Нашої дипломної роботи “Психологічна готовність дитини до школи та проблема шкільної успішності молодших школярів”
Скачать 0.71 Mb.
|
1.2. Психологічна готовність дитини до школи: сутність поняття та функціональні критерії. В останній час задача підготовки дітей до шкільного навчання займає одне з важливих місць в розвитку уявлень психологічної науки. Успішне рішення задач розвитку особистості дитини, підвищення ефективності навчання, сприятливе професійне становлення в багатьох визначається тим, наскільки вірно враховується рівень підготовленості дітей до шкільного навчання. В сучасній психології, до жалю, поки не існує єдиного й чіткого визначення поняття “готовності до шкільного навчання”, або “шкільної зрілості”. А. Анастазі трактує поняття шкільної зрілості як “оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками”. І. Шванцара визначає шкільну зрілість як досягнення такого ступеню в розвитку, коли дитина “стає здатною приймати участь в шкільному навчанні”. В якості компонентів готовності до навчання у школі І. Шванцара визначає розумовий, соціальний та емоційний компоненти. Л.І. Божович ще в 60-ті роки вказувала, що готовність до навчання у школі складається з певного рівня розвитку розумової діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції своєї пізнавальної діяльності і до соціальної позиції школяра. Аналогічні погляди розвивав А.В. Запорожець, який відмітив, що готовність до навчання у школі “подає собою цілісну систему взаємопов`язаних якостей дитячої особистості, що включає особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступень сформування механізмів вольової регуляції дій”. На сьогоднішній день практично загально прийнято, що готовність до шкільного навчання – це багатокомпонентне утворення, що потребує комплексних психологічних досліджень. В структурі психологічної готовності прийнято виділяти наступні компоненти (за даними Л.А. Венгера, А.Л. Венгера, В.В. Холмовської, Я.Я. Коломінського, Є.А. Пашко та ін.) . 1. Особистісна готовність. Включає формування у дитини готовності до прийняття нової соціальної позиції – положення школяра, який має коло прав та обов`язків. Ця особистісна готовність виявляється у відношенні дитини до школи, до навчальної діяльності, вчителям, самої себе. В особистісну готовність входить і певний рівень розвитку мотиваційної сфери. Готовим до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя – портфель, підручники, зошити), а можливістю получати нові знання, що припускає розвиток пізнавальних інтересів. Майбутньому школяру необхідно довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим при сформованій ієрархічній системі мотивів. Таким чином, дитина повинна володіти розвиненою навчальною мотивацією. Особистісна готовність також припускає певний рівень розвитку емоційної сфери дитини. К початку шкільного навчання дитина повинна досягти хорошої емоційної стійкості, на фоні якої і можливий розвиток і здійснення навчальної діяльності. 2. Інтелектуальна готовність. Цей компонент готовності припускає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного відношення до матеріалу, що вивчається, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, змістовним запам`ятовуванням. Однак в основному мислення дитини залишається образним, спирається на реальні дії з предметами, їх заступниками. Інтелектуальна готовність також припускає формування у дитини початкових умінь в галузі навчальної діяльності, вміння визначити учбову задачу і перетворити її на самостійну мету діяльності. Узагальнюючи, можна говорити, що розвиток інтелектуальної готовності до навчання у школі припускає:
3. Фізична готовність – загальний фізичний розвиток, що відповідає нормам фізичного розвитку хлопчиків та дівчаток 6-7-річного віку. 4. Емоційно-вольова готовність – вміння ставити ціль, приймати рішення, визначати план дій; прикладати зусилля до його реалізації; переборення перешкод. 5. Соціально-психологічна готовність. Цей компонент готовності включає до себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони могли би спілкуватися з іншими дітьми, вчителем. Дитина приходить до школи, класу, де діти зайняті загальною справою, і їй необхідно володіти достатньо гнучкими заходами встановлення взаємовідносин з іншими дітьми, необхідними вміннями увійти до дитячого суспільства, діяти разом з іншими, вмінням підкорятися інтересам та звичкам дитячої групи, здібністю справлятися з роллю школяра в ситуації шкільного навчання. 19. Психологічна готовність дитини до школи також містить особистісні якості дитини, які допомагають їй звикнути до колективу, класу, знайти своє місце в ньому. Це суспільні мотиви поведінки, ті засвоєні дитиною правила по відношенню до інших людей і ті вміння підтримувати стосунки з однолітками, які формуються у спільній діяльності дошкільників. В той же час поняття “готовність до шкільного навчання” включає до себе і сформування основних передумов та основ навчальної діяльності. Таким чином, готовність до шкільного навчання носить комплексний характер. Не існує абсолютних показників готовності дитини до шкільного навчання. Важливо, щоби вона бажала навчатися, могла оволодіти знаннями, відчувала задоволення та радість від процесу навчання. Ці показники визначають пізнавальну навчальну мотивацію, характеризують розумові здібності та емоційний фон готовності дитини до школи. В якості критеріїв підготовленості дитини до школи можна прийняти наступні показники: Нормальний фізичний розвиток та координація рухів – припускається достатньо розвинена мускулатура, точність рухів, готовність руки до виконання дрібних, точних та різноманітних рухів, узгодженість рухів руки та очей, вміння володіти ручкою, олівцем, пензликом. Бажання навчатися – припускається наявність мотивів навчання, відношення до нього як до дуже важливого, значного діла, прагнення до придбання знань, інтерес до певних навчальних занять. Керування своєю поведінкою – містить довільність зовнішньої рухової поведінки, що забезпечує можливість витримувати шкільний режим, організувати себе на уроці; довільне керування внутрішніми психічними діями для цілеспрямованого спостереження явищ, зосередженості уяви для запам`ятовування знань, що викладає вчитель або що є в підручнику. Володіння прийомами розумової діяльності – що припускає певний рівень розвитку пізнавальних процесів дитини. Це диференціація сприйняття, що дозволяє спостерігати предмети і явища, визначати в них ті чи інші властивості, володіти логічними операціями, засобами свідомого запам`ятовування матеріалу. Виявлення самостійності – можна розглядати як прагнення шукати способи рішення та пояснення всього нового та дивовижного, спонукання застосовувати різні шляхи, надавати різні варіанти рішень, обходитися в практичній діяльності без чужої допомоги. Відношення до товаришів та дорослих – припускає формування у дітей бажання та звички працювати для себе та інших, усвідомлення відповідальності та важливості доручення, що виконує. Відношення до праці – входить вміння працювати в колективі, зважати інтереси та бажання товаришів, володіти навичками спілкування з однолітками та дорослими. Вміння орієнтуватися в просторі та зошиті – пов`язано з орієнтуванням в просторі та часі, знанням одиниць вимірювання, наявністю почуттєвого досвіду, окоміру. Інакше кажучи, як основні показники психологічної готовності до шкільного навчання визначають такі: 1. Дитина має стійке бажання вчитися у школі. 2. Вона має певні навички вчитися, вміє виконувати прості вимоги і завдання дорослих. 3. Володіє достатньо розвинутими пізнавальними здібностями. 4. Вміє спілкуватися та працювати з однолітками. 5. Адекватно сприймає оцінку себе та своєї поведінки товаришами та дорослими, прагне до самовдосконалення. Спостерігаючи за поведінкою дитини, за її діяльністю, використовуючи спеціальні психодіагностичні методики, неважко встановити, чи задовольняє вона вказаним ознакам психологічної готовності до школи. Якщо вона задовольняє цим ознакам, то незалежно від її паспортного віку її можна віддати до школи. І тоді дитина стане учнем, що змінить її соціальний статус, а це приведе до значних змін у її поведінці, у її психіці. Опитування дітей, неодноразово проведені у підготовчих групах дитячих садків, показали, що діти, за рідкісним винятком, прагнуть піти до школи, не бажають залишатися в дитячому садку. Обгрунтовують це бажання діти по-різному. Для дошкільників великою привабливою снагою володіють зовнішні атрибути шкільного життя: сидіння за партою, дзвоник, перерва, відмітки, можливість бути власником портфелю, пеналу та інші можливості. Цікавість до такого роду зовнішніх моментів менш важлива, чим бажання навчатися, але і вона має позитивне значення, висловлює спільне прагнення дитини змінити своє місце в суспільстві, положення серед інших людей. Бути учнем – це вже усвідомлена дитиною сходинка до верху, до дорослості, і навчання у школі сприймається дитиною як відповідальне діло. Пізнавальні ж інтереси складаються поступово, на протязі тривалого часу й не можуть виникати зразу при вступу до школи, власні труднощі в початковій школі відчувають не ті діти, які мають до кінця дошкільного віку недостатній об’єм знань та навичок, а ті, які виявляють інтелектуальну пасивність, у яких відсутнє бажання та звичка мислити, рішати задачі, які прямо не зв‘язані з якою-небудь ігровою та життєвою ситуацією, яка цікавить дитину. Важливою стороною психологічного готування дитини до школи є достатній рівень вольового розвитку дитини. У різних дітей цей рівень різний, але типовою рисою, яка відрізняє шестирічних дітей, є вміння підкоряти мотиви один одному, що дає дитині можливість керувати своєю поведінкою, і яке необхідне для того, щоб зразу ж, коли дитина прийде до першого класу, включитися у спільну діяльність, прийняти систему вимог, яку висувають школа та вчителі. В сфері спілкування дитини з дорослим головною зміною, що характеризує появу готовності до шкільного навчання, є розвиток довільності. Специфічними рисами цього виду спілкування є підкорення поведінки та дій дитини певним нормам і правилам, опора не на наявну ситуацію, а на весь той зміст, що задає її контекст, розуміння позиції дорослого та умовної суті її питань. Довільність в спілкуванні з дорослими необхідна дітям для успішного здійснення навчальної діяльності (насамперед для прийняття навчальної задачі). Розвиток певного рівня спілкування з однолітками має для дитини не менш важливе значення для подальшого навчання, ніж розвиток довільності в спілкуванні з дорослими. По-перше, певний рівень розвитку спілкування дитини з однолітками дозволяє їй адекватно діяти в умовах колективної учбової діяльності. По-друге, спілкування з однолітками тісно пов`язано з розвитком учбових дій. Даний зв`язок розвитку спілкування з однолітками і розвитку навчальних дій обумовлений тим, що діти, які мають розвинене спілкування з однолітками, володіють здатністю подивитися на ситуацію задачі “іншими очами”, стати на точку зору свого партнера (вчителя), вони достатньо гнучкі і не прив`язані до ситуації. Це дозволяє дітям визначити спільний спосіб рішення задачі, оволодіти відповідними навчальними діями і рішати прямі та посередні задачі. Діти, що легко справляються з обома типами задач, здатні визначити загальну схему рішення та мають досить високий рівень спілкування з однолітками. Ще одним компонентом психологічної готовності дитини до навчання у школі є відношення до себе. Навчальна діяльність припускає високий рівень контролю, який повинен базуватися на адекватній оцінці своїх дій та можливостей. Підвищена самооцінка, що властива дошкільникам, перетворюється за рахунок розвитку здатності “бачити” інших, вміння переходити з однієї позиції на іншу при розгляданні однієї і тієї ж ситуації. Що торкається довільності пізнавальної діяльності, то вона хоч і починає формуватися у старшому дошкільному віці, до моменту вступу до школи ще не досягає повного розвитку: дитині важко довгий час зберігати стійку довільну увагу, завчати значний за об‘ємом матеріал. Навчання в початковій школі враховує ці особливості дітей і будується так, що вимоги до довільності їх пізнавальної діяльності зростають поступово, по мірі того як в самому процесі навчання відбувається її удосконалення. Готовність дитини до школи в галузі розумового розвитку включає декілька взаємозв‘язаних сторін. Дитині, яка збирається до першого класу, треба мати необхідний звісний запас знань про навколишнє середовище – про предмети та їх властивості, про явища живої та неживої природи, про людей, їх працю та про інші сторони суспільного життя, про те, "що гарно, а що погано", тобто про моральні норми поведінки. Але важливий не стільки об‘єм цих знань, скільки їх якість – ступінь правильності, чіткості й узагальненості уявлень, які склалися у дошкільному дитинстві. При цьому важливий не стільки обсяг тих знань, що має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомлення, чіткість уявлень. Тому важливіше не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, та особливо рухів руки і пальців. Навчання у школі, систематичне засвоєння знань ставлять високі вимоги до мислення дитини. Вона повинна вміти визначати істотне в явищах навколишнього середовища, вміти порівнювати їх, бачити спільне й відмінне; вона повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки. Образне мислення старшого дошкільника дає достатньо багаті можливості для засвоєння узагальнених знань, і якщо правильно побудувати навчання, діти оволодівають уявленнями, які відображають існування закономірності явищ, які відносяться до різних областей дійсності. Такі уявлення й з‘являються найбільш важливим набуттям, яке допоможе дитині перейти у школі до засвоєння наукових знань. Цілком достатньо, якщо в підсумку дошкільного навчання дитина ознайомиться з тими областями і сторонами явищ, які служать предметом вивчення різних наук, почне їх виділяти, відрізняти живе від неживого, рослини від тварин, природне від створеного руками людини, шкідливе від корисного. Систематичне ознайомлення з кожною галуззю, засвоєння систем наукових понять – діло майбутнього. Важливе значення має гарне орієнтування дитини у просторі та часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без врахування просторових ознак речей, знання спрямованості простору. Наприклад, вчитель пропонує провести лінію "навскіс від лівого верхнього до правого нижнього кутка клітини" або "прямо вниз по правій стороні клітини". Уявлення про час й почуття часу, вміння визначити, скільки його минуло, – важлива умова організованої роботи учня у класі, виконання завдань у зазначений строк. Особливе місце в психологічній готовності дитини до школи надається оволодінню деякими спеціальними знаннями та навичками, які традиційно відносяться до власно шкільних, – грамотою, лічбою, розв‘язуванням арифметичних задач. Але слід сказати, що початкова школа розрахована насамперед на дітей, які не мають ніякої спеціальної підготовки, і починає навчати їх грамоті та математиці з початку. Тому неможна визнавати відповідні знання та навички обов’язковою складовою частиною підготовки дитини до школи. Разом з тим значна кількість дітей, які збираються до першого класу, вміє читати, а лічбою володіють майже усі. Опанування грамотою та елементами математики в дошкільному віці впливає на успіх шкільного навчання. Позитивне значення має створення у дітей загальних уявлень про звукову сторону мови та її відміни від змістовної сторони, про кількісне співвідношення речей та їх відзнаки від предметного значення цих речей. Допоможе дитині вчитися у школі і засвоєння понять числа та деяких інших математичних понять. Щодо навичок читання, лічби, рішення задач, то їх корисність залежить від того, на якій основі вони побудовані, наскільки правильно сформовані. Так, навичок читання підвищує рівень готовності дитини до школи тільки при умові, що він будується на базі розвитку фонематичного слуху і усвідомлення звукового складу слова, а само читання є суцільним або поскладовим. Забуквене читання, яке нерідко зустрічається у дошкільників, задає труднощів у роботі вчителя, так як дитину треба перенавчати. Те ж стосується і лічби – вона з‘явиться корисною, якщо опирається на розуміння математичних відносин, значення числа, і даремною, якщо засвоєна механічно. Ще раз підкреслимо, що вирішальне значення в готовності до засвоєння шкільної програми мають не самі по собі знання та навички, а рівень розвитку пізнавальних процесів та пізнавальної діяльності дитини, особливості розвитку її інтересів. Загальне позитивне відношення до школи та навчання, до статусу учня, його правам та обов‘язкам недостатньо для того, щоб забезпечити стійке успішне навчання, якщо дитину не привертає зміст знань, які вона отримує у школі, не цікавить те нове, з чим вона знайомиться на уроках, якщо її не приваблює сам процес пізнання. Ще однією стороною психічного розвитку, який визначає готовність дитини до шкільного навчання, є розвиток її мовлення – уміння зв‘язано, послідовно, зрозуміло для інших описати предмет, картинку, передати хід своєї думки, пояснити то чи інше явище. Таким чином, психологічна готовність дитини до навчання у школі містить:
Важливе урахування індивідуальних характерологічних особливостей дошкільника. Якщо він сміливий та впевнений в собі, доцільно починати вчити його критично оцінювати якість зробленої роботи. Якщо соромливий, нерішучий, краще для початку підбадьорити його, доручити виконання полегшених завдань, щоб зафіксувати в ньому почуття подолання труднощів, підтримувати будь-яку ініціативу. Якщо дитина нетерпляча, не доводить до кінця почату справу, прагне відговоритися будь-якою відповіддю, то бажано зацікавити її завданням, навчити знаходити в ньому нові деталі, насичати знання новим змістом. І, навпаки – якщо в ході гри дитина “ув`язує” в різних деталях, що гальмує її рух вперед, краще допомогти їй довести до кінця один з варіантів, залишивши все зайве по боку, обов`язково приділивши увагу тренуванню вміння переходити від однієї ідеї до іншої. У зв`язку з визначенням в психологічній готовності дітей різних видів відносин, що впливають на розвиток навчальної діяльності, має сенс діагностувати дітей, які поступають до школи, через показники психічного розвитку, що найбільш важливі для успішного навчання у школі. З проблемою діагностики психологічної готовності дітей до шкільного навчання зустрічаються практичні психологи, які працюють в установах народної освіти. В різних школах існують свої способи та методи організації прийому дітей. Сьогодні практично в усіх школах визначається рівень психологічної готовності дітей до навчання у школі. При цьому кожний психолог в міру своєї компетентності, теоретичних переваг використовує різний набір методичних процедур, що дозволяє отримати дані про сформування психологічної готовності до навчання у школі. |
Похожие:
 | Дипломної роботи бакалавра Рекомендований обсяг пояснювальної записки випускних робіт 80-90 сторінок формату А4 (без додатку); кількість плакатів не менше 7... | | Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни Ринок фінансових послуг: Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни для спеціальності 6050100 «Фінанси»... |
| Психолого-педагогічна діагностика готовності дитини 6 – 7 років до шкільного навчання Данный методический материал разработан в лаборатории коррекционной педагогики нии г. Москвы под руководством Г. Ф. Кумариной |  | Рівкінд Ф. М., Оляницька Л. Математика: Підручник для 1 кл Формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів... |
| Министерство Образования Республики Башкортостан реферат " Глобальная энергетическая проблема" ... | | Олександр вікторович власенко Діалогічне мовлення школярів необхідно збагачувати новими словами. На уроках учитель повинен проводити словникову роботу, постійну... |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Розділ 1 психолого-педагогічні основи факультатив ної роботи з математики у старшій школі | | «Философия» Проблема роста, развития знания как центральная проблема в современной западной философии науки |
| Урок доброти: «Дивіться на нас, як на рівних» Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги І милосердя; сприяти розвитку волонтерського... | | 1 После приема жирной пищи у больного появляются тошнота и изжога,... Характерною ознакою глікогенозу є біль у м”язах під час фізичної роботи. В крові |
| 1. Поняття права інтелектуальної власності Методичні вказівки для самостійної роботи та практичних занять з дисципліни «Інтелектуальна власність» ( для студентів усіх спеціальностей... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... «Проблема природы, жизни – это проблема первичной организации материи в живых объектах» |
| Реферат На тему: «История развития дополнительного (внешкольного) образования» Актуальная проблема нашего времени среди молодежи – проблема проведения свободного времени | | Інноваційні підходи до планування роботи вихователя групи продовженого дня Продовжений день, як форма громадського виховання є дієвим засобом попередження бездоглядності І правопорушень серед неповнолітніх,... |
| Коренченко татьяна ивановна Это означает, что экологическая проблема встает сегодня не только как проблема сохранения окружающей среды от загрязнения и других... | | Планы семинарских занятий тема проблема коррупции: понятие и виды Проблема определения коррупции. Уровни восприятия коррупции: бытовой, научный, практический |
