Оновлення змісту, форм І методів сучасної освіти матеріали четвертої міжвузівської студентської наукової конференції 13 травня 2010 року Володимир-Волинський
Скачать 2.07 Mb.
|
Список використаних джерел
УДК 327 Римарук Тетяна, студентка 4-В курсу, секція «Соціально-гуманітарні дисципліни» ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського» Науковий керівник - Стрільчук М.С., викладач соціально-економічних дисциплін УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ Резюме. У статті викладені сучасний стан та особливості європейського курсу України, а також аргументи на користь інтеграції України в Європу. Європейська інтеграція – це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Від часу свого заснування 1957 року Європейський Союз поступово перетворився на один з найпотужніших фінансово-економічних і політичних центрів світу, ключовий компонент новостворюваної архітектури європейської безпеки, ядро системи європейських цінностей і стандартів. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. [3, 21] Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. На його частку припадає 41,4 % світового товарного експорту та 39,8 % імпорту, 42,8 % сагового експорту та 41,9 % імпорту послуг. Тому для будь-якої країни співробітництво з Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які, зрештою, сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення. При цьому слід зазначити, що таке співробітництво вигідне всім сторонам. Думка про те, що виграш одного партнера означає втрати іншого, є хибною. [5, 10] Ось чому, враховуючи особливості сучасного стану економіки України, можна навести цілу низку аргументів на користь розвитку співпраці з ЄС : Економічний потенціал ЄС та динаміка його розвитку дають можливість дійти висновку про те, що Європейський Союз являє собою великий ринок збуту виробів та джерело задоволення потреб України в найрізноманітніших споживчих та інвестиційних товарах. До того ж торгівля з ЄС є важливим джерелом надходження вільно конвертованої валюти, дозволяє обмежувати бартер, масштаби якого сьогодні загрожують економічній безпеці країни. Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології українських підприємств відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни, Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств. А без модернізації успадкованих від СРСР виробничих структур Україна навряд чи може сподіватися вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку та подолати зростаюче відставання від економічно розвинутих країн, які визначають напрями та масштаби динаміки світової економіки. Іншими словами, йдеться про створення виробничо-технологічного укладу, подібного до європейського. Протягом десятиліть українські підприємства були фактично відрізані від світового ринку. Тому їх вихід на європейський ринок має велике знчення як джерело досвіду та практичних вмінь конкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовувати стратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світову кон'юнктуру відповідних ринків. При цьому слід окремо зазначити, що вміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівня та якості задоволення потреб національних споживачів. Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що означає збільшення надходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповідних галузей промисловості. Однією з тенденцій сучасного промислового розвитку є формування виробничо-комерційних ланцюгів, учасниками яких є фірми та підприємства різних країн. Інтеграція українських виробників у такі ланцюги дасть змогу виходити на нові перспективні ринки збуту, раціоналізувати власне виробництво, гнучкіше реагувати на зміни міжнародної економічної кон'юнктури, забезпечувати стабільний розвиток відповідних виробництв. Європейський Союз - це невичерпне джерело досвіду функціонування ринкової соціально зорієнтованої економіки та державного регулювання економічних процесів. Очевидно, саме тут Україна може отримати знання щодо розробки та реалізації антимонопольної політики та здійснення контролю за концентрацією економічної діяльності, регулюванням фондового ринку, політики в галузі зайнятості тощо, Розвиток співробітництва з ЄС неминуче означає необхідність запроваджувати відповідні правила та стандарти вироблення та реалізації економічної політики, поведінки первинних економічних агентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорого середовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку, що має надзвичайно велике значення для України. Розвиток міжнародного співробітництва в цілому та економічних зв'язків з ЄС зокрема безпосередньо впливає на більш раціональний розподіл ресурсів, підвищення ефективності економічних процесів, тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані. Саме на європейському фінансовому ринку, який сьогодні є найбільшим у світі, Україна може мобілізувати кошти, необхідні для забезпечення макроекономічної стабільності, диверсифікуючи тим самим джерела зовнішніх запозичень. Слід окремо зазначити, що сьогодні основні товарні потоки ЄС сконцентровані в межах самого союзу. На ринок ЄС припадає 62,7 % сукупного товарного експорту та 63,1 % імпорту. Іншими словами, ЄС сьогодні характеризується одним з найвищих рівнів внутрішньорегіональної торгівлі. А це означає, що вихід на внутрішній ринок Європейського Союзу великою мірою визначатиметься саме якісним рівнем співробітництва України з цим інтеграційним угрупованням. [8, 34] Разом з тим було б помилкою замовчувати або применшувати складність процесу європейської інтеграції. Зрозуміло, що він буде тривалим і непростим. Серед іншого, інтеграція в Європу означає зростання відкритості національної економіки та конкуренції з боку фірм ЄС. При цьому неминучі досить болючі наслідки для окремих секторів, виробництв і навіть регіонів. Проте потенційні здобутки і переваги європейської інтеграції перевищують можливі втрати й ризики. Це було переконливо доведено попереднім досвідом всіх без винятку європейських країн, у тому числі тих, рівень економічного розвитку яких був нижчий від середнього: від Португалії на заході до Польщі та країн Балтії на сході, від Ірландії на півночі до Греції на півдні. Про це хронологічно свідчить досвід першої (Данія, Ірландія, Велика Британія, 1973), другої (Греція, 1981, Іспанія, Португалія, 1986), третьої (Австрія, Швеція, Фінляндія, 1995) та сучасної (Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Естонія, Словенія, Словаччина, Мальта, Кіпр, Латвія, Литва, Румунія, Болгарія) фаз розширення Європейського Союзу. [6, 25] Економічно-торговельні відносини з ЄС - це потенційний шанс, яким треба вміти скористатися, розрізняючи наявні можливості і виправдану обережність від невиправданого оптимізму і популістських страхів. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та ЇЇ інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини тощо. Європейська інтеграція також означає зміцнення національної безпеки та безпеки громадян, адже вона виключає застосування сили як методу вирішення залагоджування суперечностей, сприяє стабільності у відносинах з усіма сусідами. В цьому контексті успішне просування України шляхом європейської інтеграції може наблизити до Європи і Росію, зміцнить українсько-російські взаємини, що відповідає національним інтересам обох країн. Як повноправний учасник побудови об'єднаної Європи, а в майбутньому - член Європейського Союзу, Україна зможе впливати на вироблення відповідних рішень і, таким чином, на процеси, що відбуваються на європейському континенті – перебуваючи осторонь, Україна не матиме ані економічних, ані політичних ресурсів для такого впливу і може перетворитися радше на слабкий об'єкт, ніж активний суб'єкт європейської політики. Можливою альтернативою європейській інтеграції є поступова маргіналізація України, її економічна недорозвинутість, політична нестабільність і поява нових загроз національній безпеці. Геополітична невизначеність зробить Україну надто вразливою для зовнішнього тиску. Після початку розширення Європейського Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна неінтеграціі може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції. Список використаних джерел
УДК 327 Любчик Оксана, студентка 4-В курсу, секція «Соціально-гуманітарні дисципліни» ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського» Науковий керівник - Стрільчук М.С., викладач соціально-економічних дисциплін РОЗВИТОК І СУЧАСНИЙ СТАН ВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО Резюме. У статті викладені основні кроки України щодо інтеграції до євроатлантичних та європейських структур безпеки та співробітництва, забезпечення широкомасштабної участі України в загальноєвропейській системі безпеки, набуття у майбутньому членства в НАТО. Україна та НАТО мають багату історію відносин. Напрацьовано значну договірно-правову базу двосторонніх стосунків. У березні 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва. У 1997 р. Україна стає співзасновницею та учасником наступниці Ради Північноатлантичного співробітництва — Ради євроатлантичного партнерства, яка на сьогодні налічує 26 держав-членів НАТО та 23 держави-партнери. Починаючи з 1994 р., Україна бере активну участь у програмі "Партнерство заради миру", в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території нашої країни, так і за кордоном. Україна пройшла шлях від Хартії про особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна — НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. У рамках такого діалогу розглядається повний діапазон політичних, військових і фінансових питань, пов'язаних з членством в Альянсі. Наступним етапом має стати виконання Плану дій щодо членства в НАТО. Виконання Плану дій щодо членства в НАТО є останнім етапом на шляху до отримання країною-претендентом запрошення приєднатися до Альянсу. Із квітня 1999 р., згідно з положеннями Хартії, формат відносин переведено у площину спільного форуму — Комісії Україна — НАТО. Поряд з цим консультативним механізмом співробітництва Україна використовує також і такі механізми, як спільні робочі групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля, а також регулярні засідання Україна — НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів [9, 6]. Значного прогресу у відносинах України з НАТО було досягнуто у 2005 р. У лютому 2005 р. на саміті Комісії Україна — НАТО в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. Цей сигнал України був позитивно сприйнятий у Брюсселі, і вже в квітні на засіданні Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі було ініційовано Інтенсифікований діалог з питань набуття членства та відповідних реформ. Процес інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО. У червні 2005 р., на реалізацію рішень вільнюського засідання Комісії Україна - НАТО, Генсекретарю НАТО під час його візиту в Україну був переданий Початковий дискусійний документ, у якому викладена позиція держави з реформування усіх сфер суспільного життя країни для досягнення високих стандартів державного управління, які встановлені у розвинених демократичних країнах. Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради НАТО в Україну 18-20 жовтня 2005 р. на чолі з Генеральним секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання Комісії Україна - НАТО за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО в регіони України в інформаційно-роз'яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна — НАТО відбулося спільне засідання Ради національної безпеки і оборони України та Північноатлантичної ради НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера. В грудні 2005 р. за підсумками засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна — НАТО йде мова не лише про відкритість ''дверей НАТО", а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства. Під час засідання Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів закордонних справ 28 квітня 2006 р. в Софії (Болгарія) держави-члени НАТО високо оцінили проведення вільних та справедливих парламентських виборів в Україні у відповідності із загальновизнаними демократичними стандартами. На підсумковій прес-конференції за результатами засідання Генсекретар НАТО Я.Схеффер відзначив позитивне ставлення всередині Альянсу до питання стосовно запрошення України до Плану дій щодо членства в НАТО. 14 вересня 2006 р., відбувся візит до штаб-квартири НАТО Прем'єр-міністра України В.Януковича, під час якого глава уряду України, зокрема, заявив про неготовність нашої держави приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО через низький рівень підтримки ідеї вступу до НАТО серед української громадськості. Виступаючи на засіданні Комісії Україна — НАТО, В.Янукович зазначив: "Серед найперших пріоритетів діяльності уряду — посилення інформаційної роботи у площині відносин із НАТО" [9, 7]. У цьому контексті слід наголосити, що, за публічними заявами Прем'єр-міністра України у листопаді-грудні 2006 р., між ним і Президентом України немає принципових розбіжностей щодо кінцевої мети співробітництва України з НАТО — є спільне розуміння того, що курс на набуття членства в НАТО є незворотним. Немає також розбіжностей щодо змісту такого співробітництва. Є розбіжності в тактичному плані, пов'язані з часовими рамками готовності України бути запрошеною до Плану дій щодо членства в НАТО. Концепція Плану дій щодо членства полягає у тому, щоб відкрити двері до Альянсу потенційним членам, проте його виконання не гарантує майбутнього членства. ПДЧ не є вичерпним переліком заходів, які країна має виконати для набуття членства в НАТО, а його прийняття та реалізація не означає автоматичного набуття членства в Альянсі. Як інструмент допомоги країнам, які бажають приєднатися до НАТО, План дій щодо членства в НАТО був схвалений на Вашингтонському саміті Північноатлантичної Ради у квітні 1999 року. Його метою є сприяння країнам-претендентам підготуватися до вступу і досягти критеріїв та стандартів НАТО, необхідних для повноцінної участі у діяльності Альянсу. Приєднання до ПДЧ свідчить про налаштованість керівництва держави на проведення широкомасштабних соціально-політичних та економічних реформ з метою досягнення загальновизнаних стандартів розвинутих демократій Європи та Північної Америки. План дій щодо членства в НАТО складається з таких частин; політичні та економічні питання; оборонні та військові питання; ресурсне забезпечення; питання інформаційної безпеки (захист секретної інформації); юридичні питання. Кожна країна-претендент самостійно визначає конкретні цілі, завдання та заходи, які вона буде здійснювати на шляху до членства, і представляє їх НАТО у вигляді щорічної програми дій в рамках Плану дій щодо членства в НАТО. За результатами виконання програми Альянс аналізує та оцінює прогрес претендентів, надає необхідні консультації та практичну допомогу. Оцінка виконання країною взятих на себе зобов'язань здійснюється у форматі "26+1", тобто на зустрічі всіх членів НАТО з кожним претендентом окремо на рівні Північноатлантичної Ради. Виконання ПДЧ не є компетенцією виключно Міністерства закордонних справ чи Міноборони. В економічній та політичній сферах країна-претендент має продемонструвати відданість верховенству права та правам людини, запровадити демократичний контроль над своїми збройними силами, забезпечити стабільність та добробут у країні через гарантування економічної свободи і соціальної справедливості, а це потребує скоординованої і систематичної роботи усіх гілок влади на усіх рівнях. Взаємодія з Альянсом у рамках Плану дій щодо членства в НАТО надасть Україні можливість чітко спланувати часові рамки досягнення нею цілей реформування держави [9, 9]. З практичної точки зору, для України важливим є також процес організації підготовки держави до повноцінної участі в роботі євроатлантичних структур. Завдання забезпечення громадської підтримки вступу до НАТО також може бути успішно вирішене саме на етапі виконання Плану дій щодо членства в НАТО, про що свідчить досвід Словаччини, Болгарії, країн Балтії. На сьогодні Україна виконує План дій Україна - НАТО, прийнятий на засіданні Комісії Україна-НАТО під час саміту НАТО в Празі в листопаді 2002 р., в рамках якого реалізуються щорічні Цільові плани Україна - НАТО. В Цільових планах Україна бере на себе зобов'язання здійснити за підтримки країн-членів НАТО ті чи інші конкретні заходи з метою реалізації необхідних реформ у різноманітних сферах. При цьому близько 80% всіх заходів Цільових планів Україна - НАТО стосуються політичної, інформаційної, економічної, безпекової, правової, фінансової та інших сфер співробітництва. В Плані фіксуються пріоритетні завдання України на шляху євроатлантичної інтеграції, а також цілі, що мають бути досягнуті з метою наближення держави до стандартів НАТО, Серед іншого, в рамках виконання щорічних Цільових планів Україна - НАТО в Україні триває робота з реформування системи судочинства та зміцнення повноважень і незалежності судової гілки влади, а також з приведення чинних законодавчих і нормативно-правових актів у відповідність до європейських стандартів. Так, у рамках виконання даних планів було прийнято Закон України "Про третейські суди", триває робота над удосконаленням механізму виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини, опрацьовуються зміни до Законів України "Про судоустрій України" та "Про статус суддів", набрали чинності Кодекс адміністративного судочинства України та новий Цивільний процесуальний кодекс України, триває робота над проектами Адміністративного процесуального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу України. Для забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції прийнято Закон України "Про доступ до судових рішень", яким запроваджується Єдиний державний реєстр судових рішень. Також значну увагу приділяється заходам по боротьбі з корупцією, відмиванням грошей та незаконною економічною діяльністю. Так, Верховною Радою України було схвалено Закон України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відповідно до якого Президент України видав Указ про заснування Державного комітету фінансового моніторингу України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. У 2005 р. Верховною Радою України були ратифіковані Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, Конвенція про кіберзлочинність, а Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки. Цей документ сприятиме забезпеченню прозорості фінансової сфери, підвищенню інвестиційної привабливості економіки України для іноземних інвесторів, покращенню міжнародного іміджу держави, декриміналізації і детінізації економічних відносин тощо. Загалом результативність співробітництва України з НАТО залежить насамперед від зусиль самої України, від ефективності здійснення нею реформ абсолютно у всіх сферах суспільно-політичного життя, створення необхідних законодавчих норм та впровадження дійових механізмів захисту демократичних прав і свобод людини. Іншими словами, України зможе претендувати на членство в НАТО лише тоді, коли вона досягне тих високих стандартів рівня життя та забезпечення дотримання прав людини і відданості демократичним цінностям, які існують в країнах-членах Альянсу. |
Похожие:
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... До основних принципів освіти відносять: пріоритетність освіти, демократизацію освіти, гуманізацію освіти, гуманітаризацію освіти,... | | Програми для загальноосвітніх навчальних закладів Навчальні програми для профільного навчання Головного управління змісту освіти Міністерства освіти І науки України Н. Прокопенко |
| Олена Полякова, викладач кафедри З 1 вересня 2012 року в перших класах загальноосвітніх навчальних закладів розпочинається впровадження Державного стандарту початкової... | | Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання навчальних... Міністерства освіти І науки від 21. 08. 2013 №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових... |
| Про Національну доктрину розвитку освіти З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в Україні п о с т а н о в л я ю | | Впровадження компетентністно зорієнтованого підходу Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають... |
| Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Методика як сукупність форм, методів І прийомів роботи вчителя, тобто технологія професійної практичної діяльності. 3 Методика як... | | Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури |
| Виступ на міській науково-методичній конференції вчителів російської мови та літератури | | Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №450 |
| Атлас Характерною прикметою сучасної енергетики України є рух в напряму розвитку екологічно чистої енергетики на основі нетрадиційних та... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Підготовка національної символіки до урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року |
| Семинар для специалистов фармацевтического рынка 15. 04. 2010 Киев... Актуальные вопросы выпуска таблетированных форм в фаРмацевтической промышленности | | Волков Ю. Г. Социология: учебник / Ю. Г. Волков. Изд. 3-е, перераб и доп Матеріали підготовлені доцентом Макаренко В. А. – зам керівника науково-дослідного комітету сау «Джерелознавство та історіографія... |
 | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... Я, Янович Анастасія Євгеніївна, народилася 6 вересня 1997 року в місті Перевальськ Луганської області | | У рефераті повинні бути відображеними Реферат з обраної наукової спеціальності разом із відгуком передбачуваного наукового керівника вступник повинен подати разом з іншими... |
