднували капіталістичні країни; 4) міжнародні регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються. Класифікацію міжнародних економічних організацій можна продовжити і в межах кожної із названих груп. Так, серед такої універсальної міжнародної організації, як 00Н, можна виділити дві підгрупи. Перша — спеціалізовані установи 00Н і друга — допоміжні органи 00Н, які користуються статусом міжнародних організацій. До першої групи, наприклад, можна віднести Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку, а до другої — Конференцію з торгівлі та розвитку. Певну роль у розвитку міжнародного економічного співробітництва в окремих напрямах відіграють міжнародні та регіональні міжурядові галузеві організації, зокрема Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, Всесвітня поштова спілка, Організація міжнародної цивільної авіації, Міжурядова морська консультативна організація, Міжнародний банк економічного співробітництва та ін. Всі названі організації наділені міжнародною правосуб'єктністю, створені на основі міжнародних договорів, вони у межах своєї діяльності обговорюють різноманітні економічні проблеми, розробляють і приймають нормативні акти та окремі норми міжнародного економічного права Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їхньої діяльності Міжурядові економічні організації-ці організації є постійно діючим механізмом, який дає можливість державам оперативно вирішувати (чи намагатися це зробити) питання міжнародного економічного життя. Організації використовуються як форуми для обговорення найважливіших економічних проблем світу загалом та його регіонів. У таких організаціях концентруються фахівці світового рівня, здатні вирішувати найскладніші питання сьогодення. Міжнародні економічні організації не мають самостійних економічних інтересів, їх діяльність не спрямовується на пряме одержання прибутків. Ці організації існують для того, щоб забезпечити розвиток економічного співробітництва держав. Міжнародні міжурядові економічні організації є постійним об'єднанням відповідних держав. Вони створюються на основі схваленої державами міжнародної угоди чи іншого установчого акта з метою координації зусиль для вирішення певних проблем. Функції та повноваження організації та її органів, як правило, визначаються так званим конституційним документом відповідної організації (статутом, конвенцією, угодою тощо). Міжнародні організації мають приблизно таку структуру: збори (що скликаються періодично) представників усіх держав-членів, виконавчий орган, а також у більшості випадків постійний секретаріат. Міжнародні організації мають постійний або регулярний характер діяльності; вони проводять багатосторонні переговори, відкрите обговорення питань та прийняття рішень (які, як правило, не мають обов'язкової сили). Міжнародні міжурядові організації бувають всесвітніми і регіональними. При деяких організаціях існують постійні представництва держав. |
Похожие:
 | Конспект лекцій з дисципліни п равознавство Харків − хнамг − 2006... Конспект лекцій з дисципліни „Правознавство” (для студентів усіх спеціальностей академії). Автор А.І. Кубах – Харків: хнамг, 2006.... | | Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження (1 частина ) (для студентів... Конспект лекцій з дисципліни енергозбереження, частина 1 (для студентів спеціальності 090603 Електротехнічні системи споживання)/... |
| Тема: «международная деятельность тнк» I. проблемы регулирования международной деятельности транснациональных корпораций (тнк) | | Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються... З метою подальшого впорядкування діяльності митних ліцензійних складів та у зв'язку зі змінами, які відбулися в митному регулюванні... |
| Конспект лекцій Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави Основні теорії, що пояснюють суть І природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади |  | Правительство Российской Федерации Федеральное государственное автономное... Международные процессы свидетельствуют, что деятельность тнк непосредственно влияет не только на экономическое развитие стран, где... |
| Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч... ... | | НовостИ «рбк-дайджест» («Коммерсант-Daily»). Тнк-bp получила уведомление фас о налоговой задолженности за 2001г в размере 6,98 млрд руб |
| Программа дисциплины Управление капиталом в холдингах Автор курса: к э н., заместитель Генерального директора ОАО «Удмуртнефть» по экономике и финансам (группа компаний тнк-вр) М. М.... | | Мінімальна кількість балів – 80 Нормативний курс “Міжнародна інформація” призначений ознайомити студентів з теорією та практикою міжнародних інформаційних відносин... |
| Зміст Від авторів Проектування як складова сучасного виробництва та життєдіяльності людини Аналіз та компонування інформації для проекту у різному форматі. Художнє конструювання об’єктів технологічної діяльності | | Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. Математика: Підручник для 1 кл Формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів... |
| Экономический механизм консалтинговых услуг в корпоративных стратегиях тнк Работа выполнена на кафедре Внешнеэкономической деятельности и международного бизнеса Дипломатической академии Министерства иностранных... | | Рабочая программа дисциплины Тнк, интеграционных группировок, международных экономических организаций, т е дает базовую основу студентам в области мирохозяйственных... |
| «Удосконалення торгово-посередницької діяльності тов «Акрос»». Актуальність теми Актуальність теми. Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Сечину больше ничего не напоминает про тнк. Крупнейшая тюменская дочка "Роснефти" переименована, но Якушев по-прежнему в плюсе |
