Русское национально-культурное общество Харьковской области Харьковское областное общество преподавателей русского языка и литературы Информационный деловой центр Санкт-Петербурга в г. Харькове
Скачать 9.71 Mb.
|
Литература
А.П. Ластовка , Н.И. Нагайцева, Т.А. Снегурова Учёт этнопсихологических особенностей студентов-иностранцев при обучении в ВУЗе В соответствии с современными образовательными тенденциями многоязычие признается неотъемлемой частью настоящей и будущей Европы. Владение несколькими иностранными языками обусловлено не только экономически, но в большей степени общеобразовательными моментами как факторами политического и культурного развития личности. Обучение иностранных студентов является приоритетным направлением деятельности любого университета мира. Украина входит в число государств, активно принимающих на учебу молодых людей из разных стран Азии, Африки, Латинской Америки. Получают в нашей стране образование и представители Западной Европы, США. Присоединившись к Болонской конвенции, Украина поддержала тезис о том, что основная задача образования состоит в формировании и развитии личности, но не только посредством накопления определенных фактов, а и посредством усвоения общечеловеческих ценностей, принятия за основу культурообразующей функции обучения. При этом студент рассматривается как равноправный партнер, субъект учебного процесса. Роль педагога состоит в создании всех необходимых условий для обучения: в подготовке современных учебников и учебных пособий, справочных материалов и словарей, в разработке новых развивающих технологий, а также в использовании уже апробированных методик, адаптированных в соответствии с нуждами того или иного контингента учащихся. Особую роль в успешности обучения иностранных студентов играет учет особенностей их эмоционально-психического склада, обусловленного, в первую очередь, национальными характеристиками. На подготовительных факультетах, где обучаются носители нескольких культур, образуется особая культурная среда, в которой соприкасаются образцы этнического поведения, моральные ценности, присущие разным народам, проявляются особенности национальной ментальности и другие детерминанты социального взаимодействия. Возникновение и формирование национальных черт ученые-этнографы, социологи находят в истории народа, его образе и условиях жизни. Большое влияние на формирование культурного архетипа того или иного народа оказывает и господствующая религия (например, ислам у мусульман) или доминирующая духовная система (конфуцианство у китайцев), а также другие факторы. Несовпадение культурных кодов чаще всего является причиной возникновения межкультурного непонимания, которое способно привести не только к нарушению вербальной коммуникации, но и к более глубокому конфликту культур. Как отмечают преподаватели, работающие с иностранными студентами, педагогическое общение в аудитории и во внеаудиторное время в значительной мере осложняется сложившимися в разных культурах этническими стереотипами. Так, исследователь Т.В. Клочко [1, с. 186], цитируя высказывания мусульманских мыслителей, заключает, что для студентов-мусульман авторитетом является учитель-мужчина, в то время как почти 90% преподавателей-русистов – женщины. Однако в этом вопросе, на наш взгляд, не последнюю роль играет уровень бытовой культуры учащихся, модель воспитания в семье. В целом, студенты из арабских стран обладают ценными для обучения языкам качествами: легкостью вступления в коммуникацию, свойственную экстравертам, быстрой речевой реакцией, способностью легко ориентироваться в коммуникативной ситуации. Опыт общения со студентами из арабских стран показывает, что они более открыты, чем, например, студенты из стран Юго-Восточной Азии, готовы к игре на уроке, к спонтанному диалогу, живой дискуссии на заданную тему, к соревновательной речевой деятельности, к вступлению в ролевые отношения, импровизации даже на самом раннем этапе обучения. Другая многочисленная группа иностранцев, обучающихся в Украине, –студенты из Китая. Их нормы мышления, манера аргументации и способы выражения мысли резко отличаются от европейских. Объяснение такому явлению следует искать в истории Китая, в тех духовных и этических концепциях, которые сформировались еще при Конфуции и которые со временем только укрепились, превратившись в основу национального характера. Впитанные с детства этические нормы, в основе которых лежит правило – скрывать свои истинные чувства, проявляется в наибольшей степени в процессе речевого общения, которое по своей природе является личностно ориентированным. Одной из особенностей коммуникации в китайской среде является подтекст, иносказание, передача информации косвенным путем. Это особенно наглядно при оперировании абстрактными понятиями, такими как чувства, оценки, отношения. В подобных коммуникативных ситуациях китайский студент предпочитает использовать крылатое выражение или цитату из известного стихотворения (даже если оно было написано тысячу лет назад). Такая форма общения естественна для китайцев и не создает трудностей в восприятии информации. А преподавателю при работе с китайскими студентами необходимо учитывать то, что мы имеем дело с совершенно иной системой кодов. Только при таком подходе мы сможем обеспечить полноценное и адекватное общение в китайской аудитории. Необходимо отметить также, что для этих студентов главный субъект учебного процесса – преподаватель, так как в этих странах принято традиционное обучение языкам. Именно поэтому в китайской аудитории важно формировать чувство индивидуального успеха в группе, что позволяет преодолеть стеснительность и ступор: ведь эти студенты ментально не предрасположены к игре. Опытный преподаватель и хороший учебник могут отчасти скорректировать эти черты. Для китайской речевой культуры, как и вообще для представителей Юго-Восточной Азии (Корея, Лаос, Вьетнам), свойственен имплицитный характер речевого высказывания: важность невербальных сигналов, умение "сказать" жестами, глазами, жесткий запрет на выражение недовольства. Для них также характерно разрушительное влияние конфликтов, которые с трудом поддаются урегулированию. Дело в том, что представители высококонтекстных культур, к которым относится большинство азиатских народов, избегают прямого выяснения возникших проблем, что требует от куратора студенческой группы деликатности при решении конфликтной ситуации. Следует остановиться и на особенностях педагогического общения с африканскими студентами. Прежде всего, стоит упомянуть разнородность данного контингента. Так, студенты из стран Магриба по своим психоэмоциональным и этическим характеристикам ближе к ближневосточному ареалу. Молодые люди из стран центральной Африки относятся к другому психотипу, характеризующемуся основательностью суждений, замедленной вербальной реакцией (свойственной обычно интровертам), вдумчивым подходом к выбору лексико-грамматических средств. Африканцы внешне сдержаны и медлительны, но они от природы артистичны и запрограммированы на творчество. На эффективность работы с ними влияет яркость зрительного ряда, эмоциональный заряд, идущий от художественного текста, песни, эрудиция и активность преподавателя, пробуждающего встречные волны творческой энергии африканских студентов. Методисты обратили внимание на то, что студенты-африканцы выбирают яркие невербальные опоры, схемы, таблицы, облегчающие воспроизведение прочитанного или прослушанного текста, а репродукцию предпочитают продуктивному высказыванию. Речевая культура студентов из США и Западной Европы близка к украинской. Это так называемые низкоконтекстные культуры, которые отличаются предпочтением прямой вербальной коммуникации непрямой, недоверием к молчанию и недосказанности, которые воспринимаются как неинформированность партнера по коммуникации, стремлением к обсуждению конфликтной ситуации с целью принятия сбалансированного решения, отсутствием жесткого запрета на высказывание несогласия. Эти студенты легко вступают в дискуссию, что способствует формированию навыков общения и быстрой адаптации в иноязычном и инокультурном пространстве. Таким образом, различия в национальных характерах, в формах выражения эмоций, в степени готовности/неготовности к вербальному контакту указывают на причины непонимания между носителями разных культур, осложняющие педагогическое общение. Поэтому одной из важнейших задач преподавателей, работающих с иностранными учащимися, является формирование особой культурной среды, в основе которой лежал бы диалог, а не конфликт культур. Литература 1. Клочко Т.В. К проблеме взаимоотношений между преподавателем и студентами из стран Ближнего Востока// Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Тези ХШ Міжнародної науково-практичної конференції. – ХНУ ім. В. Каразіна, 2009. – С. 186–187. 2. Леонтович О.А. Введение в межкультурную коммуникацию. – М., 2007. – 368 с. 3. Трошина Н.Н. Речевые аспекты корпоративной культуры: Аналитический обзор/ РАН ИНИОН. Центр гуманит. науч.- информ. исслед. Отд. языкознания. – М., 2009. – 44 с. Лисенко Н.О., Дорошина Л.Ф. Застосування елементів дистанційного навчання при викладанні дисципліни «Українська мова» для іноземних студентів Невпинний розвиток інформаційних технологій дозволив суттєво урізноманітнити форми проведення освітнього процесу. В умовах інтеграції вітчизняної вищої школи в європейський науковий та освітній простір і реалізації академічної та наукової мобільності застосування інтернет-технологій надає можливість не тільки довільного пошуку потрібних даних у загальносвітовому банку інформації, але й системного та мотивованого дистанційного отримування знань з обраних спеціальностей. Серед переваг останнього зазвичай називають можливість надання освітніх послуг без урахування територіальної близькості (що є ідеальним варіантом для громадян інших країн або осіб з особливими потребами), зручний (іноді – індивідуальний) графік навчання, демократичні ціни (дистанційний курс, як правило, дешевший, ніж навчання на стаціонарі), постійна модернізація та вдосконалення, що спричинені конкуренцією між освітніми закладами (оскільки студент може обирати серед однотипних курсів і програм ті, які підійдуть саме йому, що у свою чергу позитивно впливає на мотивацію). Центр дистанційних технологій навчання НФаУ демонструє результати роботи педагогічного колективу щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у процес навчання. На даному етапі викладачами української мови кафедри українознавства та латинської мови для вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» створено інтерактивний освітній простір, що умовно поділяється на дві складові: дистанційну підтримку самостійної роботи студентів (матеріали апробовані й активно використовуються в навчальному процесі студентами всіх спеціальностей) та дистанційний курс для студентів-фармацевтів (на платформі Moodle), розроблений відповідно до вимог для ліцензування таких курсів в Україні. На разі триває активна робота зі створення ресурсу для дистанційної підтримки самостійної роботи студентів-іноземців, що складається з фонетичної аудіопрограми, глосарію, курсу фонетики та морфології. У 2013–2014 н. р. відбувається апробація фонетичного курсу, що є складовою зазначеного ресурсу. Фонетика на перших етапах вивчення вимагає максимальної уваги. Значна кількість фонетичних помилок, які роблять іноземні студенти, пов’язана з відмінністю позиційних закономірностей у рідній та українській мові. Тому, на думку більшості мовознавців, зокрема С.І. Бернштейна, О.О. Реформатського, О.А. Бризгунової, необхідними є засвоєння «позиційних умов» та особливостей звукового варіювання в мові, що вивчається, а також неодмінність подолання «позиційних навичок» рідної мови. Вступний фонетичний курс є основою системного вивчення української мови, тому що при вивченні фонетики студенти отримують необхідні теоретичні та практичні навички, які стануть у нагоді при подальшому навчанні всім видам мовленнєвої діяльності: говорінню, читанню, аудіюванню, письму. Фонетичний курс призначений для іноземних студентів, які вже мають базові знання з російської мови (на підготовчому відділенні НФаУ студенти в І семестрі починають вивчати російську мову, а протягом ІІ семестру вдосконалюють свої знання з російської фонетики і граматики). Починаючи з ІІ семестру при вивченні української мови російська використовується як мова-посередник, тому студентам пропонується супровідний (формувально-корегувальний) курс української фонетики, спрямований на виправлення неправильно сформованих навичок, а також на постановку та вдосконалення вимови. Мета курсу – ознайомлення студентів з особливостями та найважливішими нормами української літературної вимови. Завдання курсу: навчити студентів правильній артикуляції звуків української мови, розвинути фонетичний слух, допомогти оволодіти технікою читання елементарних текстів тощо. Фонетичний курс призначений для роботи в інтернаціональних групах. У зв’язку з цим добір фонетичного матеріалу та його введення відбувається з урахуванням труднощів, яких зазнають студенти-іноземці, які належать до різних мовних груп. Пропонований фонетичний курс складається з чотирьох занять, кожне з яких містить: 1) опис артикуляції звуків; 2) тренувальні вправи, спрямовані на відпрацювання вимови звуків; 3) вправи для відпрацювання ритмічних моделей; 4) вправи для тренування техніки читання; 5) вправи для відпрацювання основних моделей інтонаційних конструкцій, що містять речення, мікротексти, діалоги; 6) граматичні коментарі; 7) словник із перекладом на англійську та французьку мови. Нове соціокультурне оточення студентів-іноземців вимагає від них опанування перш за все нормами російської мови, що пояснюється ситуацією білінгвізму, характерною для Східної України. Проте вивчення української мови є необхідною реалією для іноземних громадян, які планують здобути освіту в Україні. Фонетичні помилки, допущені студентами-іноземцями у процесі оформлення українського мовлення, створюють великі перешкоди для взаєморозуміння та ускладнюють використання мови в різних ситуаціях. Формування досконалої мовної компетентності особистості – тривалий процес, що вимагає від іноземного студента щоденної роботи над власною мовною культурою. Якість усного та писемного мовлення безпосередньо залежить від мовленнєвої практики. Отже, ознайомлення студентів-іноземців із прикладами якісного українського мовлення за допомогою аудіофонетичної програми, усіляке заохочення студентів до говоріння українською мовою, спілкування на форумах із носіями мови – дозволить суттєво зменшити негативний вплив українсько-російського білінгвізму, а методика застосування дистанційних технологій значно полегшить навчання. Литвиненко О.О. Суржик як одна з лінгвометодичних проблем викладання української мови в полікультурному середовищі Останнім часом явище суржику привертає все більшу увагу дослідників з погляду як вивчення самого явища так і його впливу на формування мовної свідомості в білінгвальному середовищі. Переважна більшість досліджень, присвячених питанням виникнення й функціонування суржику, доводить його негативний і навіть руйнівний вплив як на формування мовних навичок у галузі вивчення української та російської мов, так і на саму мовну свідомість (К.Ленець, Л.Масенко, В.Німчук, Л.Ставицька, О.Сербенська В.Труб та ін.). Так, на думку Л.Масенко, «як соціолінгвістичний феномен суржик потребує ґрунтовного вивчення у трьох аспектах – лінгвістичному, психологічному й соціальному. Одним з головних практичних завдань таких досліджень має стати створення навчальних методик, здатних заблокувати розростання й вплив цього хворобливого явища, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією усіх її рівнів». Мовне явище, що одержало назву «суржик», належить до специфічної форми побутування мови в Україні. Його національну й соціальну природу відображає сам термін, запозичений із сільськогосподарської лексики. Тлумачний словник української мови фіксує слово «суржик» у двох значеннях: 1. «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. (перен., розм.) Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова». Таким чином, семантичне ядро слова «суржик» поєднує два елементи значення – змішування двох різних субстанцій і пониження якості утвореного внаслідок змішування продукту. Аналогічний мовленнєвий феномен відомий Білорусі, де суміш російської і білоруської мов зветься «трасянкою». Назва має спільне з нашим суржиком джерело походження. У сільському господарстві так називають неякісний корм для великої рогатої худоби, в який до сіна додають («натрушують») солому. Вторинне значення слова «трасянка» – «мовний продукт, що виник шляхом механічного змішування в різних пропорціях елементів матерії і форми двох мов – російської й білоруської». У канадському варіанті французької мови спостерігається такий різновид мови, як «жуаль» (joual), поширений у провінції Квебек, з численними відхиленнями від франко-канадських фонетичних і граматичних норм та запозиченнями з англійської мови. На територіях, де існують діалектні континууми, природним є й існування перехідних діалектних форм між спорідненими мовами сусідніх народів — наприклад, між українською мовою та російською, білоруською, польською або словацькою. Одним з природних механізмів розвитку мови є також запозичення елементів інших мов у результаті мовних контактів. Однак розвиток і розповсюдження українсько-російського суржику в Україні пов'язані з тривалим співіснуванням цих двох мов на одній території у нерівному соціально-політичному статусі. За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7% (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12%.[2] Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними. З урахуванням цих історичних факторів, у багатьох публікаціях суржик розглядається й оцінюється не в суто лінгвістичному аспекті, а в соціально-політичному, у контексті політичної боротьби за роль і статус української та російської мов в Україні, процесів русифікації або, навпаки, українізації. З одного боку, суржик характеризується як мовлення сільських жителів, що пристосовуються до російськомовних мешканців міста; як проміжна субмова, що виконує роль перехідного етапу в асиміляційному процесі витіснення української мови російською. З другого, в сучасних умовах може діяти і «зворотній» механізм утворення суржику: як проміжного етапу засвоєння російськомовними міськими жителями української мови. У мові сучасних засобів масової інформації можна зустріти також численні помилки, що є результатом автоматичного перекладу з російської багатозначних слів: «встановити залізничне повідомлення», «міністерство утворення» (аналогічно й у зворотному напрямку – «перекручивание фактов», «перебрал на себя» тощо). У сучасній українській літературі суржик або російськомовні вставки часто використовуються також для реалістичнішої передачі мовлення персонажів. Отже, явище суржику в українській мові потребує подальшого та ґрунтовнішого дослідження й не може однозначно розглядатися як негативне. Литвинова Д.Н. |
Похожие:
 | Норвежский романтизм Генеральное консульство королевства Норвегии Центр искусства и музыки библиотеки им. В. В. Маяковского (Невский, 20) Голландский... | | «Литература. 9 класс» под ред. И. Н. Сухих, С. П. Белокуровой Белокурова Светлана Павловна – учитель русского языка и литературы гимназии №405 Санкт-Петербурга, методист Научно-методического... |
| Изучение форм выветривания горного массива «Бурабай» Омский Научный центр Сибирского отделения Российской академии наук Омское региональное отделение Всероссийской общественной организации... | | Императорское Русское Географическое Общество (ирго) – рго ан СССР... Волжское понизовье (воложеская русь) – поволжье (по «Водному кодексу рф») территория вокруг акваторий куйбышевского, саратовского... |
| Формирование читательской компетенции у учащихся на примере блока... Государственное бюджетное общеобразовательное учреждение центр образования №195 адмиралтейского района Санкт-Петербурга (гбоу центр... | | Информационный бюллетень Администрации Санкт-Петербурга №11 (712), 4 апреля 2011 г Открытие новых социальных объектов Санкт-Петербурга. Подробности в разделе Аппарата вице-губернатора Л. А. Косткиной |
| Общественность урала обсуждает проблемы детства «Общество духовной культуры», Уральское отделение международной ассоциации «Мир через культуру» и Областное педагогическое общество... | | Гражданское общество в россии: настоящее смутно, будущее туманно о чем спор? Закону, защищающему права человека, публичность и информационная открытость власти, действительно подотчетной избирающему ее народу.... |
 | Положение конкурса педагогического мастерства учителей русского языка... Ж. Баласагына при поддержке журнала «Русский язык и литература в школах Киргизстана», общественного фонда «Центр поддержки русского... | | Информационный бюллетень Администрации Санкт-Петербурга №11 (762) от 2 апреля 2012 г Церемония награждения лучших по профессии специального предприятия «Новое поколение» (Дом молодежи Санкт-Петербурга Новоизмайловский... |
| Общество с ограниченной ответственностью «Инженерно-технический центр... | | Календарно-тематическое планирование уроков русского языка в 10 классе Язык и общество. Связь происхождения языка с возникновением челове- ческого общества |
| Признание культуры приоритетной и социально значимой отраслью, определяющей... Санкт-Петербурга в законодательном порядке (Закон Санкт-Петербурга от 11. 01. 2011 №739-2 «О политике в сфере культуры в Санкт-Петербурге»),... | | Программа по формированию навыков безопасного поведения на дорогах... «Информационно-методический центр» Приморского района Санкт-Петербурга (гбоу информационно-методический центр Приморского района... |
| О новых направлениях в культурном сотрудничестве Санкт-Петербурга... Санкт-Петербург, который создавался как «окно в Европу» и на протяжении всей истории известен как многонациональный и многоконфессиональный... | | Отчет о проведении «Недели русского языка и литературы» мо учителей русского языка и литературы «Неделя русского языка и литературы». Цель данного мероприятия-развитие познавательной деятельности учащихся, выявление одаренных... |
