Оновлення змісту, форм І методів сучасної освіти матеріали четвертої міжвузівської студентської наукової конференції 13 травня 2010 року Володимир-Волинський
Скачать 2.07 Mb.
|
Список використаних джерел
УДК 74 Скок Катерина, студентка 3-О курсу, секція “Технологічна освіта” студентського наукового товариства ВКНЗ “Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського” Науковий керівник – Симчук Н.Р., викладач трудового навчання ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Резюме. Подані матеріали розкривають значення народних ремесел у процесі технологічної освіти та характеризують народні промисли, з якими можна ознайомити учнів на уроках трудового навчання. Розбудова системи освіти в Україні передбачає відтворення творчого потенціалу народу, підвищення соціальної ролі особистості. З огляду на це перед школою постало завдання забезпечити якість освіти учнів, зокрема навчити самостійно здобувати знання і творчо їх застосовувати у розв'язанні практично-творчих завдань. Тому, як слушно зазначається у Національній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивного навчання й розвитку учнів, формуванню в них творчої активності, уміння самостійно оволодівати знаннями. Українські народні промисли і ремесла, що разом утворюють декоративне мистецтво - це "величезний світ духовної і матеріальної спадщини етносу, набуток художніх ідей численних поколінь народу, дорогоцінна скарбниця, що живить сьогодні професійно-мистецьку творчість". [1, 26]. Народні промисли і ремесла поєднують в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів мистецтва. Усі її види об'єднує основне - пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо, хоча кожен із них має певні особливості функціонального призначення, матеріалу, засобів вираження. Народне мистецтво яскраво характеризує національні особливості нації, локальні відміни етнографічних груп; це “минуле в сучасному”. Народні промисли і ремесла є особливо цінними для виховання та розвитку дітей у сучасних школах. Вони з усією переконливістю доводять, що найбільших успіхів досягає той, хто вміло поєднує теорію і практику, яка базується на досвіді вивчення основ мистецтва. На уроках з використанням народних промислів і ремесел учні ознайомлюються з кращими зразками українського народного декоративно-прикладного мистецтва, вивчають композицію, самі складають узори і підбирають кольори для оздоблення різних предметів. В творах декоративного мистецтва видно любов до Батьківщини, життєстверджуючу силу, спостережливість. Уроки, що проводяться з підбиранням наочних посібників із справжніх зразків творчості особливо розвивають учнів. Демонстрування на уроках вишивок, мережива, кераміки з розписом, предметів, оздоблених різьбою по дереву, кістці чи глині збуджує цікавість учнів. Бесіди з учнями, демонстрування посібників, навчальних таблиць і фотографій треба проводити так, щоб показати всю різноманітність видів народної творчості. [2, 18]. Використання народних промислів і ремесел на уроках починається з ознайомлення з цікавої розповіді чи бесіди, що супроводжується демонструванням різних об’єктів праці прикладного мистецтва, де велику увагу слід приділити мистецтву свого краю. Інструктажі завжди мають супроводжуватися показом ілюстрацій, а ще краще - матеріальних зразків, зібраних під час проведення пошукової роботи. Це спонукає естетичному та художньому вихованню дітей. Чимало педагогів, учених, методистів, художників і мистецтвознавців вивчали й аналізували народні промисли і ремесла. Їхні рекомендації зводяться, як правило, на естетичний розвиток, що має вільна імпровізація, виконання виробів на основі народних промислів і ремесел, де є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, які стануть основою творчості. Під час проведення занять з трудового навчання, вивчення методики трудового навчання, розробки проектів ми ознайомлюємося з новими відомостями про народні ремесла. Цією інформацією можна поділитися на уроках, позакласних заняттях і гуртках. При показі картин, репродукцій, гравюр і інших творів декоративно-прикладного мистецтва потрібно дати 2-3 хвилини на розгляд об'єкта. Діти тільки розглядають твір, а вчитель ні про що їх не питає, нічого не пояснює. Якщо демонструється маленький предмет (наприклад, статуетка) - треба пройти по класу і показати всім предмет в найбільш вигідних аспектах. Після "мовчазного" розгляду моделі потрібно звернути увагу учнів на істотні його деталі. З різними техніками вишивки учні знайомляться на уроках трудового навчання протягом усіх років навчання, з в’язанням спицями і гачком учні знайомляться у 6-8-му класах. Під час роботи у майстернях учні можуть вивчати різні види народного мистецтва. Але, знайомлячи учнів з різними народними ремеслами, вчитель повинен орієнтуватись на матеріальну базу школи. Розвитку творчості дітей, введенню народних ремесел у навчальний процес сприяють гуртки і факультативи з трудового навчання. Завдяки таким гурткам учні розвивають нові вміння роботи з матеріалами, творчу уяву, звичку самостійно виконувати роботу. Враховуючи вікові особливості дітей, можна сказати, що чим молодшого віку діти, тим найбільш сприятливим є залучення їх до вивчення національної спадщини - творів українського народного мистецтва, які акумулюють культурні здобутки народу, синтезують універсальну можливість розвитку естетичного сприйняття, стимулюють оцінну та творчу діяльність. Розглянемо деякі види народних ремесел, з якими можна ознайомити учнів.
Фабер ферраріус — майстер по залізу — так шанобливо називали ковалів у Стародавньому Римі, високо цінуючи їхнє уміння приборкувати вогонь і метал. Ковальське мистецтво було шановане в усі часи, а ковані вироби користувалися незмінною популярністю. Бронзоливарне виробництво в Україні, як довели археологи відоме ще з трипільських часів (IV-II тисячоліття до н.е.). Традиції видобування руди збереглися в Україні від Київської Русі. Давньоруські ковалі були обізнані з технологічними прийомами кування, зварювання і термічної обробки металів. Нині відомі різноманітні технічні прийоми обробки металів, як стародавні, традиційні, так і нові , сучасні: карбування, лиття, інкрустація, гравіювання, штампування, протравлювання та гальванопластика. Художні вироби з металу широко використовуються в оформленні інтер’єрів, садиб, міських вулиць, експонуються на виставках тощо. Наприклад, технікою лиття та холодного кування виготовлялося чимало речей утилітарного та декоративного призначення: палиці, люльки, ключі, гольники, лускоріхи, застібки, пряжки, стремена. З міді, бронзи, латуні відливалися гармати, дзвони, посуд тощо. Посуд, свічники, каламарі виливали переважно у великих містах.
Різьблення — одна з найдавніших технік художнього декорування дерев’яних виробів. Для художнього декорування дерева здавна використовували для виготовлення розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком.
Гутою колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю. Тому скляне виробництво й нарекли гутництвом. Гутне скло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Вироби з гутного скла майстер-склодув створював безпосередньо біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. Кожний виріб відзначався індивідуальністю і неповторністю. Гутне скло відрізнялося кольором, прозорістю, полиском і чарівною здатністю передавати заломлення, гру світла. Гутництво— виготовлення виробів із скла — було відоме в Україні понад тисячу років. Точний час його виникнення не встановлено, але в сфіських похованнях уже знаходять намиста із скла із вкраплюванням різнокольорових барвників. Українські майстри гутництва збагатили світову спадщину художньої культури унікальною типологічною групою скляних виробів — фігурним посудом для зберігання рідини (XVIII—XIX ст.). Скляні ємкості зовнішніми обрисами нагадували ведмедів, баранів, коней, качок тощо. Пластичні форми тварин мали узагальнюючий і гротесковий характер. Його витоки, мабуть, сягали ранньослов'янських культів тварин і птахів, котрі, за віруваннями, забезпечували людям добробут, захищали житло від нещастя. Ремісники володіли різними прийомами: видування, орнаментування, кольорового забарвлення скла. Нині гутницькі промисли — рідкісне явище в Україні. Відомі три осередки: один в Івано-Франківській області і два на Львівщині.
символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Українська писанка у світі є символом нашого народу.
На Україні прикраси з бісеру, як і корали, дукачі, згарди, завжди були дуже популярні у населення Карпат та прилеглих до них передгірських районів. Виготовлені з бісеру вироби мали притаманні лише їм орнамент, колорит, місцеві назви. На відміну від селянських прикрас Росії, винизаних з великого бісеру, українські прикраси нанизували з дуже дрібного круглого бісеру, який завозили з Чехії. Яскраві бісеринки ("пацьорки" - на Прикарпатті, "цятки" - на Буковині, "дьондятка" - на Закарпатті) нанизували на сурову або шовкову нитку чи кінську волосінь, складаючи яскравий рисунок геометричного орнаменту з чергуванням ромбів, хрестиків, цяток, рівних або ламаних ліній, дуже близький до орнаментальних мотивів вишивок і тканих виробів. На даний час, це мистецтво в Україні розвивається досить швидко. Відрадним є те, що молодь захоплюється ним. Кожна майстриня народних традицій робить свій вклад у скарбницю цих чудових витворів. Сучасні вироби з бісеру різноманітні за формою, мають спрощені візерунки та кольорові поєднання, але як і старовинні, вони чудово пасують до сучасного одягу: півкола намиста з різноманітних за формою чи кольором ланцюжків, ажурні, мов мереживо силянки, довгі смуги ґерданів, чільця.
У трикотажній промисловості застосовують напівавтоматичні і автоматичні машини.
Матеріалом-основою для вишивання здавна служила домоткана вовняна, лляна, конопляна тканина. Відповідно до основних способів нанесення вишивальними нитками стібків розрізняють двосторонню і односторонню вишивки. До двосторонніх належать техніки «перебору», «поза голкою» і «стебелевий шов», «соснівка», «штапівка», «двостороння гладь», варіанти технік «виколювання», «вирізування», «мережання», «рубцювання» тощо. До односторонніх належать техніки, при яких вишивальні стібки накладаються з виворотного або лицевого боку тканини. Це «низинка», «занизування», «поверхниця», «набирування», «кафасор», «штапівка», «верхоплут», «бігунець», «плетінка», «кіска», «ретязь», «хрестик», «ланцюжок-тамбур», «кучерявий», «городоцький» та «бавничковий» стібки та ін. В оздобленні тканин одночасно застосовували кілька технік вишивання. Дивовижна винахідливість і талант виявилися у вмінні українських майстринь поєднувати різні засоби для досягнення художньої виразності виробів. [3] Студенти нашого навчального закладу також вчаться використовувати досвід народних майстрів при виготовленні різноманітних виробів у процесі вивчення методики і технології трудового навчання. В цьому можна впевнитись, поглянувши на виставку робіт. Одним із найважливіших джерел естетичного виховання і розвитку школярів є народне мистецтво. Воно будить творчі сили учнів, робить доступним процес художньої творчості. Мистецтво, подібно до мови, є засобом спілкування людей, подібно до науки - засобом пізнання дійсності, подібно до педагогіки й моралі-засобом виховання, прищеплення знань і норм поведінки в суспільстві. |
Похожие:
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... До основних принципів освіти відносять: пріоритетність освіти, демократизацію освіти, гуманізацію освіти, гуманітаризацію освіти,... | | Програми для загальноосвітніх навчальних закладів Навчальні програми для профільного навчання Головного управління змісту освіти Міністерства освіти І науки України Н. Прокопенко |
| Олена Полякова, викладач кафедри З 1 вересня 2012 року в перших класах загальноосвітніх навчальних закладів розпочинається впровадження Державного стандарту початкової... | | Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання навчальних... Міністерства освіти І науки від 21. 08. 2013 №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових... |
| Про Національну доктрину розвитку освіти З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в Україні п о с т а н о в л я ю | | Впровадження компетентністно зорієнтованого підходу Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають... |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Методика як сукупність форм, методів І прийомів роботи вчителя, тобто технологія професійної практичної діяльності. 3 Методика як... | | Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури |
| Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури | | Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №450 |
| Атлас Характерною прикметою сучасної енергетики України є рух в напряму розвитку екологічно чистої енергетики на основі нетрадиційних та... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Підготовка національної символіки до урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року |
| Семинар для специалистов фармацевтического рынка 15. 04. 2010 Киев... Актуальные вопросы выпуска таблетированных форм в фаРмацевтической промышленности | | Волков Ю. Г. Социология: учебник / Ю. Г. Волков. Изд. 3-е, перераб и доп Матеріали підготовлені доцентом Макаренко В. А. – зам керівника науково-дослідного комітету сау «Джерелознавство та історіографія... |
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Я, Янович Анастасія Євгеніївна, народилася 6 вересня 1997 року в місті Перевальськ Луганської області | | У рефераті повинні бути відображеними Реферат з обраної наукової спеціальності разом із відгуком передбачуваного наукового керівника вступник повинен подати разом з іншими... |
