Оновлення змісту, форм І методів сучасної освіти матеріали четвертої міжвузівської студентської наукової конференції 13 травня 2010 року Володимир-Волинський
Скачать 2.07 Mb.
|
Список використаних джерел
УДК 372 Кашубський Віталій, студент 3-В курсу, секція “Педагогіка та психологія” студентського наукового товариства ВКНЗ “Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського” Науковий керівник –Катинська Л.Л., викладач-методист педагогіки ІСТОРИКО-ГНОСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ СУХОМЛИНСЬКОГО ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА Резюме. Зміст даної статті розкриває педагогічні позиції вчителя-гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, потребу гуманізації змісту навчання та виховання, взаємозалежність формування особистості педагога від соціальних умов. В умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, тотальних потрясінь людство, нарешті, дедалі більше переконується, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість. Основним критерієм суспільних відносин в цивілізованій державі стає утвердження блага людини. Ці загально-планетарні гуманістичні тенденції визначають спрямованість сучасної освіти, її зміст та організацію. Ідеї гуманізації освіти виявилися провідними у поглядах прогресивних педагогів упродовж всієї історії людства. На різних етапах його розвитку зусиллями видатних педагогів на основі цих ідей вибудовувалися педагогічні системи, що обстоюють особистісно-зорієнтовані підходи гуманної педагогіки. До гуманістів справедливо відносимо Сухомлинського В. О., який працював в умовах тоталітарної держави, за панування авторитарної педагогіки, сутність навчання і виховання якої не пов'язувалася з особистістю учня. Біографія Сухомлинського Василя Олександровича типова для радянських людей, молодість яких припала на роки Великої Вітчизняної війни. Народився він 28 вересня 1918 року в селі Василівка на Херсонщині (тепер Кіровоградська область). Тут пройшли його дитинство та юність. Батько Сухомлинського В.О. був простим селянином. Четверо його дітей стали вчителями, викладали українську мову й літературу [1,8]. Бабуся і мама Василя Олександровича були обдарованими, творчими натурами, носіями народних традицій, і це значною мірою визначило особистість майбутнього педагога. Адже у всій його педагогічній творчості відчувається сильний вплив українських народних поетичних і пісенних творів. Протягом 1926-1933рр. він навчається в семирічній школі. Вчителі і учні спостерігали ранні вияви його творчої натури — він гарно малює, пише вірші, грає на музичних інструментах [7,33]. У 1933 р. відправився у Кременчук. Думав про медичну освіту, але поступив на робфак. 3акінчив його і продовжив навчання у педагогічному інституті. Після 2-х років навчання, у 1935 р., став вчителем заочної школи поблизу рідного села. Йому було всього 17 років. Він перевівся на заочне відділення в Полтавський педагогічний інститут і закінчив його в 1939 р. Після закінчення інституту працює вчителем в Онуфріївській середній школі. У 1941р. добровольцем пішов на фронт. [1,8] Війна залишила значний слід у творчості педагога. У своїх працях, виховній діяльності він багато говорив про неї, про героїзм радянського народу, про його біди і нещастя, які принесла ця біда. Війна пройшла крізь його життя і долю: учасник важких боїв, людина, що розгубила своїх рідних Василь Олександрович писав про неї болем своїх незагойних ран, вважав її уроки джерелом виховання патріотизму, громадянськості. У січні 1942р. був важко поранений під Москвою. У його грудях назавжди залишився осколок. Довге лікування в госпіталі на Уралі, після якого він за станом здоров'я в армію вже не повернувся, позначилось на подальшому житті. [7,33]. У невеличкому селищі Ува в Удмуртії працював директором школи до 1944р. Усе в його діяльності, як і більшість вчителів, було спрямоване на та, щоб обігріти, взути, одягти, нагодувати і чогось навчити зранених війною дітей. Згодом повертається в рідні місця [7,33]. Працює завідуючим районним відділом народної освіти, а з 1948р. до останнього дня керував Павлиською середньою школою. 22 роки бурхливої, неймовірно кипучої педагогічної, наукової, літературної й адміністративної діяльності. Твори Сухомлинського В.О. надруковані на 53-а мовами народів світу. Його праця була відзначена багатьма, у тому числі вищими, нагородами СРСР. Був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РСФСР і СРСР, мав звання «3аслужений учитель УРСР». Це з осколком у грудях! І поза сумнівами з Божою іскрою у душі. [1,8] Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського здобуло в Радянському Союзі та братніх країнах соціалізму заслужену пошану і славу. Ідеї виховання на засадах пролетарського гуманізму та комуністичної громадянськості, що їх педагог пристрасно відстоював і творчо розвивав, увійшли в свідомість мільйонів людей—працівників освіти, учительства, батьків, усіх, хто причетний до великої і благородної справи виховання підростаючих поколінь. Його праці привернули до себе увагу й передових педагогів у капіталістичному світі, які пропагували досягнення радянської педагогічної науки, історичні здобутки соціалістичної системи освіти і виховання. Сухомлинський В.О. —автор 36 монографічних праць і брошур, понад 600 статей, близько 1200 художніх творів для дітей. Загальний тираж його книжок, що вийшли в світ тільки в нашій країні, становить понад три мільйони примірників. Найважливіші монографії стали настільними книгами тисяч і тисяч вихователів, дійовими помічниками педагогів-практиків у розв’язанні багатьох складних питань навчально-виховної роботи. Педагогічна спадщина Сухомлинського В.О. має різноплановий, багатоаспектний характер. Слід мати на увазі й те, що творча думка педагога зазнала певної еволюції, вона постійно збагачувалася, поглиблювалась, відточувалась. Тим часом різні грані науково-педагогічної, вчительської та публіцистичної діяльності Сухомлинського В. О. ще не досить глибоко вивчені історико-педагогічною наукою і потребують спеціальних досліджень. Через це я ставлю зараз перед собою відносно обмежене завдання: стисло висвітлити лише найважливіші, на мою думку, питання загального наукового підходу до оцінки творчого доробку Сухомлинського В.О. Певна річ, виконання цього завдання потребує насамперед системного, цілісного розгляду праць педагога всебічного і об'єктивного їх аналізу. [8,1] Головне в його спадщині –паростки добра, посіяного ним у «школі радості», в селі Павлиші, що на Кіровоградщині. І сьогодні, коли навіть прилучення до азів науки в початковій школі коштує неабияких грошей, не кажучи вже про старшокласників, задовольнити запити яких багатьом батькам просто не під силу, коли доводиться вдаватися до непопулярних заходів щодо ліквідації дитячої безпритульності, коли зростає заборгованість держави перед учителями, - актуально звучать слова Сухомлинського В.О.: «Дитина народжується для радості». І, попри все, ця мудра істина проростає - мов той ніжний паросток, що пробиває асфальт. Проростає, розгалужуючись пагонами творчої педагогіки радості і добра. Промені добра. що є підґрунтям концепції Сухомлинського В.О., сягають Росії, Литви, Польщі, Франції, Китаю, Канади, Америки, Англії. В умовах гуманізації, демократизації та диференціації навчального процесу злободенно звучать заповіді Сухомлинського В.О.: «Немає абстрактного учня»; «Мати навчання не повинна стати мачухою»; «Добувати знання - це означає відкривати істину»; «Турбуйтеся про те, щоб ваші вихованці були і вихователями»; «Оберігайте своїх учнів від марнослів'я»; «Колектив лише тоді набуває виховної сили, коли кожний має своє неповторне обличчя»… Нинішня «школа радості» підтверджує істинність того, що заповідав нам великий педагог: у школі треба працювати тільки за педагогічним покликанням, а педагогічне покликання - це глибока віра в можливість успішного виконання завдання кожною дитиною. Це віра в те, в чому був переконаний Сухомлинський В.О., немає невиправних дітей та підлітків і перед учителями стоїть завдання: зробити так, аби ніщо не пригнітило, не знівечило, не вбило в маленькій людині гарного, доброго, людського. [6,5] Видатний педагог ще в 50-60 роки минулого століття відкрив нову сторінку у розвитку вітчизняної педагогіки, зробив значний внесок у розв’язання проблеми шкільного-родинного виховання. Одна із перших праць педагога із цієї проблеми була опублікована ще в 1946 році. Василя Олександровича постійно хвилювали проблеми виховання дітей в сім'ї. Він був переконаний, що успіху у вихованні можна досягти тільки спільними зусиллями школи і сім'ї. Великий добротворець доклав багато зусиль для того, щоб зробити батьків своїх вихованців союзниками школи, а школу - активним помічником сім'ї.[2,22] Василь Олександрович детально розробив глибоко продуману систему підготовки батьків до виховання дитини в сім'ї, яка включала в себе план і програму педагогічного всеобучу батьків на весь період навчання дітей в школі. Підготовка до виховання дітей, стверджував Василь Олександрович, повинна розпочинатися задовго до того, як молоді люди стануть батьками. [4,22] Сповнений великої живлючої сили криницею педагогічних знань був для Сухомлинського В. О. передовий навчально-виховний досвід –його власна професійна практика, робота керованого ним колективу. Тому він наполегливо добивався, щоб кожний викладач, кожний вихователь був не просто «споживачем» педагогічних знань, а й дослідником і раціоналізатором. Справжній учитель, говорив Василь Олександрович, не може жити без творчості; педагогічна праця за природою своєю, за внутрішньою логікою немислима без елемента наукового дослідження, вона завжди має бути осяяна світлом теорії і виступати як джерело нової думки, нових теоретичних узагальнень.[8,19] На превеликий жаль, ми ще чуємо голоси тих, хто називає Сухомлинського В. О. теоретиком і практиком комуністичного виховання, твердить, що його погляди у наш час не зовсім прийняті. На противагу цьому є відповіді наукові. А народна мудрість гласить—кожен іде на Голгофу із своєю ношею. Одні несуть туди хрест, інші—молоток і цвяхи, ще хтось страждання і біль. Оцінюючи таку постать, як Сухомлинський В. О., який жив і творив у непростий час, змушений був не ігноруючи офіційних поглядів, діяти всупереч, треба пам’ятати про ту ношу з якою він сходив на Голгофу.[5,19] Список використаних джерел
УДК Гандзюк Марія, студентка І курсу Сарнинського педагогічного коледжу Науковий керівник: Мартинчук С. В., викладач всесвітньої історії ПРОГРАМА TEMPUS – ОСНОВА СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄС В ГАЛУЗІ ОСВІТИ Резюме. У статті розглядаються основні пріоритети співпраці України та ЄС в рамках програми Tempus. Робиться екскурс у діяльність програми з початку її дії на теренах України по даний час. Вступ України до ЄС необхідний і неминучий. Саме, культурно-освітня інтеграція є однією з пріоритетних складових процесу входження України до світового та євроатлантичного співтовариства. Активну участь у реалізації даної мети повинні взяти всі навчальні заклади України. Співробітництво України з Європейським Союзом в галузі освіти здійснюється в рамках Транс’європейської програми у сфері вищої освіти (Tempus), яка була схвалена Радою Міністрів Європейського Союзу 7 травня 1990 р. для вдосконалення систем вищої освіти в країнах-партнерах ЄС. В основу програми покладено усвідомлення важливої ролі вищих навчальних закладів в процесі соціального, економічного та культурного розвитку; саме вони є джерелом спеціалізованих знань, людських ресурсів та центрами підготовки нової генерації політичних лідерів [4]. Головна мета програми - розвиток систем вищої освіти у країнах-партнерах та взаємодія цих систем із громадянським суспільством та економікою. У рамках програми Tempus надаються три типи грантів: Групам університетів – „консорціумам”, що співпрацюють разом впродовж двох-трьох років для отримання результатів, що визначені структурованими проектами, які мають назву – Спільні Європейські Проекти (Joint European Projects); Окремим особам - тобто, викладачам навчальних закладів, представникам адміністративних органів навчальних закладів, співробітникам міністерств – для сприяння подорожам до – із ЄС та країн-партнерів в межах виконання конкретних заходів із реформування системи освіти. Цей тип допомоги в межах програми Tempus має назву „Індивідуальні гранти на стажування ”. І останні, але не менш важливі – Додаткові і структурні заходи. Це – особливий тип грантів, спрямований на реалізацію проектів структурних реформ в галузі вищої світи. Залучення Міністерства освіти до реалізації таких проектів є обов’язковим. Вимоги щодо складу “консорціуму” є такими ж, як і для JEP. Всі гранти надаються на засадах відкритих конкурсів, що оголошується щорічно. Tempus є програмою малих грантів, що передбачає надання фінансування до 500 000 євро. Відбір проектів здійснюється на основі оцінювання їхньої академічної і технічної якості згідно національних пріоритетів, що щорічно визначаються Міністерствами освіти відповідних партнерських країн [2]. З 1993 р. програма Tempus діє в Україні, спільна реалізація проектів розпочалася з 1994 р. Діяльність програми Tempus в Україні спрямована на підтримку процесу реформування системи вищої освіти за допомогою ряду механізмів: • сприяння розробці нових та реформі існуючих навчальних програм та курсів, просуванню сучасних педагогічних методик, орієнтованих на студента; • надання навчальним закладам допомоги в процесі їхньої реструктуризації, впровадження сучасних методів управління та планування навчального процесу; • підтримка навчальних закладів чи окремих осіб, які займаються питаннями вищої освіти, у плануванні та реалізації реформ та розробці стратегій; • стимулювання спільної діяльності організацій (навчальних та неакадемічних) з визначених дисциплін;З програмою ТЕМПУС – до єдиного ос • надання допомоги вищим навчальним закладам у збільшенні їхнього внеску у перехідний процес в більш широкому соціальному, економічному та політичному контексті за межами академічної сфери, наприклад, шляхом розробки та впровадження курсів перепідготовки для державних службовців; • надання матеріально-технічної допомоги вищим навчальним закладам (підтримка діяльності бібліотек, передплата наукових журналів, придбання інформаційно-комунікаційного обладнання) [6]. У межах програми Tempus І, ІІ, ІІІ з 1993 по 2006 роки за участі партнерів з України було профінансовано біля 300 проектів Tempus. Починаючи з 2000 р. до проектів Tempus, окрім університетів, долучаються інші партнери – підприємства, неурядові організації, органи влади. Тож, учасниками проектів Tempus в Україні стають Секретаріат Кабінету Міністрів України, міністерства освіти і науки, охорони довкілля, аграрної політики, обласні державні адміністрації та міські ради, спілки промисловців, аграрні підприємства, порти, слухацькі ради університетів і науково-дослідні інституції. Пріоритети та напрями реалізації програми Tempus четвертого етапу в Україні пов’язані, насамперед, з розвитком Болонського процесу. Пріоритети першого та другого конкурсів були спрямовані: на модернізацію начальних планів, враховуючи впровадження триступеневої структури, відповідно до Європейської системи накопичення та трансферу кредитів (ECTS) та визнання дипломів; розвиток дисциплін: машинобудування та технології, право, освіта, сільське господарство; управління ВНЗ та студентськими службами; запровадження механізмів забезпечення якості; інституційна та фінансова автономія; рівний та прозорий доступ до вищої освіти; розвиток міжнародних зв’язків, а також у напряму вища освіта та суспільство: трикутник знань: освіта – інновації – дослідження, рамка кваліфікацій. Серед пріоритетів третього конкурсу щодо дисциплін – педагогіка, машинобудування , інформаційні технології, право, сільське господарство, навколишнє середовище, туризм та послуги, міське та регіональне планування; актуальні напрями – запровадження механізмів забезпечення якості, розвиток партнерства ВНЗ із бізнесом, рівний доступ до вищої освіти, тренінги для державних службовців, трикутник знань: освіта – інновації – дослідження, рамка кваліфікацій [5]. За результатами першого конкурсу програми Tempus IV(2007-2013) українські вищі навчальні заклади та інші інституції беруть участь у реалізації 12 проектів JP (Спільні проекти). За результатами другого конкурсу програми Tempus ІV оголошених 30 жовтня 2009 р. - 11 проектів рекомендовано до фінансування за участі українських вищих навчальних закладів з них 8 спільних проектів в тому числі 3 національні, та 3 проекти структурних заходів. За попередніми результатами 3-го конкурсу програми Tempus IV після 9 березня 2010 р. маємо: 450 проектних заявок отримано EACEA з них 384 – спільні проекти, 66 – структурні заходи, включаючи 220 заявок щодо модернізації навчальних програм, 72 – реформування врядування, 158 – вища освіта та суспільство. Проекти, зокрема, стосуються:
Перші результати співпраці України та ЄС на через програму Tempus:: 1. Унаслідок реалізації проектів Tempus в Україні були розроблені нові навчальні курси та програми, що відповідають сучасним потребам ринку праці. Викладачі університетів підтверджують, що кооперація з європейськими колегами надала можливість набути нових знань, запровадити нові методи викладання та оцінювання, що зрештою збільшило конкурс в університетах – учасниках програми Tempus. 2. Починаючи з 2004 року, із 37 нових проектів за програмою Tempus 21 був залучений до питань Болонських реформ, здебільшого в сфері реформування навчальної програми (система: бакалавр-магістр-доктор філософії) і контролю якості, в той час, коли відчувається недостатній рівень подання проектів щодо акредитації і ECTS. 3. Програма допомагає в придбанні нового сучасного обладнання для університетів – комп’ютерів і спеціального лабораторного обладнання, у проведенні наукових досліджень тощо. 4. Tempus сприяла розробці моделей навчальних програм, що відповідають вимогам Болонського процесу, кредитних моделей, а також моделей кредитних іспитів для академічних предметів. 5. Програмою Tempus надавалась підтримка Робочим групам з реформування вищої освіти Міністерського/національного рівнів, в контексті їх заходів щодо ECTS та питань акредитації, та заходів щодо ліцензування, вступу, автономії та розробки законодавства у сфері вищої освіти. 6. Іншими проектами Tempus вирішувались такі питання як дистанційне навчання, співробітництво між ВНЗ та ринком праці та реформування системи управління ВНЗ. 7. Програма Tempus сприяє інтернаціоналізації університетів, створенню тривалого партнерства між українськими та європейськими вищими навчальними закладами, яке не припиняється й після завершення проектів, започаткуванню нових дослідницьких проектів або проектів з обміну. У багатьох випадках програма Tempus допомогла налагодити діалог між вищими навчальними закладами та Міністерством освіти і науки України, його регіональними підрозділами, між науково-педагогічним складом та адміністрацією закладу, між працедавцями, викладачами та студентами. 8. Участь у проектах допомогла керівництву ВНЗ, науково-педагогічному складу визначати і розвивати стратегічні напрямки модернізації, такі як покращення роботи бібліотек, використання мультимедійних засобів, залучення додаткових фінансових ресурсів та укріплення зв’язків з промисловістю, особливо в такій сфері як контроль якості харчових продуктів, було переглянуто курси та програми з метою задоволення потреб сільськогосподарського сектору тощо. Співпраця між академічними та неакадемічним персоналом університетів, які брали участь у стажуваннях, позитивно відобразилась на процедурах управління та методах навчання. Більш того у результаті стажувань було розроблено нові курси, програми, реалізовано нові методики викладання та посилено практико-орієнтоване навчання. Студенти відмічали, що доручення до методів та концепцій навчання і знайомство з культурою Європейських університетів сприяли покращенню комунікативних навичок, міжкультурного діалогу та виробленню більш самостійного підходу до навчання, а також їх викладачі стали відкритими та новаційними [5]. Таким чином, програма Tempus сприяє підготовці нової генерації. Українські університети, де успішно реалізується реформування навчальних програм і навчального процесу відповідно до положень Болонського процесу, пов’язують свій прогрес з участю в проектах програми Tempus. |
Похожие:
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... До основних принципів освіти відносять: пріоритетність освіти, демократизацію освіти, гуманізацію освіти, гуманітаризацію освіти,... | | Програми для загальноосвітніх навчальних закладів Навчальні програми для профільного навчання Головного управління змісту освіти Міністерства освіти І науки України Н. Прокопенко |
| Олена Полякова, викладач кафедри З 1 вересня 2012 року в перших класах загальноосвітніх навчальних закладів розпочинається впровадження Державного стандарту початкової... | | Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання навчальних... Міністерства освіти І науки від 21. 08. 2013 №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових... |
| Про Національну доктрину розвитку освіти З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в Україні п о с т а н о в л я ю | | Впровадження компетентністно зорієнтованого підходу Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають... |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Методика як сукупність форм, методів І прийомів роботи вчителя, тобто технологія професійної практичної діяльності. 3 Методика як... | | Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури |
| Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури | | Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №450 |
| Атлас Характерною прикметою сучасної енергетики України є рух в напряму розвитку екологічно чистої енергетики на основі нетрадиційних та... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Підготовка національної символіки до урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року |
| Семинар для специалистов фармацевтического рынка 15. 04. 2010 Киев... Актуальные вопросы выпуска таблетированных форм в фаРмацевтической промышленности | | Волков Ю. Г. Социология: учебник / Ю. Г. Волков. Изд. 3-е, перераб и доп Матеріали підготовлені доцентом Макаренко В. А. – зам керівника науково-дослідного комітету сау «Джерелознавство та історіографія... |
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Я, Янович Анастасія Євгеніївна, народилася 6 вересня 1997 року в місті Перевальськ Луганської області | | У рефераті повинні бути відображеними Реферат з обраної наукової спеціальності разом із відгуком передбачуваного наукового керівника вступник повинен подати разом з іншими... |
