Общество кирилла туровского гомельская специализированная славянская библиотека славянская фразеология
Скачать 5.36 Mb.
|
Литература 1. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. – М., 2001. 2. Иванюк Б.П. Метафора и произведение (структурно-типологический, историко-типологический и прагматический аспекты исследования). – Черновцы: Рута, 1998. 3. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М., 1996. Т.Н. Кураш (Мозырь) ФРАЗЕОЛОГО-ТРОПЕИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС КАК СТИЛИСТИЧЕСКИЙ ПРИЁМ В СОВРЕМЕННОЙ ПОЭТИЧЕСКОЙ РЕЧИ В языке современной поэзии выработан широкий разнообразный спектр оригинальных стилистических приёмов, направленных на повышение смысловой ёмкости, экспрессии и образности речи. Среди подобных приёмов особого внимания заслуживают те, которые имеют интегративный характер, выступая как результат единого целенаправленного действия некоторых частных приёмов. В подобные взаимодействия могут входить как типологически одноплановые средства, так и средства разноплановые. В специальной литературе подобные интегративные стилистические средства получили определённую традицию изучения. Французским учёным М. Риффатером было введено в лингвопоэтический оборот понятие конвергенции, под которым понимается «группа взаимодействующих стилистических приёмов, функционально объединённых как на уровне целевой установки, так и на уровне восприятия» [Цит. по: 7, с. 212]. Данное явление анализируется также в трудах И.В. Арнольд, З.И. Хованской, Г.А. Копниной и др. В углубление данной тематики исследователь В.С. Чулкова ввела в научный оборот понятие многочленного стилистического приёма, понимая под ним «качественно новый стилистический феномен, обладающий структурно-образующей и организующей функциями» [8, с. 6], который «создаётся в тексте на основе континуума одночленных стилистических приёмов и участвующий как в процессе текстообразования, так и в процессе раскрытия содержания текста» [8, с. 6]. В этом определении особо заслуживает внимания указание на качественную новизну совокупного (интегративного) образования в сравнении с его отдельными составляющими. В то же время если понятие конвергенции акцентирует внимание на интегрированности стилистического приёма, то термин «многочленный стилистический приём» в большей степени вносит представление хоть и о совокупном действии, но действии отдельных приёмов, т.е. вносит момент дискретизации в трактовку рассматриваемого явления. В близком понимании фигурируют в специальной литературе и другие термины. Так, И.В. Пекарская детально анализирует контаминацию как явление системности стилистических фигур русского языка, приводящее к конвергенции, выделяя при этом контаминацию гомогенную (взаимодействие однотипных фигур) и гетерогенную (взаимодействие фигур, в основе которых лежат разные принципы строения) [4]. Для задач нашего исследования особый интерес представляют работы, рассматривающие в названном выше ключе художественные тропы. Для обозначения различных аспектов их взаимодействия используются различные понятия: комплекс, конвергент, гипертроп, обратимость тропов и др. [1; 2; 3; 5; 6]. Ср.: «Гипертропами являются тропеические единства, представляющие собой совокупность взаимосвязанных тропов (как однотипных, так и разнотипных по составу), которые группируются вокруг одного или нескольких стержней» [6, с. 2]. В кругу подобных тропеических образований привлекают внимание те из них, в которых собственно тропы взаимодействуют со смежными явлениями. Известны, например, отдельные исследования в области взаимодействия тропеичности с фоникой, ритмикой, строфикой, метрикой поэтических текстов. Среди подобных феноменов практически неисследованным (в комплексном понимании) является взаимодействие тропов и фразеологических единиц (ФЕ). Отдельные моменты данного рода взаимодействия наиболее предметно представлены в работах О.И. Ревуцкого (например, [5, с. 142 – 144]). Интерес к изучению эффекта совместного действия ФЕ и тропов неслучаен в силу их востребованности поэтической речью: и те и другие ориентированы на компрессию образной информации (в силу обычного лаконизма поэтической формы) в сочетании с её «выдвинутостью», т.е. структурированностью такими языковыми средствами и таким образом, чтобы вовлечь читателя в процесс духовно-эмоционально-интеллектуального сотворчества. Но вместе с тем ФЕ и тропы имеют существенное различие. Тропы индивидуальны, непредсказуемы, окказиональны, являются конструктами индивидуально-авторской картины мира, рассчитаны на выведение вещи из автоматизма восприятия (В.Б. Шкловский). Фразеологизмы, напротив, воспроизводимы, исчислимы в своём репертуаре, являются элементами национальной языковой картины мира. При этом следует отметить, что по отдельности для тропов и ФЕ реализация их описанного выше потенциала имеет достаточно длительную традицию изучения. Тропеичность художественной речи изучается со времён античности; в трудах целого ряда исследователей уже не одно десятилетие описывается и образный потенциал фразеологизмов, приёмы и способы их трансформации, введения в текст и т.п. Это ещё раз говорит о насущности обращения к описанию конвергентных образований, возникающих в поле взаимодействия «ФЕ – тропы». В качестве рабочего понятия при описании подобного рода взаимодействий используем понятие «фразеолого-тропеический комплекс» (ФТК), понимая под ним тропеическое образование (конструкцию) контаминированного характера, включающее в свой состав ФЕ в эксплицитном или имплицитном (полностью или частично) виде. ФТК можно определить и как троп, имеющий признаки отфразеологической деривации. При этом фразеологический состав языка нами понимается максимально широко – с включением в него любых устойчивых единиц речи, закрепившихся в употреблении, в том числе фразеологических выражений (по Н.М. Шанскому). Собранный нами материал свидетельствует о достаточной степени распространённости ФТК в языке современной поэзии – русской и белорусской, в первую очередь у таких авторов, как В. Маяковский, С. Кирсанов, Л. Мартынов, И. Бродский, Р. Рождественский, А. Вознесенский, Б. Ахмадулина, Р. Бородулин, Н. Гилевич, А. Пысин, П. Макаль, П. Панченко и др. ФТК можно классифицировать по различным критериям, которыми, в частности, могут быть: а) характер базового тропа; б) характер (тип) фразеологизма; в) характер фразеологической трасформации (наличие / отсутствие импликации фразеологических элементов); г) участие в текстообразовании, жанрообразовании, реализации стилистических эффектов; д) участие в формировании поэтической картины мира, наличие и проявление национального компонента. Рассмотрим некоторые примеры. 1) Бастует солнце. / Дождь / заладил с вечера – / перемывает косточки бульварам (Р. Рождественский, «Кое-что о всеобщей забастовке»); 2) Лета, зматвай свае вудачкі (А. Навроцкий). В данных примерах ФЕ представлены в составе ФТК в нетрасформированном виде, образуя конвергентные конструкции метафорического (1) и метафоро-метонимического (2) характера. 3) Лясы маім адкрылі вершам / Сваю зялёную душу (П. Панченко); 4) Над вёскаю другія пеўні / Наводзяць срэбныя масты (М. Рудковский); 5) Аж зямля / натапырыла / чуйныя вушкі, / А на іх / завушнічкі-сунічкі / гараць (В. Каризна). Примеры (3–5) демонстрируют построение ФТК способом расширения структуры ФЕ, а соответственно – дистанцирования его составных компонентов. 6) Но неужто узнает ружье, / где, / привязано нитью болезненной, / бьешься ты в миллиметре от лезвия, / ахиллесово / сердце / мое!? (А. Вознесенский, «В дни неслыханно болевые…»); 7) Бастует Лувр, / стальные двери стиснув (Р. Рождественский, «Кое-что о всеобщей забастовке»); 8) Прожила б она красивая, / вся задор и полнота, / если б проголодь крысиная / не сточила полотна (Б. Ахмадулина, «Старинный портрет»); 9) Ранак ясны і марозны / нагадаў уміг: / заблудзіўся ў дзвюх бярозках / белых рук тваіх (А. Каско). Данная группа примеров иллюстрирует частично эксплицированное присутствие ФЕ в составе ФТК, когда эксплицитно представлен лишь один фразеологический элемент, а другой заменяется лексемой, ведущей к тропеизации всей конструкции. 5) Вседолампочество, / вседофенщина – / русский дух? / Я с таким не знаком (Е. Евтушенко, «Земляки»). Данный ФТК демонстрирует отфразеологическое образование тропа внутрисловного характера – окказионализма. ФЕ здесь присутствуют в стяжённом виде. 6) Двери наших мозгов посрывало с петель / В миражи берегов, / В покрывала земель (В.Высоцкий). Примеры подобного рода иллюстрируют явления имплицитной представленности ФЕ в составе ФТК – в виде прообраза, семантического аналога данного тропа (ср.: крыша поехала). На ФТК, выступающих в текстообразующей функции (функции охвата текста целиком), основаны стихотворения Е. Евтушенко «Подавляющее большинство», Л. Мартынова «След», Р. Рождественского «Будем горевать…», «Вслушайтесь», «На Земле…», Р. Бородулина «Хлеб з соллю еш…», «Навала брала…», В. Каризны «Сляды», П. Макаля «Маленькія людзі», О. Лойко «Наконт сеpабpа i золата» и др. Таким образом, ФТК можно квалифицировать как особое стилистическое средство конвергентной (контаминационной) природы, свойственное языку современной поэзии, позволяющее авторам добиться высокой компрессии образного смысла посредством различных оригинальных способов сочетания общеязыковой (фразеологической) и индивидуально-авторской семантики. Литература
О.О. Любарчук (Київ, Украïна) фразеологія в „Енеїді” І. котляревського Художньо-мовленнєва діяльність зачинателя нової української літературної мови І. Котляревського (1769-1838) як невід‘ємна складова частина його словесно-образної творчості постійно привертала й привертає увагу дослідників – лінгвістів і літературознавців. Однак для більшості виконаних досліджень притаманна одна й та сама спільна риса: літературознавці, спираючись на поняття про „першоелемент літератури”, наголошують на використанні І. Котляревським загальнонародної розмовної української мови як матеріалу для художньо-літературної творчості; у лінгвістичних працях з‘ясовується питання про той внесок, який зробив письменник у розвиток цієї загальнонародної мови. При цьому залишається поза увагою той незаперечний факт, що загальнонародна мова служить „першоелементом” і в структурі твору, і в процесі поетичної творчості, де вона – вже не „матеріал”, але ще й не „внесок”. У цьому випадкові її слід розглядати як художнє мовлення – спосіб існування поетичної мови. Своєрідність художнього мовлення полягає в тому, що в його матеріалі – головним чином лексичному та фразеологічному – як „відображувальній” категорії вже генетично закладені певні естетичні потенції. Особливо яскравим свідченням цього можуть служити мовні метафори та фразеологічні звороти, якими так густо пересипана мова „Енеїди”: Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він [Еней], взявши торбу, тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П‘ятами з Трої накивав. Проте одна лише інвентаризація художньо-зображувальних засобів „Енеїди” в їх загальнонародних лексичних значеннях – робота хоч і потрібна, але недостатня, щоб змалювати мовотворчу індивідуальність І. Котляревського. Вона виявляється, на наш погляд, у способах мовленнєвої семантико-стилістичної та структурно-семантичної деривації слів і фразеологічних одиниць, в умінні автора вибудовувати єдину художньо образну систему твору, всі компоненти якої, будучи взаємозумовленими й взаємозв‘язаними в єдине художнє ціле, знаходять найсприятливіші умови для вираження своїх потенційних естетичних (поетичних) функцій. Прикладом такої художньо образної мікросистеми може бути наведений вище уривок, архітектоніка якого визначається взаємодією тропів, фразеологізмів і стилістичних фігур. Художньо образну тональність у ньому задає перше метафоричне словосполучення, яким у гіперболізованій формі змальовується зруйнована греками Троя – вони „зробили з неї скирту гною”. На його фоні увиразнюються стилістичні барви синонімічних фразеологізмів тягу дав і п‘ятами накивав з узагальненим значенням „безоглядно втік”. Причому другий фразеологічний синонім посилює емоційно образний заряд узагальненого значення. Цьому сприяє стилістична фігура порівняння, якою поет „наочно” зображує стан обездолених „троянців, осмалених, як гиря, ланців”. Використання цієї фігури між синонімічними фразеологізмами виявляє у словосполученні накивати п‘ятами нові смислові елементи: Еней, забравши з собою таких нещасних земляків, із Трої накивав п‘ятами – не просто „безоглядно втік”, а „швидко, поспішно кинувся навтіки”. Динамізм змальований подій, досягнувши тут найвищого звучання, раптово уповільнюється в заключному акорді першої поетичної строфи; кільце художньо образної мікросистеми замикається, щоб наступним рядком започаткувати інший епізод із низки пригод Енея і його друзів. Між окремими частинами цієї системи існують відповідні семантико-стилістичні відношення, що об‘єднують усі художньо образні засоби та прийоми в єдине ціле, тобто вони „живуть” у поемі не відокремленим і самостійним життям, а утворюють упорядкований поетичний і естетичний контекст, як той, наприклад, що зображує перебування троянців у Карфагені й знайомство з Дідоною: От так Еней жив у Дідони, Забув і в Рим щоб мандровать. Тут не боявся і Юнони, Пустився все бенкетовать; Дідону мав він мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль! Бо – хрін його не взяв – моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Усі елементи цього художньо-творчого контексту (фразеологізми: убити грінку „мати вигоду, виграти щось”, гострий, як на бритві сталь (гострий як бритва) „дотепний, ущипливий у розмові”; метафора мутити у сполученні з порівняльним зворотом як на селі москаль та однорідні означення моторний, ласкавий, гарний і проворний) підпорядковані спільній комунікативній меті – створити повнокровний художній образ Енея як вияв „природного” народного духу та народної моралі. З другого боку, окремі елементи контексту підпорядковуються ідейно-естетичному стрижневі художнього образу, що зумовлюється цілісністю поеми як естетичного об‘єкта. Мовно-поетична стихія „Енеїди”, як бачимо, містить у собі нормативне слововживання двох типів: узуально-мовне (зображувально-виражальні засоби) й оказіонально-мовленнєве (індивідуально-авторські засоби художньої образності). Ф р а з о в и й стилістичний контекст об‘єднує у своїх межах такі лексико-фразеологічні засоби, емоційно-експресивні й образні компоненти яких актуалізуються відповідною фразою не в системно-семантичному, а мовленнєвому аспекті: Коли Юпітер ненароком З Олімпу глянув і на нас; І кинув в Карфагену оком, Аж там троянський мартопляс... Словникове значення фразеологізму кинути оком (на кого, що) – „звернути увагу, помітити”. Фразовий же контекст, особливо словосполучення ненароком глянув, актуалізує в ньому значення „глянути неуважно, зазирнути”. Цим самим ніби повертається фразеологізмові його первинне, етимологічне значення на основі власної лексичної семантики його словесних компонентів. Експлікації позасистемних смислових компонентів у семантиці фразеологічного звороту сприяють також його об‘єктні відношення зі стилістично відзначеним словом мартопляс у його розмовному значенні „вітрогон”. Для фразових стилістичних контекстів притаманні деякі індивідуально-авторські модифікації, що зумовлюється також потребами віршованого римування тексту. Актуалізація образних елементів фразеологічних значень шляхом їх взаємодії у фразових стилістичних контекстах поеми зумовлюється художньо-поетичним баченням автора зображуваних подій та вимогами бурлескно-травестійного жанру твору. Найбільш ефективним у художньо образній системі „Енеїди” є надфразовий стилістичний контекст. Його семантико-стилістичний мінімум складається з групи тісно взаємозв‘язаних відносно самостійних фраз, що об‘єднуються в одне ціле лексичними, граматичними, стилістичними та ритмомелодійними засобами. Особливо важливу роль у таких стилістичних конфігураціях відіграють фразеологічні звороти. Вони при цьому змінюють не лише свою стилістичну тональність, а й значення, оцінювальний спектр. Структура й компонентний склад фразеологізмів у процесі взаємодії з їх семанико-стилістичним оточенням зазнають досить помітних перетворень. З цією метою в поемі використовуються різноманітні стилістичні прийоми: заміна компонентів, граматична метафора, контамінація. Засобом підвищення емоційно-образної напруги фразеологізмів у поемі служить також г р а м а т и ч н а м е т а ф о р а в їх складі або в їхньому лексичному оточенні: Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм давали, По весіллях їх одпускали, Щоб часто в приданках були І до півночі там гуляли, І в гречку деколи скакали... Суть граматичної метафори (по весіллях) в цьому контексті полягає в тому, що граматичне значення тієї чи іншої словоформи переосмислюється, внаслідок чого вона вживається в іншому граматичному значенні. Незвичність зовнішньої форми фразеологізму чи його оточення загострює увагу читача й викликає в уяві певний фраземотворчий образ. Особливо складним, але й найбільш ефективним прийомом оказіонального перетворення фразеологізмів у поемі „Енеїда” є їх к о н т а м і н а ц і я – об‘єднання в одному звороті двох фразеологізмів на основі їх семантичної та структурної подібності: Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! – ні усом не моргнеш. У виділеному звороті поєднуються структурно однотипні синонімічні фразеологізми і оком не моргнути в значенні „не поворухнутися” та й усом не повести „не зважати на що-небудь”. Вивчаючи творчість І. Котляревського, відразу натрапляємо на дуже примітний аспект проблеми – співвідношення таких лінгвістичних феноменів, як народна розмовна мова та мова художньої літератури, що „різко протистоять одна одній за своїми екстралінгвістичними ознаками”[2]. Незважаючи на серйозні відмінності, художня література припускає вільне використання розмовних елементів, а серед них і емоційно забарвлених фразеологічних зворотів, в основі яких лежить метафора. Виступають вони як дуже виразний засіб характеристики осіб, ситуацій, дій. Саме розмовній мові, як і фольклорові, властиві ідіоми, засновані на метафорі, які проникають у художні твори відповідних жанрів. У пошуках експресії для вираження найвищого ступеня ознаки автор „Енеїди” звернувся до характерних для розмовної мови ідіом, яким властиві широкі асоціативні зв‘язки, багатство індивідуальних характеристик. Причини проникнення розмовних елементів у мову художньої літератури різні, хоч усі вони позамовного походження. Навіть уже сама стильова „заданість” жанрів регламентує вживання тих чи інших мовних засобів. Більш високим жанрам (ода, пісня-присвята) розмовні елементи не властиві. В „Енеїді” вперше спостерігаються нові на той час мовні тенденції – введення в текстуру вірша явно непоетичних образно-вмотивованих одиниць – виразів, зворотів: „І всім дадуть нам киселя; Сплюндрують ліс, розриють Іду; Мене ж стару, уб‘ють, мов гниду, Тебе прогонять відсіля”. Майже всі фразеологізми належать до розмовного стилю, за ними закріплюється експресивне, оцінне значення, служать вони засобом характеристики дій кого-небудь: „Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок, Там жили з них чорти мотали І без ветушки на клубок”; Завзято троянці кшталту, Не струсять нічийного ґвалту І носа хоть кому утруть”; Ансура в ад послав по раки, А Луку пузо розплатав”. Усі стилістичні прийоми мають свої функції, але серед них виділяються гумористична та сатирична, що відповідає загальному спрямуванню поеми. Для передачі гумору та сатири й використовується передусім народно-розмовна фразеологія, заснована на метафорі. Процес метафоризації відбувається в разі н е в і д п о в і д н о с т і семантичних ознак на рівні лексичних мікросистем, різноманітних тематичних груп. Так, неузгодженість у позначенні поведінки людей і звичок тварин викликає семантичну несумісність, що й служить основою утворення метафори. Значення окремих метафоричних виразів інтенсифікується завдяки порівняльним зворотам. З метою створення гумору та сатири порівняльна фразеологія з анімалістичною лексикою у другій частині виявляється просто необхідною[9]. За деякими з них закріплюється експресивне, оцінне значення, і вони служать засобом вичерпної характеристики певних дій, виражених фразеологізмами з високим ступенем метафоризації: „Венера, облизня піймавши, Слізки пустила із очей І, як собака, хвіст піджавши, Пішла к порогу до дверей”. Отже, лінгвістичне обґрунтування процесу метафоризації ми розуміємо як порушення семантичного узгодження між суб‘єктом дії та фразеологізмом у ролі предиката або коли порушуються лінії лексико-семантичної сполучуваності між складниками фразеологізму, де кожен із них зумовлений своїм набором лексико-семантичного зв‘язку, бо „навіть однозначні слова не стоять у мові ізольовано, а входять у маленькі лексичні системи [8]. Наприклад: „І косо, зашморгом дивитись”; „Харон, таких гостей зустрівши, Оскілками на них дивитись”. Фразеологізми зашморгом дивитись, оскілками дивитись – дивитися на кого-небудь неприязно, вороже, аналог. бісом дивитись – це приклади семантичної неузгодженості його складників, бо обидва вони опинилися в несподіваній лексико-семантичній і лексико-граматичній ситуації. Подвійна невідповідність компонентів, нам здається, і забезпечує яскравий ефект метафоризації. Функціональне значення метафори підсилюється й там, де нашаровується по декілька фразеологізмів одного семантичного плану. Напр.: „Сердешний об землю упав, Чмелів довгенько дуже слухав, І землю носом рив і нюхав, І дуже жалібно стогнав”; „Дідона ж тяжко сподобала Енея так, що і не знала, Де дітися і що робить; Точила всякії баляси І підпускала різні ляси, Енею б тільки угодить”. Фразеологічні синоніми – це одиниці, пов‘язані семантичною спільністю, вони стосуються не самої дії чи стану, а їх оцінки, обставинної чи атрибутивної характеристик, дають можливість найтонше й виразно передавати думку, особливо коли синоніми нагнітаються у тексті на фоні ключового поняття, вираженого на початку тексту дієсловом, пор.: „Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштувати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів? А нуте, йдіте швидше Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри, Сюди, поганці-бакаляри! Я всякому лоб розміжжу”. Панівним у значенні фразеологічних одиниць, заснованих на метафорі, є стилістичний аспект, що визначається системою мови. При внесенні цих одиниць у мовлення даний аспект значення не тільки реалізується в контексті, а й часто посилюється засобами останнього. Метафоричність фразеологізмів і різнооформленість їх компонентного складу створює винятково сприятливі передумови для найрізноманітніших перетворень фразеологічних одиниць із стилістичною метою й робить їх надзвичайно мобільними одиницями в плані виявлення додаткових, тобто контекстуальних стилістичних особливостей. І. Котляревський був єдиним поетом свого часу, який усвідомив стилістичні можливості фразеологічних засобів. Ідеться про виразність фразеологізмів, здобуту ними в контексті внаслідок різних прийомів перетворення семантики, а іноді й структури: „Зроби ти похорон з весілля, Задай ти добре всім похмілля”; „Дарес од страху оправлявся І до Ентелла підбирався, Цибульки б дать йому під ніс”; „Дали такого перечосу, Що й досі зашпори щемлять”. Якими б несподіваними не здавались нам структурні та семантичні зміни фразеологізмів, вони, як правило, здійснюються згідно з вимогами формальної організації вірша, що накладає значні обмеження на вибір фразеологізмів: „Іще ти вип‘єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти”. Будучи яскравим зображувальним засобом поетичної мови, метафорична фразеологія передає велику кількість інформації при мінімумі використаного словесного матеріалу. Важливою для кожного поетичного контексту, а для сатирично-гумористичного особливо, є здатність метафоричних фразеологізмів гіпертрофувати певні риси явищ, процесів і т. ін. Завдяки цій особливості здійснюється й важлива експресивна функція, крім чисто комунікативної, створюється вдалий поетичний образ. У цьому й полягає принадність метафоричної фразеології, взятої з народних джерел і щедро представленої в поемі „Енеїда”. |
Похожие:
 | Образовательная программа для учащихся «Славянская мифология» Развитие эмоционально-чувственной сферы ребенка является важным в формировании основ личности, так как современное прагматическое... | | Реферат Славянская мифология Методическая разработка интегрированного урока географии и информатики в 8 классе |
| Реферат: славянская мифология Какие виды источников можно еще использовать, чтобы трансформировать, древнеславянские языческие верования? | | Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |
| Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год | | Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |
| Реферат Славянская мифология Левкиевская Елена Евгеньевна. В краю домовых и леших. Персонажи русских мифов. Объединенное гуманитарное издательство, 2009 год |  | «Откуда есть пошла славянская письменность» Учебно-методический комплекс предназначен для студентов, обучающихся по специальности 032001 «Документоведение и документационное... |
| Рабочая программа дисциплины «Славянская мифология и фольклор города» Программа рассмотрена на заседании кафедры русской и зарубежной литературы (протокол №1 от «21» сентября 2013 г.) | | Уроки физики Кирилла и Мефодия: виртуальная школа Кирилла и Мефодия. 10 класс Номенклатура цифровых образовательных ресурсов локального доступа (библиотека мбоу «сош №2») |
| А. С. Пушкин и славянская мифология Слово "культура" происходит от слова "культ" вера, обычаи и традиции предков. Тот, кто забывает это,- не имеет права считаться культурный... | | Общероссийское движение «трезвая россия» международная славянская... Молодежная антинаркотическая федерация россии всероссийское движение «молодежь за трезвую россию» |
| Информационная справка об окружных Кирилло-Мефодиевских чтениях «Славянская... Апреля 2012 года на базе гбоу сош с. Чубовка прошли I окружные Кирилло-Мефодиевские чтения | | Славянская мифология и очень древние надписи Руси. По этим темам нами написано много статей; однако вопрос о применении этих надписей для исследования древней славянской мифологии... |
| Общероссийское движение «трезвая россия» международная славянская... Основы собриологии, профилактики, социальной педагогики и алкологии (Материалы XXII международной конференции-семинара). /Под общей... | | Темы рефератОВ: Алкивиад и Александр Македонский как носители ценностей... Античные воззрения на культуру и природу человека: Гомер, Гесиод, Тит Лукреций Кар |
