Общество кирилла туровского гомельская специализированная славянская библиотека славянская фразеология
Скачать 5.36 Mb.
|
Література 1. Толстой Н.И. Вторичная функция обрядового символа // Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. М., 1995. – С. 167-184. 2. Традыцыйны фальклор Магілёўскага Падняпроўя. – Мінск: Беларускі інстытут праблем культуры, 1996. – 126 c. 3. Беларуская міфалогія: Энцыклапед. слоўн. / С.Санько, Т.Валодзіна, У.Васілевіч і інш. – Мн.: Беларусь. – 592 с. 4. Гурский А.И. Зимняя поэзия белорусов. Минск: Наука и техника, 1980. – 168 с. 5. Ліцьвінка В. Святы і абрады беларусаў. 2-ое выд. – Мінск.: Беларусь, 1998. – 190 с. 6. Спрадвечнае: фальклорны зборнік ліквідаваных у выніку катастрофы на Чарнобыльскай АЭС населеных пунктаў / аўт-уклад.: І.Ф.Штэйнер, В.С.Новак; Гомельскі дзяржаўны універсітэт імя Ф.Скарыны. – Гомель: УА “ГДУ імя Ф.Скарыны”, 2005. – 220 с. Г.В. Онкович (Київ, Украïна) УКРАЇНОЗНАВЧА ЦІННІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯК МОВНИХ ЗНАКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ Предметом дослідження історичної етнофразеології, яка описує "корені" фразеологізмів [7-8], а також країнознавства, стала й культурно-національна своєрідність фразеологізмів, що співвідноситься з певними образами, асоціюється з матеріальною культурою або історичними подіями [2]. Відзначаючи кумулятивну роль слова, його своєрідну "пам'ять", дослідники зазначають, що тільки еталонне і стереотипне в досвіді народу, пов'язане з його культурними традиціями і, тим самим, є загальнозрозумілим для носіїв мови, може бути основою мовного знака: "мова зберігає і передає з покоління в покоління лише ті фразеологізми, які прямо або опосередковано співвідносяться з еталонами, стереотипами й міфологемами національної культури, як матеріальної, так і духовної". Виступаючи в ролі експонентів культурних знаків, фразеологізми не лише зберігають пам'ять про образну мотивованість значення (а разом з нею й про мотиви вибору образу), а й відтворюють із покоління в покоління, "нав'язують" відтворене в їх культурних конотаціях світорозуміння носія мови. Тому без досліджень культурологічного компонента фразеологічного складу мови неможливо створити повне уявлення про культурно-національний менталітет, про "дух народу" [10]. Проблеми лінгвістів, літературознавців, етнографів не обходять і дидактів, які розглядають різні способи використання фразеологічного фонду в навчальному процесі, оскільки це нерозривно пов'язано з пізнанням історії народу, передбачає фонові країнознавчі відомості. Фразеологізм апелює до адресата як до носія певного фонду знань — про природу, закони людської поведінки чи психології, про естетичні цінності і т.ін., з одного боку, а з другого — як до носія уявлень про естетичну цінність слова. Отже, йдеться про поєднання лінгвістичних і країнознавчих цілей навчання [3]. Проілюструємо це на побутових фразеологізмах нелітературного походження, котрі, як мовні знаки культури, відтворюють і висловлюють національну культуру і через свою позачасовість, узагальненість, генералізованість є однією з ознак нації. Зокрема, на фразеологізмах, в яких ідеться про крайню матеріальну скруту, бідність. Часто-густо ці стани передаються через використання специфічних у національному відношенні продуктів харчування. Так, фразеологізм "перебиватися/перебуватися з хліба на воду" має синоніми "перебиватися/перебуватися з хліба на квас; перебиватися/перебуватися то так, то сяк; тягти біду". Хліб та вода як єдині продукти харчування є свого роду міжнаціональними символами крайніх злиднів у багатьох народів, про що свідчать фразеологізми російської, польської, швецької, норвезької та інших мов. Фразеологізми з компонентами семантики "хліб і вода" не мають етнокультурної у вузькому значенні цього поняття ознаки про належність тільки до однієї нації, одного народу. Вони близькі між собою в структурно-типологічному плані і є відносно один одного міжнаціональними фразеологічними еквівалентами" [10, с. 58]. А.О.Білецький, зокрема, наводить такий приклад: "В разных языках єсть пословицы или поговорки, общий смысл которых – "приходится довольствоваться тем, что єсть, если нет лучшего". Такой смысл имеют поговорки: русские "На безрыбье и рак рыба", украинская "У степу і хрущ м'ясо", немецкая "Когда приходит нужда, черт жрет мух", английская "Среди слепых одноглазьш – король"; то же дословно и в других языках : французская "Если нет лошадей, ослы бегают рысью", испанская "Когда нет хлеба, хороши и торты", новогреческая "Когда нет дождя, хорош и град", турецкая "В селе, где нет духовного судьи, даже козе говорят – почтенная госпожа", японская "В селе, где нет птиц, даже летучая мышь – птица" [1, с.32]. Отже, частіше відповідники в інших мовах мають й інші еквіваленти, що відбивають своєрідність побуту, специфіку продуктів харчування у народів різних регіонів: "жити на мамализі та цибулі" – румунський еквівалент; "проводити дні на хлібі та цибулі" – іспанський. Країнознавча цінність фразеологізмів як мовних знаків культури складається з багатьох чинників, які відбивають національну культуру: 1) комплексно, усіма своїми ідіоматичними значеннями; деякі з них називають явища минулого й сучасного, яких немає в зарубіжних національних культурах; 2) одиницями свого складу; деякі з таких слів належать до безеквівалентної лексики; 3) своїми прототипами, бо відтворюють звичаї, традиції, деталі побуту й культури, історичні події та інші явища, притаманні національній культурі [6]. Такі мовно-естетичні знаки культур, як фразеологізми, мають здатність збирати й накопичувати позамовну інформацію. Як знаки понять, що фіксують колективний досвід даного етносу, вони належать до тих мовних чинників, які свідчать про приналежність до певної культури, враховують образно-емоційну експресивність. Засвоєння мови традиційно передбачає ознайомлення з таким національно-культурним компонентом, як фразеологія. А це потребує звернень до кумулятивної функції мови, презентації культурного компонента, який став назбирувачем позамовної інформації упродовж значного часу розвитку суспільства. Йдеться не просто про культуру, а й про характерні мовні засоби, які цю культуру відтворюють. Так формується культурна пам'ять носіїв мови й розсуваються обрії світобачення під час вивчення мови чужої. Відомо, що національно-культурна семантика присутня на всіх рівнях мови – фонетичному, орфоепічному, лексичному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному. Фразеологічний фонд також містить у своїй семантиці національно-культурний компонент. Це дає підстави розглядати фразеологію джерелом українознавства у викладанні української мови, країнознавства – у вивченні мови чужої. Останнім часом в полі зору дослідників перебувають фразеологізми, компонентами яких є етноніми, тобто назви спільностей людей: націй, народностей, племен, родів тощо. Вивчення таких мовних одиниць становить значний інтерес, оскільки фразеологізм свідчить про закріплення усталеного сприймання одних спільнот людей іншими. Зокрема, в українській фразеології зустрічаються такі етноніми: цигани, жиди, турки, німці, москалі, татари, ляхи, греки, литвини, шведи, угорці, калмики та ін. Професійні протиставлення стосуються циган, євреїв та росіян [5]. Сфери, в яких працювали євреї, обмежувалися: торгівля, фінанси, оренда. Нездатність циган до селянської праці або незрозумілість українцями китайського ієрогліфічного письма тощо також відтворені у відповідних фразеологізмах. У лексичній системі сучасної української мови часті випадки переосмисленого вживання етнонімів. Зміна первинного значення слова відбувається в процесі історичного розвитку мови. Це також становить певний інтерес в українознавчих дослідженнях. Наприклад, лексеми москаль – вояк, солдат, ляхи – польське військо, яничари – турецьке військо з дітей бранців нині означають: москаль – росіянин, ляхи – поляки, яничари – перевертні, зрадники, відступники. Переносне вживання етноніма, перебільшення якоїсь національної риси відображене й у системі прикметників: яничарський – зрадницький, запроданський, підступний; єгипетський – виснажливий, злий, тяжкий, безправний; китайський – незрозумілий; циганський – кочовий, хитрий. Проте слід враховувати, що не завжди значення виразу, що, на перший погляд сприймається як аналогічний, викликає відповідні реакції у носія іншої культури. Наприклад, С. Денисенко та В. Хлівний [4, с. 98-99], коментуючи появу німецького фразеологізму "Як масло на голові", нагадують про старовинний звичай жінок у багатьох країнах носити кошик із крамом, харчами на голові. Жінку, котра поклала у кошик масло й у спекотний день затрималася на сонці, чекала неприємність: масло могло розтопитися й потекти по голові, по шиї... У Франції існував інший звичай: іноді торговки маслом, щоб одержати прибуток, примішували до масла дешеві жири. Якщо це розкривалося, то таких жінок прилюдно карали: з маслом на голові їх виставляли на сонце, масло розтоплювалося. Людина мала жалюгідний вигляд і ставала посміховищем для всіх. У носіїв української мови образ розтопленого масла на голові не викликає асоціацій з великою неприємністю, бо таких звичаїв український народ не мав. Можна навести й "зворотні" приклади, коли те або інше значення українського фразеологізму може сприйматися не в тому розумінні, як це закладено у виразі. Так, фразеологічні вирази: заяча душа, заяче серце говорять про людину-боягуза, їхати (йти, працювати) як черепаха – про дуже повільний рух або працю. Проте в уяві багатьох народів Африки заєць відзначається мудрістю і проворністю. На думку африканців, розумний все робить, не кваплячись, саме тому у багатьох народів найрозумнішим фольклорним героєм є черепаха [10]. Донесення національно-культурної семантики фразеологічного фону – предмет лінгвокраїнознавчого викладання мови, де країнознавчі реалії є невід'ємною частиною кумулятивної компетенції. Під час вивчення мови представниками інших культур мова засвоюється не лише як новий код вираження думок, а й виступає джерелом відомостей про національну культуру народу – її носія. Це спонукало Є.М.Верещагіна та В.Г. Костомарова ввести поняття лексичного фону й вважати його явищем такою самою мірою, як і лексичне поняття, що виявляє свої мовні якості у тематичних і синтаксичних зв'язках слова. Фразеологізми як мовні знаки національної культури мають різні джерела походження. Вміння бачити, адекватно розуміти й відповідно оцінювати словесні формули — шлях до пізнання ментальності, духу народу через його мову. Література 1. Бельчиков Ю.А. Вопросы межкультурной коммуникации при чтении русской художественной литературы иностранными учащимися // Русский язык зарубежом. – 1993. – № 4. – С. 97-100. 2. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Семантизация культурного компонента языковых единиц в учебных лингвострановедческих словарях //Проблеми учебной лексикографии и обучение лексике: Сб. статей под ред. Денисова П. и Морковкина В. – М.: Рус. яз., 1978. 3. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка: Методическое руководство. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М.: Рус. яз., 1990. 4. Денисенко С.Н., Хлівний В.А. Національно-культурна своєрідність фразеологізмів з погляду взаємозв'язку мови і культури // Мова і культура: Матеріали II міжнар. конф.: Доповіді. – К., 1993. – С.96-100. 5. Івченко А. Етнічні стереотипи в українській фразеології // Мовознавство: Тези та повідомлення III Міжнародного конгресу українців. – Харків: Око, 1996. — С.204-207. 6. Костомаров В.Г., Бурвикова Н.Д. Как тексты становятся прецендентными //Русский язык за рубежом. – М., 1994. – № 1. – С.73-77. 7. Мокиенко В.М. В глубь поговорки. – К.: Рад. шк., 1989. 8. Мокиенко В.М. Славянская мифология. – М.: Просвещение, 1989. 9. Словари и лингвострановедение: Сб. статей /Под ред. Е.М. Верещагина. – М.: Рус. яз., 1982. 10. Сологуб Ю.П. Этнокультурные параллели во фразеологии различных языков // Со11еgium. – К.,1993. – № 2. – С. 51-60. Е.И. Романовская (Минск) ВОПЛОЩЕНИЕ ЗЛА В МИФОЛОГИЧЕСКИХ НАРОДНЫХ ПРЕДСТАВЛЕНИЯХ В народных представлениях материальное зло воплотилось в образе злыдней и лихорадок. Подобные взгляды нашли отражение в русской и белорусской фразеологии. Во фразеологии зло представлено лексемами злыдни. Этимологически злыдни – злые дни. В историческом словаре русского языка злыдни – плутовство, обман [6, с.36]. В толковом словаре под редакцией В. Даля злыдни – тяжкое, бедовое время, бедствия, нужда, бедность, голод; горе, беда, злыдень – шатун, тунеядец, человек никуда на дело негодный; бедняк [12, с.709]. В современном четырёхтомном толковом словаре злыдни – 1) Крайняя бедность, нужда; 2) Козни [7, c. 614]. В двадцатитомном словаре добавляется ещё одно значение – малое количество чего-либо [8, с. 846]. Белорусский этимологический словарь фиксирует: злыдзень – плохой человек, лиходей, злыдні – тяжёлое время, бедность [13, с. 336] В словаре И. Носовича злыдни – 1) Бедственное состояние, крайняя нищета; 2) То, что злыдень [9, с.210]. В пятитомном толковом словаре злыдзень – 1) Разг. Плохой человек, лиходей; 2) Только во мн.ч. Несчастье, беда [11, с. 484]. В других толковых словарях подобное определение. В белорусско-русском словаре злыдзень переводится на русский язык как 1) Лиходей, злодей, злыдень; 2) Невзгоды, злыдни [1, с. 19]. Первоначально в русском и белорусском языке лексема злыдни употреблялась во множественном числе и обозначала тяжёлое время, бедность, позже эта лексема стала употребляться в единственном числе и сейчас указывает на лицо, которое делает зло. В мифологических народных представлениях зло (в значении беда, несчастье) выступает в образе злыдней – материальных существ, преследующих человека, вмешивающихся в его дела, настойчиво изменяющих его жизнь к худшему. Они воплощали в себе беду, нужду, бедность, недолю. М. Власова в книге «Русские суеверия» пишет: «Внешне злыдни – маленькие дедки со сморщенными лицами, в чёрной или серой одежде. Их можно представить в виде маленьких, горбатых, скрюченных существ в больших сапогах и шапках. По некоторым преданиям, постоянное место нахождения злыдней – старая мельница. В доме злыдни чаще всего селятся за печью, но любят внезапно вскакивать на спину человека, «ездить» на нём. Злыдней может быть несколько (двенадцать)» [2, с. 181]. В.И. Коваль указывает, что они приносят вред человеку, «заглядывают в горшки с едою и в лучшую кашу подсыпают песок, во всем мешают. Злыдни невидимы, поселившись в каком-нибудь доме, они приводят его к обеднению, при этом выгнать их тяжело (с трудом поддаются изгнанию)» [4, с. 69]. Все эти мифологические взгляды отразились во фразеологии: Упросились злыдни на три дня, да чёрт их выкурит в три года; Пусці злыдня (упрасіліся злыдні) на тры дні, а ён і за тры тыдні не выйдзе; Уеліся злыдні, як вошы ў цела. Злыдни не зависят от времени, они переходят от одного человека к другому: Времена переходчивы, а злыдни общие; Усякае ўрэмя пераходчыва і злыдні пераметчывы, но зависят от ремесла: Больше ремесла, больше злыдней, приходят в большом количестве особенно к бедным людям: Деньги идут к богатому, а злыдни к убогому; На цёмнага (аднаго) мужыка прэ злыдняў талака. По мнению белорусов, их сопровождает голод: Былі злыдні і голад, цяпер прыйшоў серп і молат. Причиной злыдней являются игры: Ігры ўвядуць у злыдні, танцы ўвядуць у старцы, дзяўчаты з ума звядуць. В представлениях русских и белорусов, злыдни – антропоморфные существа. Русская фразеология свидетельствует, что они живут, ездят: Приехали злыдни на три дня, а прожили целый век, скачут: Злыдни скачут, неволя учит, чужие хлебы спать не дают, вмешиваются в работу человека: На (не) всякое ремесло по семи злыдней. Белорусская же отмечает, что они треплют человека: Багацце пырыць, а злыдні трэплюць. В русской фразеологии содержится директивная функция не поддаваться злыдням: Умывайся мылом, да не поддавайся злыдням! Страшнее злыдней может быть злая жена: Всех злыдней злее злая жена. По наивным представлениям русских, злыдни бывают у того, кто долго думает: Кто думает три дня, тот выберет злыдни; по представлениям белорусов – у того, кто долго сидит: Сядзеў тры дні, выседзеў злыдні, ходит: Хадзіў тры дні, а прынёс злыдні, служит: Служыў тры дні, выслужыў злыдні, даёт взаймы: Дай на тры дні, возьмеш злыдні. Таким образом, в русской и белорусской фразеологии злыдни представлены как антропоморфные существа, которые постоянно мешают человеку. Они не зависят от времени, приходят к бедным людям в большом количестве, (в русской фразеологии страшнее их злая жена). Они ездят, скачут (рус.), треплют человека (бел.). По мнению белорусов, причиной злыдней являются игры, их сопровождает голод. Представление о зле связаны и с лихорадкой. Лексема лихорадка является однокоренной с лексемой лихо. Злых духов древние люди представляли как в образе лиха, так и в образе лихорадки. В мифологических представлениях лихорадки – существа, похожие на женщин, они вызывают у людей тяжёлые заболевания. Общеизвестным является представление о том, что лихорадки – дочки царя Ирода [4, с. 99]. Это чаще всего это злые, худые, безобразные и простоволосые существа, в других случаях старые старухи, которые ходят в лаптях, с палкою и стучат по ночам клюкою в окно. Одна отбивает от еды, другая гонит сон, третья сосёт кровь, четвёртая тянет жилы [3, с. 228]. В белорусских легендах лихорадки живут на осине, поэтому это дерево всегда дрожит. Белорусы представляли Лихорадку холодной молодой красавицей или, наоборот, в образе злой, безобразной старой женщины [4]. Эти взгляды отразились во фразеологии, где лихорадка противопоставляется матери, родной тётке: Лихорадка – не матка: терпит, не жалеет; Ліхаманка – не родная цётка, и соотносится с мачехой: Лихорадка пуще мачехи оттреплет. Лихорадка вселяется в человека: Лихоманка берёт; забирает: Трястись как в лихорадке; Ліхаманка трасець, а ў карчму грошы нясець. Позже лихорадка стала соотносится с жаром и ознобом, вызванным как болезнью, так и возбуждённым состоянием, ажиотажем [8, 10], с этим значением связаны её свойства: болотная лихорадка / балотная ліхаманка, желтая лихорадка / жоўтая ліхаманка (острая, заразная болезнь), простудная лихорадка, нервная лихорадка, лихорадка творчества, биржевая лихорадка / біржавая ліхаманка, золотая лихорадка и др. Таким образом, мифологические представления о зле в образе злыдней и лихорадок отражены в русской и белорусской фразеологии, хотя давно утратились в современных словарных определениях. |
Похожие:
 | Образовательная программа для учащихся «Славянская мифология» Развитие эмоционально-чувственной сферы ребенка является важным в формировании основ личности, так как современное прагматическое... | | Реферат Славянская мифология Методическая разработка интегрированного урока географии и информатики в 8 классе |
| Реферат: славянская мифология Какие виды источников можно еще использовать, чтобы трансформировать, древнеславянские языческие верования? | | Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |
| Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год | | Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |
| Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |  | «Откуда есть пошла славянская письменность» Учебно-методический комплекс предназначен для студентов, обучающихся по специальности 032001 «Документоведение и документационное... |
| Рабочая программа дисциплины «Славянская мифология и фольклор города» Программа рассмотрена на заседании кафедры русской и зарубежной литературы (протокол №1 от «21» сентября 2013 г.) | | Уроки физики Кирилла и Мефодия: виртуальная школа Кирилла и Мефодия. 10 класс Номенклатура цифровых образовательных ресурсов локального доступа (библиотека мбоу «сош №2») |
| А. С. Пушкин и славянская мифология Слово "культура" происходит от слова "культ" вера, обычаи и традиции предков. Тот, кто забывает это,- не имеет права считаться культурный... | | Общероссийское движение «трезвая россия» международная славянская... Молодежная антинаркотическая федерация россии всероссийское движение «молодежь за трезвую россию» |
| Информационная справка об окружных Кирилло-Мефодиевских чтениях «Славянская... Апреля 2012 года на базе гбоу сош с. Чубовка прошли I окружные Кирилло-Мефодиевские чтения | | Славянская мифология и очень древние надписи Руси. По этим темам нами написано много статей; однако вопрос о применении этих надписей для исследования древней славянской мифологии... |
| Общероссийское движение «трезвая россия» международная славянская... Основы собриологии, профилактики, социальной педагогики и алкологии (Материалы XXII международной конференции-семинара). /Под общей... | | Темы рефератОВ: Алкивиад и Александр Македонский как носители ценностей... Античные воззрения на культуру и природу человека: Гомер, Гесиод, Тит Лукреций Кар |
